Чим нас здатна порадувати фантастика? Зазвичай, подіями у вигаданому світі з незвичайними персонажами. Але чим може здивувати гарна фантастика? Детально продуманим світом та великою кількістю унікальних створінь! Але наробити багато фантастичних істот з унікальною зовнішністю мало. Так ще вміти гармонійно вплести їх у фантастичний всесвіт, або навіть в сюжет.
Вітаю тебе, любий читачу, в новому випуску Щоденника розробників Heralds of the Avirentes! Бачу, тема персонажів вам гарно зайшла, отож ми вирішили розвивати даний напрямок. Отож сідай зручніше, заварюй міцний чай з лимоном, адже пригоди цікаві чекають на нас, так-так!
Як я випадково придумав головного маскота гри
Фантастичний світ був би нецікавим, якби в ньому не існували дивні істоти. Причому це стосується не лише фауни, а й флори також. Одним драконів було б замало, особливо якби події відбувалися в звичайному, людському світі.
Я зіткнувся з необхідністю створення істот для Нанраса, коли розробка дійшла до першого бою. Тут я хочу трохи покритикувати самого себе: раніше я малював виключно драконів, і це далося взнаки. Мені було дуже складно придумати щось інше, особливо якщо воно не має луски, ріг і крил. Я відкладав необхідність створювати ігрових істот до останнього, але треба було рухатися далі. Ось так, одного осіннього дня, прямо в мене на робочому столі, народилися перші ескізи псіо-аннора.
Впізнаєте на цих нарисах добре відомого гравцям персонажа? Так, цей пустун з кристалами на лобі лише віддалено нагадував себе! Однак початок було покладено, і сталося дещо цікаве – мені сподобалося малювати щось окрім драконів. Це було свято на все місто!
Кажуть, що коти то заборонений прийом. Але що може бути на одному рівні крутизни з реальними котами? Правильно – фантастичні коти!
Так народився перший образ аннора. Спочатку він був звичайним, тренувальним НІПом (Не ігровим персонажем) та виконував роль боксерської груші для головної героїні. Поступово, його образ змінювався на більш симпатичний та приємний для ока. Згодом в хлопчика з’явилися ніжки, лице стало з більш м’якими контурами, а погляд наповнився життям. Його кольорова гамма змістилися ближче до блакитних, більш спокійних тонів. Структура тіла також трохи змінилася, аннор випрямився і отримав більший спектр емоцій. Його чарівне «Арррррррр!» здатне закохати в себе читача!
Виникнення аннорів як виду
Отримавши такий результат і позитивні відгуки від гравців, я не міг обмежитися одним лише Альвезесом (канонічне ім’я нашого вухастого друга). Процес почався сам собою: мені захотілося про них писати, частіше їх малювати, продумати їхню біологію (хоча б приблизно) і попрацювати над унікальними властивостями. Так аннори отримали свої основні характеристики, і тепер вони тісно вплетені в основний сюжет новели.
Аннори – милі істоти із розряду «псіо». Створіння даного типу мають характерні здібності керування та застосування псіо-енергії, яка в Нанрасі чимось схожа на електричний струм та ману водночас. Характерною особливістю цього виду є органічні кристали на грудях або спині. Вони приймають безпосередню участь в трансформації енергії та підтримці життєдіяльності аннора.
Аннори поділяються на три види: амінори, альфи, і королівські аннори. Їх дуже легко розрізнити. Амінори – найменші представники виду, які не можуть існувати окремо від альфи або королівської особи. В них зграйна будова суспільства, тому їм потрібен лідер і джерело псіо-енергії (їхні крихітні кристали не здатні продукувати достатньо такої для повноцінного функціонування). Якщо альфа відсутній, амінор впадає в аналог сплячки, очікуючи появи потужного лідера зграї. До речі на штучні кристали ці милі істоти не реагують, отож амінорів приборкати неможливо.
