Як і будь-який етап світового становлення, період «нової драми» просто неможливо осягнути без її видатних творців. Генрік Ібсен, Бернард Шоу, Моріс Метерлінк, Еміль Золя — усі вони мали небувалий вплив на розвиток культурного життя суспільства. Саме тому сьогодні ми зможемо перенестись в час реалізму, познайомитись з його представниками та на мить зазирнути за куліси вражаючих історій
Генрік Ібсен
(Ознайомлення з «новою драмою» беззаперечно варто почати з нього)
Норвезький драматург і поет, революціонер європейського театру, що збурив світ своєрідністю письма. Неоднозначні оцінки, суперечливі бачення, активні дискусії переслідували твори письменника і колись, і навіть в сьогоденні. Проте вони досі відомі, що, насправді, не дивно, через актуальність моральних тем дотепер
Традиції ібсенівської драматургії відчутні у світовій літературі XX століття. Починаючи з 30-х років все більшу роль відіграє ібсенівський «принцип аналітичної побудови п’єси». Вищість інтелектуальності, психологізм, розкриття внутрішнього світу – усе це характерне твору, згаданому нижче
«Ляльковий дім»

Ця п‘єса на три дії ( події відбуваються протягом трьох днів до Різдва) є неймовірно оманливою
Спершу ми бачимо благополуччя, глибоку любов та довіру між Норою та Торвальдом Хельмерами і навіть не замислюємось про те, що станеться вкінці. Твір розпочинається показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується справжньою катастрофою.
П’єса має аналітичну композицію, що означає послідовне розкриття внутрішнього трагізму, прихованого під зовні пристойною оболонкою.
Проживши стільки років разом ( Торвальд називав Нору і «пташкою», і «білочкою»), вони так і не навчились бути щасливими, а намагання створити ілюзію гармонії закінчується поразкою. То що ж далі? Як двом дорослим ( проте незрілим) людям з трьома (!) дітьми дійти до всіх відповідей? Як Норі збагнути глибину своїх можливостей та стати на шлях до пошуку себе?

(P. s. Центральна тема п’єси “Ляльковий дім” – становище жінки в суспільстві)
— «Ляльковий дім» дійсно характерний твір з добірки періоду, докорінно оновленого митцями різних сфер. А наступники Ібсена лише продовжували намагання розширити тематику зображеного на папері та сцені