Сучасний інформаційний ландшафт, перенасичений потоком новин та даних, стає плодовитим ґрунтом для поширення фейк-новин. Нині спостерігається шалений ріст кількості та впливу фейкової інформації в різних сферах життя. Цей тренд має глибокі наслідки та вимагає уваги соціуму.
Ми поговоримо про це явище в контексті розвитку технологій та змін у медіа-споживанні в умовах гібридної війни. Спробуємо розкрити сутність та наслідки фейк-новин для сучасного українського суспільства.
Перші згадки про фейки відносяться до епохи, коли друковані ЗМІ встановили стандарти масової інформації. Жовті заголовки та спотворення фактів служили засобом залучення уваги та збільшення тиражу. Це була свого роду «клікбейтівська» ера, але на паперовому носії. З появою радіо та телебачення ситуація не змінилася. Читачів та глядачів завжди цікавили «гарячі» подробиці життя інших людей, навіть якщо їхня достовірність не доведена. Шалений попит на такі видання легко пояснити, але довести дуже важко. Читачі жовтих видань НІКОЛИ не вважатимуть себе передплатниками чи просто споживачами такого контенту. Чому? Ну тому що це – соромно) Однак зараз фейки набули нових форм, трансформувавши свою розважальну функцію в пропагандистську.
Стрімкий розвиток Інтернет-мережі став сприятливим середовищем для поширення дезінформації. Змішання фактів, перекручування подій та зловживання вірогідністю стали реальними загрозами для суспільства. Проблема дезінформації вийшла за межі випадкових обманів, перетворившись у зброю. Розгляньмо способи впливу пропагандистів на нашу свідомість.
Новиною для нас не є те, що більшу частину контенту ми споживаємо саме з Телеграму. Популярність цієї платформи можна пояснити: для користувачів вона є безкоштовною, легкою у використанні та інтуїтивно зрозумілою, а для медіа — це канал з миттєвою доставкою повідомлень. Зручний формат написання: короткі повідомлення. Саме в цьому і полягає одна з найбільших пасток: неповнота викладеного матеріалу, а отже можливість будь-якого трактування побаченого. Тому після чергового інформаційного викиду, поширення пліток, викриття необґрунтованості новини, частіше ми чуємо: «я знав/говорив/відчував, що це провокація чи брехня», ніж «я теж попався на цей гачок та став носієм дезінформації». Визнавати – соромно. В умовах гібридної війни країна-агресорка спирається на недосвідченість аудиторії та розгубленість в такий складний час. Перебуваючи в стресовій ситуації, до прикладу під час ракетного обстрілу, психіка вимагає негайного пояснення того, що відбувається. Руки мимоволі тягнуться до смартфону, щоб поскролити новиннєву стрічку та знайти хоч якусь інформацію. В такі моменти не звертаєш увагу на джерело та зміст повідомлення, головне – оперативність.
Сьогодні фактчекінг вимагає більшої сконцентрованості та високого рівня медіаграмотності. Часто, навіть представники органів виконавчої влади припускаються помилок та поспішностей. Так сталося з новиною про звільнення населеного пункту Андріївка на Бахмутському напрямку. Про це, повідомила заступниця міністра оборона Ганна Маляр. Однак 3-тя окрема штурмова бригада не підтвердила меседж про контроль над цим населеним пунктом. В той час, коли всі новиннєві портали, інші представники влади та інфлюенсери активно ширили цю новину, залучаючи все більше людей до обговорення. Тут надважливо вчасно реагувати та визнавати свою помилку, а як ми пам’ятаємо: це – важко і соромно. В свою чергу пані Маляр лише відредагувала свій допис, що є не зовсім правильним рішенням. Користувачі дуже рідко повертаються до прочитаних публікацій, а отже на відредаговану новину вже ніхто не зверне уваги. Схожа ситуація сталася з очільником Офісу президента, Андрій Єрмак опублікував пост в своєму Телеграмі, де зауважив про «дуже важливий репортаж» з американського журналу Time, та вже пізніше видалив пост. У статті зокрема мовиться про те, що суспільна підтримка допомоги Україні в США вже кілька місяців спадає, і візит Зеленського до Вашингтона не допоміг її пожвавити. Тому очевидно, що причиною видалення стала передчасність дій без ознайомлення зі змістом статті. Та важливіше тут те, як ці «необачності» використовують пропагандисти. Не дивлячись на те, що сама по собі публікація є досить провокативною і сумнівною, дії голови ОП стали «підкріпленням її достовірності» та доказами в російських ЗМІ.
Адміністратори ТГ-каналів часто використовують функцію коментарів та реакцій, для того щоб активізувати та залучити до активних обговорень аудиторію. Та замість адекватного спілкування користувачі натрапляють на «тролів». Провокації, суперечки, хейт спіч – найменша частина того, що відбувається в коментарях. Адміни та розробники активно боряться з такими проявами агресії та дезінформації. Не дивлячись на активну залученість до обговорень, тобто велику активність в мережі, вони теж зацікавлені в регуляції таких процесів. Якщо мережа перенасичена фейками, то вона автоматично втрачає користувачів, а відповідно і прибутки. Зараз соцмережі розробляють спеціальні додатки та розширення, які вивчають інформацію ще до того, як вона з'явиться на сторінці користувача. Напередодні виборів 2019 року Facebook впровадив в Україні нову систему контролю політичної реклами та боротьби з фейками. Фактчекери, які перевіряють дописи, посилання, фотографії та відео на предмет правдивості, позначають фейки спеціальним маркерами, однак не видаляючи їх повністю з системи. Їх надалі можна читати чи поширювати, проте такий контент бачить значно менше користувачів. Крім того, програма встановлює певні обмеження для тих, хто систематично поширює неправдиву інформацію, обмежуючи їх дії, приховуючи контент і забороняючи просування. Такий процес називають «тіньовим баном».
Для того щоб не стати «жертвою» фейків та провокацій необхідно розвивати навички медіакритичності. Нині в Україні приділяють увагу та працюють над створенням сприятливого медіа-середовища. Медіаграмотність формує культуру відповідального споживання інформації, навичок розпізнавання маніпуляцій, використання психологічних трюків, емоційних впливів чи змішування фактів та думок. Держава активно працює над підвищенням показників та рівнем самосвідомості громадян, підтримуючи всілякі ініціативи та створюючи відповідні програми та проєкти. Серед числа таких проєктів слід виділити Фільтр —національний проєкт з медіаграмотності Міністерства культури та інформаційної політики заснований у 2021 році. Команда докладає чимало зусиль для підвищення рівня медіаграмотності, створюючи відеокурси, навчальні матеріали, інтерактивні взаємодії у вигляді ігр та квестів, що неодмінно повпливають на ваше сприйняття. Експерти надають практичні поради для впровадження отриманих навичок у своє життя та життя громади. Щорічно вони проводять Національний тест з медіаграмотності, з результатами якого можна ознайомитися тут. Збільшення свідомості щодо масштабів проблеми є кроком до побудови стійкої та надійної інформаційної екосистеми.
Гібридна війна, що розгортається через медійний простір, вимагає від нас не лише технічної загартованості та знань кібербезпеки, але й ментальної стійкості. Суспільство повинно бути обережним в споживанні інформації, а також активним учасником в формуванні правдивої картини світу. Зростаюча відповідальність медіа та влади перед громадськістю, впровадження технологічних інновацій для виявлення фейків, а також колективна свідомість є ключовими складовими відсіву фейкових новин. Тільки спільними зусиллями суспільства, медіа та органів влади можна створити інформаційне середовище, яке буде стійким до маніпуляцій, пропаганди та дезінформації.
