Це історія про гусака, який став офіцером британської армії та врятував Різдво для британських військових в Канаді.
Можливо, це нагадує короткий опис якогось низькобюджетного різдвяного фільму на одному зі стрімінгових сервісів. Втім, все відбулося насправді.
У далекому 1838 році другий батальйон Колдстрім Гардс стояли у Квебеку - колись британській колонії в Канаді. В той час в регіоні працював потужний французський рух опору британській короні, який готував відкрите збройне повстання проти Великої Британії. Саме тоді звичайний гусак на ім’я Джейкоб став знаменитим.
Одного разу британський солдат, що стояв в наряді, побачив, як на гусака напав лис. Військовий вирішив прийти на допомогу птахові, але, аби не сполошити особовий склад батальйону дарма, обрав застосувати багнет замість вогнепальної зброї. Гусака вдалось врятувати.
Вдячний птах, за словами сучасників, прив’язався до військових і стійко чергував з ними у нарядах, обходив гарнізон і загалом наглядав за тим, як солдати несуть службу. І це не просто художнє перебільшення: одного зимового дня напередодні Різдва Джейкоб зумів попередити вартових про групу французських повстанців, що наблизилися до території батальйону. Сильний снігопад замаскував переміщення нападників і приховав звуки їх наближення, але пильне око військового гусака помітило ознаки нападу, що готувався.
Хоробрий птах напав на повстанців, агресивно і голосно ґелґочучи, завдяки чому вартові гарнізону нарешті звернули увагу на чужинців і відкрили вогонь. Британські позиції вдалося відстояти.
Геройство Джейкоба не залишилось непоміченим, і командування батальйону відзначило сміливі дії птаха, нагородивши його золотим горжетом. Друзі Джейкоба казали, що той не знімав горжет до кінця своїх днів. Гусак зумів зробити солідну кар’єру у війську: його офіційно включили у списки частини і вручили відзнаку за сумлінну службу. Джейкоб зумів навіть дослужитись до офіцерського звання і потрапити до поіменного списку батальйону.
Після успішного виконання задач в Канаді 1842-го року Джейкоб потрапив у Англію на різдвяні свята. Там вже достатньо відомому гусаку вдалося те, про що більшість сучасних військовослужбовців ЗСУ можуть тільки мріяти - переведення у столицю. Джейкоб став ходити в наряди у військовій частині на Портман Стріт в Лондоні.
Побратими гусака, що служили з ним у далекому Квебеку, одноголосно розповідали, що Джейкоб врятував не одне життя в той сніжний день, і більшість з них зуміли потрапити додому на Різдво саме завдяки хороброму птаху. Сумлінну службу Джейкоба відмічав навіть Дюк Веллінгтону, який одного разу спеціально завітав у гості до гусака.
Голова Джейкоба - звісно ж, із золотим горжетом на шиї - і досі зберігається у музеї Гардс на території військової частини Веллінгтон Барракс у Лондоні. Сучасник гусака, підполковник Росс-оф-Бладенсбург, писав про птаха у “Історії Колдстрім Гардс”:
Гусак, прив’язавшись до батальйону, став незмінним компаньйоном вартових одного з постів цитаделі, а також скромним, але вірним службовцем Збройних Сил… [його] портрет на почесному місці свідчить про незмінну відданість військовій службі, яку він для себе обрав.
І хоч сміливіть простого гусака врятувала життя кільком британцям, хепі-енду у житті самого Джейкоба не сталося: під час служби у Кройдоні у 1846 році Джейкоба збила насмерть повозка місцевого пекаря.
Ну, а кому в Кройдоні легко.
