А от герой Гімель...
У декількох серіях другого сезону «Проводжальниці Фрірен», як й у першому, персонажі роблять добро тому, що «так зробив би Гімель». Зразок для наслідування. Еталон. Недосяжний оригінал. А в останні хвилини фінальної серії те саме каже Ферн... про Фрірен: «... бо так зробила б пані Фрірен». Найкраща репліка другого сезону, бо вона одразу про все важливе в аніме. Фрірен для Ферн та Старка — така сама героїня, як Гімель для Фрірен свого часу. Той був ватажком команди, котра врятувала світ, а Фрірен урятувала Старка та Ферн від самотнотності, від життя у страху перед небезпекою. Все ще менша історична постать за Гімеля — але не менш визначна для її нової команди. Інколи не треба бути найкращим для всіх, аби надихати. Інколи достатньо допомогти одному, аби цей один назавжди це запам'ятав — і проніс цю доброту крізь усе життя.
Також ця репліка Ферн — чергова вказівка на зв'язок між часами. Гімель навчив робити добро Фрірен, а вона навчила Ферн. Можливо, Ферн навчить когось ще у майбутньому. А цей хтось — наступного. Бо добро не зникає просто так та породжує нове добро. Й інколи можна самотужки запустити цілу лавину хорошого, котру потім ще спробуй спини. У моменті Старка підбадьорює Ферн, її — приклад Фрірен, саму Фрірен — старий знайомий Гімель. Останнього давно вже нема, але Старку краще від слів, на котрі надихнув крізь роки людей саме Гімель. І згаданим у крайньому реченні хлопцям навіть необов'язково бути знайомими, аби один допоміг іншому. От настільки велику силу має те, що ти залишив після себе. Необов'язково бути присутнім на Землі, аби робити життя людей тут кращим.
В одній репліці всі ключові сенси аніме. І вже навіть не так бісить, що весь сезон ти йому слово, а він тобі — «а Гімель...». Воно того вартує.
Більше мене та рандомних думок про анімекіносеріали отут.
