В цьому блозі я ще не чіпав найвідоміший чисто німецький напрям важкої музики. Про мастодонтів цього напряму (Rammstein) я писати не планую (їх і так всі знають), а от про декого з їх однокласників згадати цілком доцільно. І Eisbrecher мій особистий фаворит напряму.
Я люблю німецьку метал сцену. Вона дуже різноманітна, насичена гуртами в купі різних напрямків. Чимало німецьких гуртів придумували власні підстилі. Часом дуже відмінні, як наприклад акапельний метал гурту Van Canto, часом просто тематично обособлені, як “мушкетерський” рок/метал гурту dArtagnan, який по суті є варіацією фолк-року/металу. Але мабуть нема в музиці нічого більш німецького ніж Neue Deutsche Härte (“Нова Німецька Важкість”), піджанр індастріал металу (а точніше його суміш з рядом жанрів від альтернативи до техно).
Здебільшого цей жанр знають завдаяки гурту названому вчесть всім відомої авіабази Раммштайн, та трошки менше завдяки гурту Oomph! (ці два гурти також вважаються і його родоначальниками). Одночано з ними на метал сцені також з’явився гурт Megaherz, одним з засновників якого був Алекс Вессельськи. Цей гурт також став доволі знаковим в напрямі, але нас більше цікавить брунькування, завдяки якому з часом з’явились наші сьогодняшні герої.
В 2003 році через відсутність взаєморозомуння по подальшому творчому шляху цей гурт залишив вищезгаданий Вессельськи. Разом з ним пішов і Йохен “Ноель Пікс” Зіберт, гітарист і программіст (звуку). Разом вони засновують власний гурт, який отримав назву Eisbrecher (“криголам”).
Так само було названо і їх дебютний альбом. Цікавим фатом про цю збірку стала доволі нестандартна піар акція від гурту: перші 5000 проданих дисків йшли в комплекті з ще одним чистим диском (“болванкою”). І фанатам пропонувалось зробити копію на нього. Це був свого роду протест проти переслідувань фанатів, що копіювали музику улюблених гуртів, за піратство.
Подальша історія гурту доволі типова: альбоми, тури, зміни складу і ковід. Стандартний набір, тож зайвий раз на це час пропоную не витрачати. Достатньо думаю буде сказати що наразі вже вийшло 9 їх альбомів (9ий якраз нещодавно вийшов).
В музиці гурту доюре помітні елементи електронної музики, завдяки якми Neue Deutsche Härte часом назвають танцювальним металом (не для всіх пісень це влучна альтернативна назва, але вона є). Тексти всі написані німецькою, з фірмовою для напряму жорсткою акцентованою вимовою.
Пісні зазвичай доволі швидкі з інтенсивним агресивним звучанням. Хоча трапляються і повільніші з більш меланхолічним настроєм, як наприклад “Out of the Dark”:
або “Im Guten Im Bösen”:
Окремо варто виділити “Ohne Dich”. Не тільки мабуть їх наймеланхолічнішу пісню, а і цікавий зразок коли кліп гурт отримав практично даром. На їх офіційному каналі є щонайменше 2 кліпи зроблені фанатами і обрані потім в рамках конкурсу. Доволі цікава практика бюджетного поповнення відеоархіву (не пригадую щоб я ще у когось таке бачив).
В кліпах типова брутальність гурту часто поступається сатиричним образам. Наприклад карикатурним образам ведучих новин:
Або карикатурній шапці-ушанці русо-туриста в пісні “FAKK” (пісні з мабуть найпередбачуванішою “хореографією” в історії).
Остання пісня дуже рекомендується до того щоб тримати її під рукою на випадок якщо хтось вибісить. Під неї дуже зручно позбавлятись негативних емоцій (мабуть жодну пісню цього гурту я не слухав стільки разів як цю).
Сьогодні, для різноманття вийшов коротенький огляд. Не той гурт щоб я міг дуже багато чого росказати, але згадати про них хотілося, бо є реально класні роботи.
Тож, до зв’язку і да прибуде з вами хороша Музика!
