Головний бандит минулого століття та батько ліво-нагуляного комунізму колись казав "для того, щоби обєднатися - треба спочатку розєднатися". Як ми вже знаємо, стан активної реакціної меншости як ідейного домініону процвітаючої нації є єдиновірнім. Нездатність утворити таку меншість проявляється у неможливості розчепити перепалку концептів всередині ідеологічного смітника акцією прямої ідеї - сепарацією ґатунку ордену. Якщо диктат єднаючої ідеї відбувається через реакцію виявлену на зміст епохи певної групою людей акції - значить і можливість стати під обєднювальне крило залежить від наявности сепаруючого, а значить неодмінно розколюючого фактору ідеї, втіленої у плоть тих, хто є її фалянґою.
Казав колись Ніцше, що той, хто бажає створити - неодмінно руйнує. Логіка буття підказує нам, що в такім разі тотожність руйнування й творіння невідворотня, як мінімум тому, що в противнім випадкові руйнацію варто було би означити лише спустошенням. Саме тому сила ідейного тяжіння вимірюється здатністю ідеології руйнувати, психологічно й фізично, конформи, що не є для неї рідними. Обєднання національних сил завше відбувалося саме довкола такої сили, енерґію її тяглости дурно було би заперечувати, бо це випромінювання стихії, яка свідомо ставить за ціль похитнути вікна Овертона, вона тоді стає вершником змін, а подібна сентенція є надто великою, аби не захопити життя окремого індивіда; досвід створення будь-якої масової елітарної спільноти не дасть збрехати. Принціпова відмінність такого устрою від плюралізму - навали демагога - це те, що коли плюралізм ставить за ціль означити топонім обєднання, роблячи це методою позитивного визначення, таким чином не означаючи кордони самої цієї ідеї, роблячи її зручною ціллю для інвазій корінно сторонніх концептів, то елітарна ідея означає себе неґативним визначенням, так інфільтруючи власну комплекцію, означаючи чіткий кордон, за старим й вічним Євангельським принціпом "хто порушує один закон - порушує усі".
Сама така форма ідеї - організм - і є правильною ідеєю за своєю будовою. Ідея неповноцінна та хитка найбільш тоді, коли в неї немає психології, кола сама вона не є психологічною, оральною силою, достатньо дужою, аби притягнути до себе. Ідейний популізм як такий, що є корінно лівим концептом, як істинна навала Демагога здатна проникнути в організм благородної ідеї за своїм змістом. Якщо сама ідея контрреволюції, й монархізму як її головної і невідємноєї частини сама по собі виблискує благочестям, то структура її новітньої побудови просто вбиває ідейний організм демагогізмом. Демагогізм страшний тим, що як всякий чорт, обманув, ніби його не існує. Сама наявність акції ще і близько його не заперечує, оскільки стати під якийсь ідейний знак у світі, де все означається знакам, й від його обличча робити дію, яка в собі то і не має ідеологічного забарвлення - це не боротьба за ідею.
Правильність ідеї, як ми тепер зрозуміли - у формі. Большевизм - найпаскудніша ідея людства - був збудований в ідеальній ідеологічній формі, як і ранній французький монархізм, ідея вже благородна. Таким чином, цими двома стрижнями, й визначається плід героїки інтелектуального волевиявлення, колись адорованого Платоном. Таким чином ідея загальна, але льокалізована неґативними визначеннями в обличчі реакції еліт, підкріплена традицією і ретрансльована лицарською меншістю ідею протиставляється своїми вищими переживаннями інородній сутності ідеї демагога. Саме тому монархічні сентенції солдата контрреволюції завше й виголошують своїм головним прагненням перемогу контрреволюції як такої, як руху, як естетики, як вищості моральної ідеї. Загальність контрреволюції та склад її тотожностей, що проявляються у її взаємодії із зовнішнім світом, й у незгодливій згоді формують її як абсолютний обєкт, воїстину існуюче загальне Геґеля, саме тому є єдиновірністю у власній шляхетності, бо як ідейний центр є достатньо загальним, як картина є достатньо елітарним та як концепт достатньо визначеним прагненням, аби виголосити за нього великий виступ.
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи.
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: A_Rtuur
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Більше від автора
Фракції Бога в Державі
Будь-яка система, що претендує на стабільність і легітимність, питання джерела влади, завжди стоїть на передньому плані. Монархія, як система правління, що будується на сакральних засадах, та природній упорядкованості, відкидаючи систему лівих.
Теми цього довгочиту:
ПолітикаПро неофевдалізм та провансальство
Держава гієрархічна, а себто єдиновірна за першопочатковою метафізикою державної сутности, закладеної у чітковизначеній теоретиці ще за Платона, може виявлятися повномірно лише за февдального устрою.
Теми цього довгочиту:
ПолітикаМобільність абсолютистичних структур
У глибинах існування політичних систем виникає питання: що дозволяє державі зберігати мобільність і здатність до змін, коли все навколо схиляється до застою?
Теми цього довгочиту:
Історія
Вам також сподобається
Емі Хокінс: Зустріч Сі і Байдена затьмарена конфліктами в Україні та Ізраїлі, та позицією США щодо Тайваню - The Guardian
Президенти Китаю та США зустрічаються на тлі погіршення геополітичного клімату, коли країни перебувають на протилежних сторонах двох великих конфліктів
Теми цього довгочиту:
ПолітикаЯкщо Трамп повернеться - Project Syndicate
Що означатиме друге президентство Дональда Трампа для зовнішньої політики США та світу? Незважаючи на те, що сам чоловік непередбачуваний, його перший термін і його поведінка після програшу переобрання пропонують багато підказок, жодна з яких не втішить союзників Америки.
Теми цього довгочиту:
Трампросія-ізгой загрожує всьому світу, а не лише Україні
російський режим під керівництвом путіна залишається стійким і представляє серйозну загрозу для світового порядку. Важливо підтримувати російський народ і показувати альтернативи режиму Путіна, щоб сприяти змінам у майбутньому.
Теми цього довгочиту:
росія