Авторка: гоша
"Якщо ми продовжимо нищити живий світ, загибель неминуча, бо людське життя тісно переплетене з рештою життів на планеті"
(с) Франсуаза Добон
Екофемінізм виник у 70-х і 80-х роках минулого століття як ідейно-теоретичний рух, що знайшов своє місце на перехресті безлічі форм фемінізму та екологічних теорій. Сам термін "екофемінізм" був введений в академічний і літературний обіг французькою дослідницею Франсуазою Добон (Françoise d'Eaubonne) у своїй праці "Фемінізм або смерть", яка була опублікована в 1974 році. Франсуаза Добон намагалася довести, що чоловічий контроль над виробництвом і жіночою сексуальністю призводить до подвійної кризи: по-перше, до руйнування навколишнього середовища через надлишкове виробництво, по-друге, до демографічної кризи через штучне маніпулювання процесом народження.
Дослідниця окреслила проблеми, які стали центральними для екофеміністичного руху: криза сучасності як екологічний наслідки, спричинені прогресом; критика (західної) патріархальної системи як причини цієї кризи; заклик до жінок і чоловіків, які поділяють ідею екофемінізму, щоб досягти соціальних та екологічних змін.
Екофеміністська позиція визнає, що життя в природі (яка включає людей) підтримується завдяки співпраці та взаємній турботі; що науково-технічний прогрес не є гендерно нейтральним; що відносини експлуатації між людиною і природою та відносини панування-підпорядкування між чоловіком і жінкою – взаємопов'язані. Усвідомлення цього і є витоком екофемінізму. (1)
На сьогоднішній день жінки у світі:
• складають 80% усіх кліматичних біженок;
• виконують 75% неоплачуваної роботи по дому та піклуванню;
• складають менше ніж 15% серед всіх землевласників;
• складають 77% загиблих під час цунамі в Індонезії через соціальну відповідальність за порятунок дітей. (2)
Цей список, на жаль, можна продовжувати дуже довго. Необхідно знати, що жінки страждають від кліматичних змін і стихійних лих набагато більше, ніж чоловіки. Але їхня вразливість не є чимось природним, а є результатом соціально-сконструйованих систем пересічних нерівностей.
В той час чоловіки в Україні значно рідше, за жінок, висловлюють повну згоду з такими судженнями:
"Людина і природа повинні співіснувати в гармонії та рівноправ’ї" (77% проти 66%),
"Людина і природа співіснують в єдності, вони взаємопов’язані" (73% проти 62%),
"Екологічні проблеми потребують негайного вирішення, від них залежить існування людства" (66% проти 52%),
"Вирішення екологічних проблем – це справа кожного з нас" (68% проти 57%). (3)
Чоловіки витрачають у середньому лише на 2% більше грошей, ніж жінки, але разом із цим придбані ними товари й послуги спричиняють на 16% більше шкідливих викидів в атмосферу. (4)
"Наша дійсність – це кліматична криза, закислення океанів, різкі зміни в біосфері на суші та у воді. Це спричиняє вимирання живих істот та руйнує життя людей. Посухи, повені та все частіші й інтенсивніші стихійні лиха. Ризик зупинки течії Гольфстрім та масові міграції людей через те, що умови стають непридатними для життя. Ми знаходимося в розпалі шостого масового вимирання й знищили біорізноманіття, еквівалентне мільйонам років еволюції. Це дуже погані новини.
Хороші новини, що це не заклик скласти руки й дивитися, як світ котиться в пекло. Це заклик доєднатися до тих, хто намагається запобігти найгіршим наслідкам кліматичної катастрофи. Ми розглянемо, які концептуальні інструменти потрібні для цієї величезної справи дає нам екофеміністичний аналіз сучасності й історії", – пише Замуєва Ірина у своїй статті (5).
Через те, що екофемінізм є багатоаспектним та охоплює широке коло проблем, то класифікація екофемінізму є досить проблематичною. Як зазначає Карен Йоппер (Karen Warren) у своїй роботі "Екофемінізм: Жінка, природа культури", так само як не існує єдиного фемінізму, немає єдиного екофемінізму чи єдиної екофеміністської філософії. Екофемінізм сягає корінням у широкий спектр фемінізмів (наприклад, ліберальний, радикальний, соціалістичний, чорний фемінізм, фемінізм третього світу тощо).
Що відрізняє екофемінізм від інших феміністичних рухів, так це теза, що природа (нелюдський світ) і натуризм (тобто несправедливе панування над природою) є загальнофеміністичними проблемами. Екофеміністська філософія поширює знайому феміністичну критику соціалізму (наприклад, сексизм, расизм, класовість, гетеросексизм, ейджизм, антисемітизм) до домінування людини над природою (тобто натуризм). Відповідно до екофемінізму, природа є феміністичною проблемою. Оскільки природа охоплює все живе в усіх його проявах, проблематика екофеміністської філософії повинна мати загальнофеміністичний статус.
