Людина – творіння всесвіту, що має постійно рухатися вперед, долаючи перепони та розвиваючись, з кожним днем наближаючись до пізнання таємниць світу та свого творця. Якщо цього не відбувається – вона залишається на рівні примітивної тварини, біомаси, що є лише матеріалом для інших форм існування. Не живе, а існує, задовольняючи свої базові потреби, необхідні для існування, рефлексійно шукаючи простих задоволень та відстороненості від власної неповноцінності. І це лише питання вибору. Як і вибору роду занять та організації свого дозвілля. Лише отримуючи та долаючи нові виклики – ми розвиваємось. Без розвитку – деградуємо. І в способах пошуку цього людство є неперевершеним.
Коли ми говоримо про залежності, то мова йде, насамперед, про шкідливі звички, які поступово руйнують її, позбавляючи можливості це усвідомлювати. І мова йде не лише про хімічні препарати, які змінюють біохімію нашого організма, але й про соціальні чинники, які впливають на нашу гормональну систему зсередини. Насамперед це: токсичні стосунки (співзалежність), наркоманія, алкоголізм (виділено в окрему групу через масовість, але також відноситься до наркоманії), ігрова залежність, релігійний фанатизм, трудоголізм. Всіх їх об’єднує залежність.
Соціальні чинники – впливають на наші почуття, які є невід’ємною частиною наших психічних процесів. Від стану задоволення/незадоволення – залежить наше ставлення до себе. Людина стає заручником сильних емоцій, які викликають ендорфіни та їх антагоністи. Це залежність від адреналіну, серотоніну, допаміну, окситоцину. Зазвичай характеризуються перепадами («гойдалками») від «пекла» до «раю». Особа прив’язується до сильних емоцій і вже не може задовольнитися меншими. І тут не важливий напрямок емоцій, головне їхня сила. І чим більший перепад – тим залежність сильніша. Зазвичай, це досить часто свідомо використовується у токсичних (аб’юзивних) стосунках. Перетвори життя на пекло (з використанням психічного тиску, погроз, страхів, сварок), а тоді дай трохи попуску чи задоволення (сексуальні стосунки, наприклад) – і на контрастах слабка людина потрапляє у гормональну пастку, яка може тривати десятиліттями. Цьому досить часто допомагає ідеологія – релігія, принципи та соціальні установки. Той самий механізм спрацьовує і при азарті.
Хімічні чинники – наркотичні речовини (алкоголь також), що за своєю структурою дуже нагадують природні гормони, що впливають на нервові рецептори. Їхня доза, для отримання задоволення зазвичай перевершує природні, викликаючи відчуття ейфорії (наче здолано складну перешкоду). Але, отримуючи синтетичні гормони ззовні, організм спершу зменшує, а тоді може й припинити взагалі, вироблення власних аналогів. Через що, стан ейфорії знаходиться все далі, а тоді вже взагалі не викликається, і вживання ззовні необхідне для звичайного функціонування. Крім того, рецептори стають менш чутливими. І тому, потрібно постійно підвищувати дозу.
Якою б залежність не була – але з часом людина, що у неї потрапляє поступово та невпинно деградує, пришвидшуючи процес прямопропорційно від тривалості.
Єдиний вихід – різька зміна орієнтирів. Комусь везе пережити шокову подію, а комусь потрібна допомога із зовні. В рідких випадках, людина може дійти до відповідного рішення в цілому.
Уникнути залежностей чи допомогти подолати їх може прагнення постійного розвитку, самоаналіз та позитивне ставлення до себе. Тоді енергії переходять у плюс.
Бажаємо вам не втягуватись у негативні процеси, цінувати себе, будь-що вириватись із будь-яких залежностей, та прагнути до постійного розвитку.
Якщо бажаєте замовити розбір своїх енергій та дізнатися про те над якими з них вам необхідно працювати, - замовляйте розбір своєї матриці.
