*Діа дістає з чорної скриньки, яка вкрита різними орнаментами — дві круглі печаті які вони бачили. Ці тві пластини з заліза товщиною 2 міліметра*
Ліліт: І що це? І знову ця печать чи емблема, що це таке взагалі?
Діа: Я не знаю
Ліліт: Дивись з іншої сторони теж щось є
Діа: На одній меч, на іншій лук
Ліліт: Я собі з луком візьму
Діа: Вибираєш навіть не знаючи, що це
Ліліт: Да я вибираю те, що мені більше подобається
Діа: Як твоя нога
Ліліт: Не болить
Діа: А в мене голова болить, після декого.* Сказав Діа з обіженим тоном*
Ліліт: Ну, Діа, я м'яса хотіла. Не обіжайся на мене. Іди обніму тебе.
Діа: Мені цього не хватить
Ліліт: Ее, я на це не підписувалась
Діа: На що?
Ліліт: А ти, що мав на увазі?
Діа: Ну щоб ти сіла і я ліг тобі на ноги.
Ліліт А, ой.
Діа: А ти про що подумала?
Ліліт: Та так. Ні про що....*Ліліт почервоніла*
Діа: Значить подумала
Ліліт: Та іди ти
Діа: А ти замітила?
Ліліт: Що?
Діа: В тому світі час летить швидше. Бо вже 8.24
Ліліт: А, може ще м'ясо приготуєш?
Діа: Це якесь напастя з тобою
Ліліт: Та що, я м'ясо люблю
Діа: Та я бачу, що їси його — не товстієш.
Ліліт: Я маленька відьмочка *З посмішкою сказала Ліліт*
Діа: Я замітив, яка може вдарити сковородою і не вбити.
Ліліт: Бач – це треба вміти
Діа: треба від тебе сковороди поховати.
Ліліт: Ти щось казав?
Діа: Та, так – тобі почулося.
*Ліліт сіла*
Ліліт: Іди лягай. Ти ж хотів полежати. Тільки обережно лягай, а то одна ж нога поломана.
Діа: Та знаю.
*Діа заліз на ліжко, положив голову, Ліліт на ноги і почав дивитися на неї*
Діа: Ти розпатлана*Посміхнувся Діа*
Ліліт: Не люблю розчісуватися
Діа: А ти куди тоді йшла ?
Ліліт: Коли?
Діа: Коли я тебе випадково збив.
Ліліт: По продукти ішла
Діа: А ти ніде не навчаєшся ?
Ліліт: Я ледве закінчила школу, не хочу навчатися.
Діа: Я так понімаю тобі подавай води, розваг, м’яса і щоб посапати.
Ліліт: Даа.. Саме найкраще
Діа: А на, що ти живеш ?
Ліліт: У мене від батьків залишилась велика сума грошей. Так і живу.
*В цей момент Ліліт грається з волоссям Діа*
Діа: Я так понімаю і друзів в тебе нема?
Ліліт: А для чого вони мені – я сама по собі. А ну в мене є зараз – мій хлопчик на побігушках.
Діа: Дожився….
*Ліліт почала сміятися, ну само собою *
Діа: Не дивлячись на те, що ти б’єшся чим попало, то ти теж класна дівчина.
Ліліт: Я знаю. Хіхі. А в тебе, що з друзями. Та нічого. На даний момент – я заступник старости.
Ліліт: ОГО. Молодець.
Діа: Саме цікаве, він теж любить моє м’ясо.
Ліліт: Я з ним своїм м’ясом не поділюся.
Діа: Ліліт – це взагалі, то моє м’ясо, якого вже нема ти сьогодні останнє доїла посидиш на перловкі і салатах деякий час.
Ліліт: ЕЕЕ, я на це не згодна. І перловка…. Я її всім серцем ненавиджу.
Ти мені помститися вирішив?*Ліліт дала щолбан Діа*
Діа: Я не зрівняюся з тобою і сковородою. Не хвилюйся тобі сподобається.
*Телефон почав гудіти. Ліліт взяла телефон і відповіла на телефон. Дзвонив староста.*
Ліліт: Вас вітає ад. З вами балакає королева ада Ліліт.
Староста: …..
Ліліт: Ви бажаєте пожертвувати свою нашому агентству?
Староста: Походу я помилився номером…
Ліліт: НІ, ви не помилилися номером…
Діа: Дай телефон сюди, а то щас він здуріє.
*Ліліт починає сміятися*
Діа: Що ти хотів.
Староста: Я приїхав в гості.
Діа: А заходь двері відкриті я в кімнаті.
*Староста зайшов в кімнату*
Ліліт: Привіт староста, то ти приніс свою душу мені ?
Староста: Мене звати Максим
Ліліт: Добре, Мася.
Максим: Ось два королі. І одна вже хоче мою душу -- безплатно забрати.
Я не перестаю з тебе дивуватися.
Ліліт: Мася, а що в пакеті.
Діа: Та, ось приніс м'ясо -- щоб він мені приготував.
Ліліт: О, дякую Мася.
Максим: Не називай мене так.
Ліліт: Добре, Масічка.*Ліліт розсміялась*ї
Діа: Може сьогодні приготувати на вулиці м’ясо. Ти ж ще не була на задньому подвір’ї.
Ліліт: Та пішли готовити -- його вже.
Діа: Ти ж багато взяв?
