Три основні чинники, ймовірно, визначатимуть економічні та геополітичні наслідки протягом найближчих кількох років: розвиток штучного інтелекту без політичних обмежень, перехід від логіки глобалізації до мислення за принципом «виграш одних означає програш інших» та посилення міжнародних непередбачуваних ризиків. Багато що може скластися добре, або принаймні так, як очікується — доти, доки це не зміниться.
НЬЮ-ЙОРК — Це хвилюючий момент для міжнародної політики та світових ринків. Світ перебуває у стані хаосу, насамперед тому, що Сполучені Штати, які досі залишаються домінуючою супердержавою, стали принципово ненадійним гравцем. Президент Дональд Трамп активно руйнує міжнародний порядок, який США будували та очолювали протягом останніх 80 років. Проте фінансові ринки перебувають на підйомі не лише у США, а й у Східній Азії, Південній Америці та більшій частині Європи. Чи помиляються інвестори, чи ситуація є складнішою, ніж здається на перший погляд? Хоча ситуація дійсно складна, три основні фактори визначатимуть світову політику та ринки протягом наступних кількох років. По-перше, практично немає політичних обмежень для прискореного розвитку штучного інтелекту, який є рушійною силою ринкового підйому і, на краще чи на гірше, продовжуватиме розвиватися практично безперешкодно. Найважливіша технологічна революція в історії — та, що створить як надзвичайні можливості, так і безпрецедентні небезпеки — настала під час «геополітичної рецесії», коли існуюча глобальна система поступається місцем чомусь новому, що ми ще не бачимо.
Прискорений розпад відносин між провідними урядами залишить ШІ практично без ефективного регулювання. Компанії, що створюють передові моделі, зараз діють як суверенні геополітичні гравці, оскільки їхні винаходи стануть необхідними для нашої майбутньої безпеки та процвітання. Це закон джунглів, застосований до жорстокої (і надзвичайно добре фінансованої) технологічної конкуренції. Існує «гонка озброєнь» у сфері ШІ не лише між США та Китаєм, а й серед таких компаній, як OpenAI, Anthropic та їхніх конкурентів. Інтерес до зростання переважає обережність — це незаперечний факт. По-друге, ринковий ефект стрімкого зростання ШІ буде нівельований постійним політичним тиском на глобалізацію. Протягом півстоліття головним рушієм глобального економічного зростання було прагнення США до відкритих ринків, що прискорювало транскордонні потоки ідей, інформації, людей, товарів, послуг і, що найважливіше, капіталу. Але США більше не є рушійною силою глобалізації. Натомість вони очолюють рух, спрямований на використання торговельних та фінансових відносин для вузьких політичних вигод, змушуючи інші уряди вдаватися до протекціонізму, щоб захистити власні галузі та працівників. (Хоча Трамп посилив цю тенденцію, варто пам’ятати, що демократи відходили від вільної торгівлі ще до його появи на політичній арені.)
Результатом є глибокий перехід від мислення з позитивною сумою до мислення з нульовою сумою. Щоправда, інші країни як і раніше не бажають відмовлятися від глобалізації, про що свідчать нещодавні проривні торговельні угоди за участю Європейського Союзу, Індії, МЕРКОСУР (Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай), Китаю, Канади та інших країн. Але глобальна тенденція до політично мотивованого протекціонізму наразі є новою нормою.
По-третє, світ створює все більше і більших ризиків — справді руйнівних і все ще малоймовірних наслідків, які вже не є такими неймовірними, як колись. Ненадійна супердержава змушує своїх традиційних союзників страхувати свої безпекові та економічні інтереси, оскільки суперники експериментують з тим, чого можна сьогодні досягти. Зростання напруженості між урядами ускладнює вирішення міжнародних проблем і робить їх дорожчими.
Розглянемо війну США та Ізраїлю з Іраном. Рішення Трампа атакувати Ісламську Республіку було породжене надмірною впевненістю, але воно також відображає розрив у відносинах Америки з її союзниками, які не мали впливу на прийняття рішень у США. Результатом стало найсерйозніше порушення торгівлі з часів пандемії COVID-19.
Звісно, війна ще не спричинила глобальної економічної рецесії. Але незалежно від того, що станеться з Ормузькою протокою або з черговим раундом переговорів щодо іранської ядерної програми найближчим часом, зараз існує постійний ризик, що воєнні дії можуть поновитися в будь-який момент, що матиме ще більші глобальні наслідки. Більше того, Близький Схід зараз є набагато небезпечнішим місцем, де з’явилося більше простору для діяльності неконтрольованих суб’єктів, а необмежені заходи відплати з боку США, ймовірно, призведуть до радикалізації інших — чи то бойових угруповань, таких як хусити в Ємені, чи терористичних угруповань, таких як «Ісламська держава» та її спадкоємці, чи «одинаків», озброєних новими небезпечними технологіями.
І це не єдині глобально значущі, геополітично зумовлені ризики. Наразі виглядає так, що Україна набирає обертів у війні проти російської агресії. Але це означає, що президент Володимир Путін опиниться у дедалі небезпечнішому стані ізоляції.
Чим ближче Україна підходить до того, щоб завдати Кремлю принизливої поразки, тим більший ризик, що Путін у відчаї може вдатися до тактичного ядерного удару або до більш агресивних і прямих атак на прикордонні країни НАТО, аби змінити хід подій. Ці сценарії стають ще ймовірнішими через те, що Білий дім нещодавно відмовився від будь-якої ролі в посередництві щодо припинення бойових дій.
Жоден із цих небезпечних сценаріїв не є цілком імовірним, але шанси їх реалізації стали вищими, ніж багато хто готовий визнати. І це лише ті ризики, які вже можна побачити. Відсутність регулювання у сфері штучного інтелекту та інших нових видів зброї зробить будь-який майбутній конфлікт менш передбачуваним і більш небезпечним. Відсутність координації у сфері глобального захисту здоров'я — уряд США менш схильний брати на себе лідерство, а Всесвітня організація охорони здоров'я позбавлена ресурсів — підвищує ймовірність виникнення майбутньої пандемії та знижує шанси на її стримування.
Коротко кажучи, технологічні прориви, які спричиняють зростання ринків, ймовірно, триватимуть, але ризик масштабних порушень також зростає. Більшість речей могла б скластися добре, або принаймні так, як очікується — доки це не станеться.
Джерело — Project Syndicate
