У 1970–1980-х роках у перекладознавсті відбувся культурний поворот, який змістив фокус з вивчення тексту перекладу на вивчення контексту, у якому той твориться. Досліджували, як на переклад впливають зовнішні чинники, у тому числі ґендер — саме з цієї перспективи розглядали його феміністки.
Один із аспектів феміністичного перекладу — це, власне, переклад феміністичних творів. У 1970-х роках у Квебеку з'явилися франкомовні тексти, які, аби підкреслити ґендерну нерівність, використовували мовні засоби (гру слів, акцент на певних нелогічних нормах тощо). Перекладаючи такі тексти для англомовної авдиторії, необхідно було відвторити той самий ефект, отже, проаналізувати, якою мірою патріархальний дискурс вплинув і на англійську. Це спонукало до пошуку нових підходів, де перекладачі стають майже співавторами тексту.
Цікаво, що уявлення про стать вплинули на те, як протягом століть говорили про переклад. Часто він фемінізувався: як жінка є нижчою відносно чоловіка, так і переклад є другорядним відносно оригіналу; їхнє призначення — to reproduce, відтворювати, а не створювати. Найчастіше як приклад наводять метафору les belles infidèles (невірні красуні) — переклади, які задля краси форми нехтують точністю, тобто вони невірні оригіналу, як жінка чоловіку. Траплялися також метафори володіння текстом перекладу, сексуального насильства над ним.
Отже, переклад потребував нової термінології, яка не наслідувала б патріархальний дискурс. Зокрема був переосмислений концепт вірности: для феміністок переклад має бути вірний не читачу і не автору, а лише самому тексту. Таким чином, феміністичний переклад передбачає більше свободи, створення нових значень, яких не містив оригінал. Перекладачки прагнуть засвідчити свою присутність у тексті, бути видимими. Як саме вони робили це на практиці?
Втручання перекладачки в текст може мати вигляд передмов та виносок. Цю стратегію використовували Барбара Ґодар, Марлен Вайлдмен. Вони пояснювали, що́ хотіла донести авторка тексту і які деталі могли загубитися в іншій мові; додавали посилання на твори, які прямо не згадувалися в оригіналі, але є важливими для теми; вступали у діалог із твором. Іноді йдеться навіть про "захоплення" тексту (hijacking). Так критики відреагували на переклад Сюзанни де Лотбіньєр-Гарвуд, яка фемінізувала текст: уникала слів у чоловічому роді, коли йшлося про групу людей різної статі (наприклад, писала Québécoises, у жіночому роді, замість Québécois) та в цілому підкреслювала абсурдність деяких мовних норм.
Один із нещодавніх феміністичних перекладів — «Beowulf: A New Translation» Марії Хедлі (2020 рік). Перше, що впадає в око, це використання як архаїчної лексики, так і сленгу, наприклад, переклад давнього вигуку як «бро». Також перекладачка робить особистість персонажок виразнішою, наголошує на мотивації їхніх вчинків. Мати Ґренделя тут не монстр, а войовниця, яка мститься за свого сина. У фіналі, окрім оплакування народом смерти короля, Хедлі окремо звертає увагу на нікому не помітне голосіння жінки, для якої це означає подальше грабуванні країни та ґвалтування жінок.
На Сході підхід дещо інакший. Хіроко Фурукава пише про те, як в японській літературі надміру фемінізують мовлення жінок, через що персонажки звучать однаково. Тому задача феміністичного перекладу в Японії — прибрати цю гомогенність та увиразнити характери героїнь. Наприклад, використовувати нейтральні мовні норми замість тих, які прийнято вважати чоловічими або жіночими.
В Україні феміністичний переклад досліджувала Людмила Дячук. Вона має декілька пречудових статтей, де підсумовує світові тенденції та робить висновки щодо того, наскільки це актуально в українському контексті. Мені також трапився аналіз перекладу «Гри Престолів» з феміністичного погляду, здійснений Тюріною С.О., але стаття не виглядає об'єктивною. Навряд чи можливо стверджувати про свідоме використання тих чи інших феміністичних стратегій, не посилаючись на слова перекладчки. Є й інші статті, але їх до болю мало. Навіть ключові іноземні праці 1980–1990-х років досі не були перекладені. Отже, про феміністичний переклад в українському контексті поки рано говорити, у нас немає постатей на кшталт Барбари Ґодар або Марії Хедлі. Та й у світі подібних перекладів — одиниці. Чи феміністичний переклад лишиться в минулому як один із можливих підходів, чи стане основою нових досліджень — покаже час.
Джерела:
Lori Chamberlain. Gender and the Metaphorics of Translation. https://www.jstor.org/stable/3174168
Luise von Flotow. Feminist Translation: Contexts, Practices and Theories. https://www.researchgate.net/publication/238728257_Feminist_Translation_Contexts_Practices_and_Theories
Hiroko Furukawa. Revisiting Feminist Approaches from a Japanese Perspective: Towards Defeminizing Translations https://ueaeprints.uea.ac.uk/id/eprint/48143
Bíborka Radványi. Headley, Maria Dahvana (2020): Beowulf: A New Translation https://www.researchgate.net/publication/399142506_Headley_Maria_Dahvana_2020_Beowulf_A_New_Translation_New_York_MCD_x_FSG_Originals
Дячук Л.С. Феміністичні стратегії у гендерному перекладі. (ст. 251–256) https://www.cuspu.edu.ua/download/nz_2012_104_1.pdf#page=251
Тюріна, С.О. Феміністичний інтервенціонізм в україномовному перекладі твору Джорджа Р. Р. Мартіна «Гра престолів». https://www.researchgate.net/publication/401909138_FEMINISTICNIJ_INTERVENCIONIZM_V_UKRAINOMOVNOMU_PEREKLADI_TVORU_DZORDZA_R_R_MARTINA_GRA_PRESTOLIV
Додатково:
Sherry Simon. Gender in Translation: Cultural Identity and the Politics of Transmission. База, ґрунт, фундамент, коротко покриває більшість аспектів. https://www.academia.edu/89945958/Gender_in_Translation
Feminist Translation Studies. Журнал, про який дуже хотіла згадати. Найновіші дослідження з цієї теми. https://www.tandfonline.com/journals/rftr20