Максим: Само собою. В тебе ж десь милиці були.
Діа: А точно я про них забув.
Ліліт: Милиці? А стоп я не хочу на милиці
Максим: Треба, а то м'ясо не получиш.
Ліліт: Ну і падло ти. Діа дай сковороду.
Діа: я тобі щас по мозкам дам.
*Діа пішов в підвал їх шукати*
Максим: Найшов.
Діа: Нема, не можу знайти.
*Діа піднявся в кімнату я її на візку вивезу. Діа взяв на руки Ліліт. Вона вхопилась за нього *
Ліліт: Винеси мене на вулицю
Максим: Як мала дитина.
Діа: Мася помовчи.
Максим: Хватить мене так називати.
Ліліт: Розмріявся*Ліліт показала йому язик*
Максим: і як ти з нею живеш
Ліліт: ти ще сковородою від неї не получав.
Максим: як ти живий залишився.
Ліліт: А де вихід ?
Діа: Через кухню треба вийти. Макс візьми візок.
*Максим взяв візок і виніс на вулицю. Потім Діа виніс на вулицю Ліліт і посадив у візок *
Ліліт: ОГО, як тут гарно.
Максим: Я сам постійно дивуюся від цієї краси.
*Все вкрито зеленою травою. Зліва знаходилась альтанка, вкрита виноградною лозою, був свій невеличкий городик, росло всього потроху. Біля городику -- було криничка оздоблена різноманітними орнаментами. І драконами і квітами – була зроблена із червоного дерава. Під будинком росло пару кущів плетучої троянди.*
Ліліт: А..
Максим : забрало дар мовлення?
Ліліт: Да, Мася. А що то за комора?
Максим: Його майстерня він все це сам робить. В нього навіть авто-полив є
Діа: Сам все зробив.
Максим: Я не знаю як він все це робить.
Ліліт: У нього навіть чудове вино виходить.
Діа: Та тут нічого складного нема*Діа потер потилицю*
Ліліт і Максим:…..
Ліліт: А в мене тепер запитання.
Діа: Яке?
Ліліт: Чого тебе дівчина кинула?
Діа: Кращого хлопця знайшла
Ліліт: Хто може бути краще нього ?
Діа: Та вона навіть тут не була.
*Тим часом Діа замаринував м'ясо і приніс дрова*
Максим: ти вже розпалюєш швидко ти.
Діа: Та, та дівчина була по приколу зі мною. Вона майже нічого про мене не знає.
*Ліліт розсміялась*
Ліліт: Ой, я не можу. Яка вона дура.
Максим: На цей раз з тобою соглашуся.
Діа: Макс звари перловку.
Максим: І взяти з собою ту баночку ?
Діа: Ну само собою.
Ліліт: Я м'ясо буду.
Діа: Ні, спочатку перловку з салатом.
Ліліт: Ну, Діа, я не хочу.
Діа: Тобі сподобається
*Діа почав жарити м'ясо на грилі який привіз із комори.*
Діа: Їдь до альтанки, Макс уже несе перловку і мій соус до неї.
Ліліт: Ладно спробую.
*Макс поставив миску і налив соусу в перловку і Ліліт пробує.*
Ліліт: Це перловка ?*Ліліт з задоволенням почала наминати перловку.*
Діа: Я ж казав, що тобі сподобається.
Ліліт: Мася -- це точно перловка?
Макс: Я сам вперше, коли попробував був в шоці.
*Тим часом Діа зробив салат і приніс Ліліт*
Ліліт: Як ти це робив.
Діа: ЩО ?
Ліліт: Як в тебе смачно так виходить готувати?
Діа: Це ж легко.
*Всі від шоку замовкло*
Максим: Діа я пробував повторити все по твоєму рецепту у мене нічого не вийшло навіть салат.
*Ліліт від шоку сиділа мовчки.*
Ліліт: Маська нагнись
*Ліліт щось пошепки сказала на вухо Максиму*
Максим: ти впевнена ?
Ліліт: ДА
*Поки все це проходило Діа приготовив все м'ясо і вони посиділи поїли м’яса, Ліліт хотіла забрати м'ясо в Максима, але получила по рукам від Діа.*
Максим : Мені пора їхати, вже 17.15.
*Вони завезли Ліліт в кімнату, Діа положив її в ліжко, а сам пішов проводжати Максима. Коли Діа вернувся Ліліт вже спала. Він ліг біля неї, заснув. Де тебе носило ми тебе заждалися*.
Арк: молодці ви знайшли про те, що я вам казав.
Ліліт: Дивись який в мене лук.
Діа: Лук ? Де ти його взяла?
Ліліт : Повниш ті кружечки, що ми найшли ?
Діа: Тут вони як зброя.
Ліліт: Тобі меч дістався.
*Діа взяв в руки меч -- дивно себе почав почувати.*
Арк: Чудово до вас почала повертатися ваша сила. Тепер ви зможете відкривати двері.
Діа: ЯК?
Арк: Просто прикладіть разом свої руки до дверей.
*Ліліт приложила руку до дверей і печать на половину засвітилась*
Арк: Діа ти теж приклади руку.
*Діа приложив руку до печаті і двері відкрилися.*
Діа: І що це означає ?
Арк: Ми маєте силу як демонів, так і ангелів, але вони запечатані. Ліліт пробудила сили ангелів, а ти демонів.
*Кінець 6 глави*
