Поговоримо трошки в контексті сучасних подій (удари дронами по НПЗ і не тільки) про ешелоновану повітряну оборону і як вона може працювати. Історично так склалось, що США мала потужну повітряну компоненту на полі бою. Велика кількість літаків різного типу давали можливість завоювати повітряний простір і завдавати ударів всюди, де забажалось.
А чи так це було у В’єтнамській війні? Насправді втрати у літаках були не маленькі. Саме ця війна посприяла появі школи для пілотів під назвою “Top Gun”.
Загальна інформація
В’єтнам невелика країна в Індо-Китайському регіоні, оточена з однієї сторони морем, а з іншої іншими країнами, але які вже набагато більше. Лаос і Камбоджа - сусіди (ми не беремо до уваги Китай) які брали участь у цій війні більш ніж повністю. На терит. цих країн могли вести бойові дії, там діяли комуністичні бойові групи та працювало ППО. Велика кількість комуністичних сил Лаосу і Камбоджі активно допомагали В’єтміну збивати літаки США. (хоч і з Камбоджею у в’єтнамців були жахливі стосунки, вони використовували їх терит. для своїх військових операцій і логістичних шляхів до 1970-х років)
Тепер коли ми окреслили контекст, перейдемо до самої теми. Хочемо зазначити що це буде стаття присвячена фотографіям збитих літаків США і зенітній артилерії В’єтміну, якою ці літаки і збивались. Так, у них були ракетні установки й літаки перехоплювачі. Все ППО працювало в одній системі, причому досить простій, але ефективній. Але найдивнішою була саме зенітна артилерія, яка по суті працювала малими вогневими групами та дійсно збивала літаки. По факту це ППО переднього краю, яке не мало б збивати реактивні літаки, бо розроблялось ще для Другої Світової війни. Але навченість екіпажу і тактика застосування тут зарішала найбільше.
Ховаючись у джунглях Камбоджі, Лаосу і В’єтнаму комуністи досягли небаченої ефективності збиття і могли з ДШК підбити F4.
Саме цей розрахунок як заявляється архівом Пентагону збив реактивний літак. Можемо бачити переробку великокаліберного кулемета під протиповітряні потреби і невелику кількість обслуги.
Авіація Штатів працювала по старій тактиці закріпленою ще з Другої Світової. Коли велика група літаків бомберів летить під прикриттям винищувачів і здійснює бомбардування наземних цілей. Але саме така тактика і дозволила в’єтнамцям організувати повітряну оборону, яка мала змогу збивати велику кількість літаків.
Тактика
Як саме вона виглядала:
1. Мобільність
2. Спостереження/розвідка
3. Інновації та адаптація
Мобільність
Гориста місцевість, яка ще й була вкрита джунглями в цілому стимулювала “мобільну” війну. Такою була і система ППО В’єтміну. Невеликі загони з зенітною артилерією могли легко пересуватись, використовуючи зазвичай у якості тяглової сили самих в’єтнамців. Вони прокладали великі логістичні шляхи через гори та схили майже ручною працею, так само тягаючи важку техніку і БК по ним. Ця неймовірна мобільність дозволила уникати постійних стаціонарних позицій, які було простіше уразити американській авіації. Дуже часто для цього використовувалась терит. сусідів - Камбоджі й Лаосу. Іноді без їх дозволу :)
Спостереження/розвідка
У сил Північного В’єтнаму не було великої мережі сучасних радарів для виявлення авіації США. Але вони використовували… банальне спостереження з високих точок. Розвідка спостерігала за вильотами авіації зі спеціальних спостережних пунктів і передавали всю інформацію по радіо. Таких постів було багато і вони постійно змінювали своє місцеперебування.
Таким чином, система ППО отримувала завжди актуальну інформацію з раннім виявленням цілей, не маючи великої сітки радарів. Звісно це було можливим тільки через те, що терит. країни була зовсім невелика і сам природа надавала ідеальне маскування.
Інновація та адаптація
В’єтмін постійно адаптувався і вивчав тактику американців. Вони зрозуміли патерн дій, при якому вони могли ефективно збивати їх авіацію. Використовуючи МІГи і ЗРК вони змогли порушувати льотний порядок ВПС США і вклинюватись в нього МІГ-21, “вичленовуючи” окремі літаки, які потім збивали. А через систему активного оповіщення і спостереження збивали борти за допомогою ЗРК на різних етапах підльоту, не втрачаючи шанс і не пропускаючи самі вильоти.
Замість висновків - результати
Результати збиття бортів США у фотографіях
