Folkulaka — Відчиняйте (LP, 2025). Рецензія

Атмосфера українського фольклору завжди інтригує — не лише поціновувачів містики, а й тих, хто шукає щось справжнє, глибоко наше. З початком повномасштабної війни інтерес до фольклору лише посилився — він став точкою опори та джерелом відродження нашої культури.

Погляд у минуле часто передує кроку в майбутнє. Тож релізи, що звертаються до прадавніх традицій, мають особливу вагу й актуальність.

Сьогодні говоритимемо про альбом «Відчиняйте!» від трьох епатажних красунь із гурту Folkulaka. У фольклорі потойбічне часто стримують зачинені двері — лише якщо господар пустить його, воно ввірветься.

То що, ви готові впустити фолькулак? Подумайте двічі. Бо я вже тягну ручку дверей…

Почнемо з того, чому я називаю дівчат епатажними. У проєкті Folkulaka величезна увага приділяється візуальній основі — сценічні образи, відеороботи (про які ще поговоримо) та навіть найменші деталі концертної естетики вибудувані з точністю до заклинання. Містика тут — не просто елемент стилістики, а повноцінна складова ДНК гурту. Вона пульсує у кожному живому виступі й тягнеться червоною ниткою крізь дискографію. Дуже раджу зазирнути на їхню сторінку в Instagram — візуальна частина заслуговує не меншої уваги, ніж музична.

Але досить затягувати вступ — не хочу звести вас із розуму в очікуванні цієї фольклорної феєрії. Тож розпочнімо нашу моторошну мандрівку.

Інтро — короткий, але дуже атмосферний аудіоспектакль, що занурює в концепцію альбому. Три куми (до речі, явно сучасні — згадують TikTok!) збираються в хаті на побалакати. Особливо тішить, що всі репліки наповнені автентичними українськими словами та вигуками — не просто «для краси», а органічно, живо, колоритно. Як філологиня — схвалюю!

Усім, хто обожнює плітки, сюжет буде дуже близький до серця. Бо саме ці плітки стали основою треків альбому «Відчиняйте!» — і дівчата перетворили їх на справжню магію звуку.

Плітка про Герасима передує композиції «Дуб», аби ми краще вловили її сенс.

Пісня починається прекрасним, багатоголосим співом, який повільно наростає, накочує тривогу, а згодом доповнюється сопілкою. Її звучання — ніби густий, млосний туман, що повзе крізь лісову тишу. Загадковий, майже неземний. Особливо якщо згадати, що основою треку стала купальська пісня «Стій, дубе зелений, на дубовій жолуді», де сам дуб — це не просто дерево, а містичний провідник у потойбіччя.

Цю фантасмагорію тонко відтінює чи то скрипка, чи то контрабас, що повільно перебирає глибокі ноти — тягучі й гіпнотичні.

Основний вокал — у стилі народного співу, однак його ненав'язливо підсилено сучасними вокальними ефектами. Це значно полегшує сприйняття для слухача, не розчиняючи при цьому давню атмосферу.

Інструментальна частина композиції досить стримана — складних партій тут не так багато. Але саме в цій простоті й криється сила: фолькулаки зібрали всі елементи докупи так влучно, що зуміли побудувати цілий паралельний світ. А це вже — справжня майстерність.

Перед тим, як почути «Відьму», занурюємося в плітки про відьом, які каталися на конях.

Що до самої композиції — маю доволі суперечливі враження. Вокал, як і раніше, бездоганний: багатогранний, глибокий, поєднує в собі народну манеру співу та сучасні прийоми.

А от інструментал, на жаль, виглядає менш переконливо, ніж у попередньому треку. Біти тут звучать зайво — відчувається щось у дусі переспівів народних пісень в стилі умовної Полякової. Синтетичні елементи, хоч і цікаві, часом ламають автентичний вайб фольклору, зміщуючи звучання в бік надмірної осучасненості.

Та не все так однозначно. З приємного — чудова обробка живих інструментів. Деякі фрагменти буквально пробирають до мурах (особливо в частині з репом, де несподівано чуються іноземні мотиви).

Раджу також звернутися до офіційного пресрелізу — там описано справжній калейдоскоп екзотичних інструментів, у яких я, зізнаюся, не є експерткою, тож не хочу вигадувати. А ось цікаві витяги:

І хоч ті, хто стежить за моїми рецензіями, знають, що я зазвичай скептично ставлюся до репу, цього разу… похвалю. Реп-вставка звучить несподівано органічно. Єдине, що в одному моменті автотюн здався мені зайвим.

У цілому сцена збору нечистої сили та тонка гра з темою расизму вдалися магічно — у всіх сенсах цього слова. Особливо хочеться відзначити іронічність цієї частини, яка додає «Відьмі» окремий плюсик.

Текст заснований на купальських піснях «Ой на Івана пішла відьма на вігон» і «Русалочка-земляночка», але й авторських вставок тут вистачає — за це респект.

Також не оминайте увагою відеороботу, яка супроводжує цей трек — кліп, знятий командою «ЩЕ production».

Те, з якою відданістю Folkulaka підходять до візуалу і створення своїх чарівних, майже казкових образів, — щоразу вражає.
Вони ніби дозволяють випити зілля, після якого бачиш те, чого людському оку бачити не годиться — потойбіччя у всій його дикій, химерній красі.

Щодо змісту плітки — ну, відьма-свекруха на рівні упирів… це, здавалося б, уже такий собі моветон і надто затерта тема для іронії. Але повірте, я, як ніхто інша, знаю, якими відьмами можуть бути деякі свекрухи. Тож дівчаткам — респект за те, що не побоялися розіграти цей сюжет у своєму стилі.