Альфа-аннорів вже можна вважати окремими особистістю. Вони вдвічі більші за розміром, можуть діяти незалежно та приймати усвідомлені рішення. Вони можуть довгий час існувати поза межами потужного джерела псіо-енергії (якими є, наприклад, великі поклади кристалів). Ще одна характерна особливість: один або декілька кристалів на лобі, які не лише збирають енергію, а можуть бути її джерелом.
Наш вухастий герой є альфа-аннором. Отже, він слідує за Азаріс цілком усвідомлено.
Свої особливості мають також статеві ознаки аннорів. Наприклад, хлопчики-аннори мають кристал на грудях та гострі, високо підняті вушка. В них присутній невеликий виріз в джгутах перед ніжками. Дівчатка-аннори висловухі та мають кристал на спині. Зазвичай їхні джгути більш пишні (нагадують сукню), мають виріз позаду ніжками, а лапки менш гострі, ніж в хлопчиків. За зростом вони приблизно однакові. Яким чином відбувається процес розмноження в аннорів дослідники ще не встановили, адже в неволі вони взагалі не подають якої-небудь активності.
Можливо, в Азаріс вдасться розкрити цей секрет? Агов, ніяких хорні-жартів! Знаю я вас! Зараз підете штампувати фан-арти на цю тему!
Королівські аннори та любов
Немає сумнівів, найзагадковіша героїня новели заслуговує на окремий щоденник розробників, і вона його отримає. Однак не згадати її в даній статті просто неможливо. Як ви вже могли здогадатися, Ремельні – королівська аннорка, тобто відноситься до 3 класу - найпотужнішого за псіо-здібностями. Вона вдвічі більша за альфа-аннорів, і вчетверо – за амінорів. Величезна корона з кристалів є не лише символом влади та розпізнавальним знаком, а ще й працює як велике джерело енергії. Таким чином королівська особина здатна контролювати велику зграю, що складається як з амінорів, так і з помічних альфа-аннорів, що допомагають королеві розділяти енергію та контролювати більшу кількість амінорів.
Королівські аннори розміром з ом’верай, мають неймовірно високий рівень інтелекту та емпатії. Вони відчувають живих істот та здатні на самопожертву, якщо треба рятувати зграю. Кажуть, що з них деякі можуть навчитися навіть мові драконів, так-так (хоча і виходить в них це вельми специфічним чином).
Аннори – дуже чутливі до любові створіння. Вони не можуть її не дарувати комусь іншому. Зазвичай це любов до дітей, як власних, так і навіть інших видів. Ремельні дуже гарно розуміє це, і як би вона не намагалася боротися з інстинктами, вона все рівно має когось любити, за когось переживати і за кимось піклуватись. Така вже доля королівських аннорів – піклуватися про інших.
Важливість для сюжету
Аннори не просто є милими створіннями, схожими на котів. Вони грають надважливу роль в основному сюжеті новели. Багато з них загинуло під час Війни Возз’єднання (яка відбулася за 190 років до початку ігрового сюжету). Оскільки вони поглинають надлишкову псіо-енергію в природі, різке скорочення популяції цього виду не могло не позначитися на енергетичному балансі на планеті. Щось відбувається в природі, що потребує уваги наших вухатих створінь… Можливо, саме через це дикі звірі почали сходити з розуму, а древні механізми вести себе дивним чином?
Сподіваюся, стаття не надто перевантажила вас непростим лором Нанраса? Це лише мала доля того, чим би мені хотілося поділитися з вами, однак на жаль, багато деталей можуть бути безпосередніми спойлерами до новели, а ми ж не хочемо зіпсувати собі враження від першого читання, чи не так?
Нагадую, що Heralds of the Avirentes — це візуальна новела, яка переносить вас у незвичайний світ Нанрас, де живе раса, подібна до драконів, — ом’верай. Гра поєднує в собі цікаву історію, унікальну мальовку, елементи рольової гри, соціальний симулятор та покрокову бойову систему.
Гра підтримує українську та англійську локалізації, які постійно покращуються.
Незабаром в Steam також завітає демо-версія гри.
Дякую за увагу! До зустрічі в Нанрасі!