Трек «Відчиняйте!», у якому оживає стародавня весільна пісня Львівщини, особливого вау-ефекту не справив, але і явних мінусів я не вбачаю.
Охарактеризувала б його як тривожний, моторошний, із характерним присмаком української народної пісні. Наче якийсь фрагмент язичницького ритуалу — щось камерне, тягуче, але без зайвого. У цьому і його сила.

А от «Кумоньки» — це вже зовсім інша справа. Композиція заснована на побутовій українській пісні-мирилці, але оживає вона в зовсім новому світлі завдяки… шотландським Гебридським островам!
Мелодія, що звучить у треку, походить із польової експедиції, зафіксованої ще у 1912 році фольклористкою Марджері Кеннеді-Фрейзер.

Звучить, здавалося б, абсолютно нелогічно: яке може бути поєднання між українською традицією та шотландським архіпелагом? Але ця еклектика, попри всі очікування, спрацювала. І вийшла напрочуд органічно, хоча в це важко повірити навіть мені.

«Кумоньки» — дуже стримані, розмірені, з ледь помітним відлунням архаїки, але водночас яскраві. І сопілка в самому фіналі — наче тонка лінія золота по краях дорогоцінного каменя. Вона акуратно завершує і водночас ограновує цю роботу.

У композиції «На досвітки» взятий за приспів текст гаївки «Хорт і вовк». А загальна тема викликає ремінісценції з шевченковим віршем «На улиці невесело».

Запальний, задерикуватий ритм у поєднанні з веселим співом дівчат із Folkulaka одразу пробуджує святковий настрій. Трембіта (чи якийсь інший духовий інструмент, що веде мелодію — вибачте, не розпізнала на слух) додає особливого колориту, а дзвін бубнів — це наче блискітки на тлі: яскраві, живі, акцентні.

Хоча «На досвітки» радше про молоде кохання, а не про Масляну, я б з радістю почула її саме на цьому святі. Одразу уявляється підпалене колесо, щедрі обійми, сміх, танці — усе те, що так глибоко вкорінене в нашій традиції.

Цей трек заряджає шаленою енергією, хочеться просто схопитися й бігти, стрибати, танцювати, сміятися — справжнє свято в кожній ноті.
І чесно, це одна з найсильніших сучасних композицій у такому стилі. Без перебільшення.

У «Сні» зустрілися дві, мабуть, найвідоміші українські колискові — «Котику сіренький» і «Ходить сон».

«Коли ми побачили результат, були самі вражені, що це вийшло моторошно. Це перша пісня, після якої ми стали себе чесно називати горор-фолк-бендом», — кажуть дівчата в одному з інтерв’ю.

Проте я не зовсім погоджуюсь із цією самооцінкою. Для мене «Сон» — це не моторошність, а щось інше. Це трек, від краси й містичної напруги якого серце просто стискається.
Голос вокалістки тут розкрився зовсім інакше. Якби мене так кликала русалка — я б не вагалася ні хвилини.

Традиційна скрипка, що вже стала фірмовою, і сопілка, яка в кожній пісні звучить по-новому, збираються тут у чарівну, гармонійну композицію.
Я ще мовчу про хор, що згодом з’являється й підводить нас до справжньої кульмінації.

До фіналу «Сон» перетворюється на кінематографічну містерію: скрипки та інструментал набувають епічного пафосу, від якого неможливо втекти. Це наче сцена в магічному фільмі, коли стається щось велике.

Я мрію почути цей трек наживо. І якщо Folkulaka справді знову виступатимуть на Файному місті — скажу чесно, поїхала б тільки заради них.

«Сон» заслуговує бути саундтреком до фільму. Причому не просто фоном, а справжньою музикальною душею стрічки. Це високий рівень.
Не просто сучасна калька на фольклор, не «о, зробімо етнічний трек» — це справжній, самобутній твір, натхненний народними темами. І таких в Україні небагато. Для мене — найкраще, що я чула в цьому жанрі. Без перебільшення.

«Купалочка», як на мене, не витримала сусідства зі «Сном» у межах одного лонгплею. Вона має ту ж проблему, що й «Відьма» — занадто багато синтетики. Цей трек уже помітно відхиляється в бік попмузики, і через це виглядає слабшим.

Втім, деякі елементи все ж чіпляють: скрипка, голосові вигуки, бек-вокали — іноді вони справді вдалі, й навіть рятують момент. Але загалом ця композиція радше про пошук, ніж про знайдену силу. І, можливо, на наступному релізі цей пошук стане більш цілісним.

А тепер — до підсумків.

Чому я з самого початку підкреслила, що кумоньки сучасні?
Бо дівчата з Folkulaka не намагаються фанатично копіювати старовину. Вони обережно балансують на межі — залишаючи серцевину традицій, але подаючи її мовою сьогодення. Завдяки цьому композиції звучать актуально — у більшості треків (за винятком хіба що «Відьми» й «Купалочки») вдалося зберегти початкову ідею, не розгубивши автентики попри сучасне виконання.

Чесно, я довго не хотіла братися за цей альбом. Терпіти не можу фольк як жанр — для мене це завжди був синонім нудьги або фальшивого «підстаринного» шику. Я гадала, що знайти тут плюси буде мало не титанічним завданням.

Але «Відчиняйте!» виявився справжньою перлиною сучасного українського фольку. Кращого я не чула. У ньому — така ж велич, як у Карпатах. Така ж багатогранність звуків і колориту, що ти буквально щезаєш із реальності на всі 40 хвилин, поки слухаєш альбом від початку до кінця. І вперше після ознайомлення з релізом мені захотілося потрапити на концерт гурту.

Тож чи рекомендую я «Відчиняйте!»?

Якщо вам близький цей жанр — однозначно так. А якщо ні — дайте шанс. Бо раптом, як і зі мною, щось у вас зміниться.