Кілька років тому дехто побоювався, що Європейський Союз втрачає свою привабливість. Зараз Ісландія розглядає можливість вступу до ЄС разом із довгим списком інших кандидатів.
Якщо цієї суботи Ісландія проголосує за відновлення переговорів щодо вступу до Європейського Союзу, вона поповнить довгий список країн, які плекають таку ж надію.
Для України членство в ЄС — це насамперед гарантія безпеки від російської загрози. Прагне приєднатися Молдова, а разом із нею — Чорногорія, Албанія, Сербія, Північна Македонія та низка інших держав. Європейські посадовці подекуди навіть жартують про те, щоб додати до цієї компанії ще й Канаду, яка, ясна річ, розташована зовсім не в Європі.
Ефект доміно, якого не сталося
Попри гучний вихід Великої Британії з блоку у 2020 році, інтерес до «нудного та бюрократичного» Брюсселя залишається надзвичайно високим. Цьому сприяють російська агресія, конкуренція з боку Китаю та непередбачуваність політики Вашингтона.
«Коли Сполучене Королівство залишило Євросоюз, виник момент, коли всі затамували подих, очікуючи: чи не спрацює ефект доміно?» — зазначає Альмут Мьоллер, керівниця програми «Європа у світі» аналітичного Центру європейської політики.
Натомість, за її словами, приналежність до спільноти однодумців нині розглядається як «справді величезна цінність, особливо якщо ми повертаємося до епохи конкуренції великих держав».
Результати голосування в Ісландії не стануть остаточним вердиктом щодо привабливості Європейського Союзу — чи її відсутності. У глобальному вимірі критики продовжують розносити вщент цю розгалужену систему з її нескінченними правилами та нормами. Самі ж ісландці досі не мають єдиної думки щодо того, чи варто їм з головою поринати в переговорний процес.
Цінності чи прагматизм: що пропонує Брюссель?
Головне, що Європейський Союз може запропонувати своїм потенційним членам в умовах жорсткої геополітичної конкуренції, — це сила, що криється в єдності та чисельності.
Голова «Європейського руху в Ісландії» Магнус Арні Скйолд Магнуссон вважає, що для багатьох ісландців цей вибір також є питанням цінностей — особливо на тлі виходу США з міжнародних договорів, обмеження громадянських прав і зростання корупційних ризиків.
«Чи хочемо ми зближуватися з державою, яка не поділяє наших поглядів на демократію, рівність і громадянські права? — запитує доктор Магнуссон. — Чи все ж таки нам варто об’єднатися з країнами, які поділяють наші цінності?»
Майбутній ісландський референдум не вирішує питання безпосереднього вступу до ЄС — для цього знадобиться ще одне голосування. Він лише дозволить цій північній країні відновити переговори з Брюсселем щодо потенційного членства після більш ніж десятирічної паузи. Нагадаємо, що Ісландія вже намагалася приєднатися до Євросоюзу після глобальної фінансової кризи середини 2000-х років, проте зупинила цей процес через опір промислового сектору та виснажливий хід перемовин.
Ціна питання: суверенітет, риба та євро
Ісландія і без того тісно пов'язана з Євросоюзом: вона є членом Шенгенської зони, що забезпечує вільне пересування та дозволяє мандрівникам подорожувати між островом та іншими країнами-учасницями без прикордонного контролю. Вступ до блоку відкрив би для Ісландії можливість перейти на євро, яке багатьом у країні здається надзвичайно привабливою та стабільною валютою.
Суботнє голосування відбувається на тлі активізації дій Росії в арктичних морях, а також після того, як президент Трамп цьогоріч пригрозив силоміць анексувати Гренландію — причому у своїй промові, присвяченій цій ініціативі, він неодноразово плутав «Ісландію» та «Гренландію».
«Складається враження, що наш регіон опинився під загрозою», — ділиться думками Едда Кентіш, 42-річна ісландська копірайтерка, яка планує проголосувати «за» відновлення переговорів.
Водночас вступ до Європейського Союзу може дорого обійтися Ісландії:
• Представники риболовецької галузі попереджають про ризики посилення конкуренції.
• Інші побоюються, що приєднавшись до блоку, Ісландія поступиться частиною свого суверенітету, а її голос просто потоне в загальному хорі.
«Як то кажуть: працює — не чіпай», — написав у своєму електронному листі 33-річний Колбейнн Хельгі Крістьянссон, який працює у сфері туризму.
Маючи населення менш ніж 400 000 осіб, Ісландія стала б найменшою країною ЄС. Для порівняння: населення Німеччини приблизно у 200 разів більше.
Харальдур Олафссон, один із найпалкіших противників членства Ісландії в ЄС, стверджує, що закони блоку скроєні під Німеччину та Францію, а їх впровадження призведе до надмірного регулювання в його країні.
«Нас змусять витрачати власні гроші на всілякі дурниці», — обурюється він.
Черга до Брюсселя: довгий шлях для кандидатів
До того ж процес прийняття нових членів до ЄС — справа не з легких і аж ніяк не швидка. Брюссель веде переговори з країнами-кандидатами вкрай повільно, аби уникнути поспішного розширення без належної підготовки.
Україна наполегливо прагне швидкого вступу, і посадовці ЄС часто наголошують на важливості її інтеграції, проте наразі кандидатство Києва перебуває на досить ранніх етапах. Чорногорія намагається приєднатися до блоку з 2008 року, Албанія — з 2009-го. Туреччина формально залишається кандидатом на членство в союзі вже кілька десятиліть, хоча відсутність прогресу в досягненні стандартів ЄС фактично заморозила її заявку.
Приєднання бідніших країн може дорого обійтися нинішнім державам-членам, яким зрештою доводиться спрямовувати значні кошти на інтеграцію цих економік. Крім того, нові учасники здатні створити додаткову економічну конкуренцію, щойно вони глибше інтегруються у спільний європейський ринок.
Ще один виклик — політичний. Країни, які згодом обирають уряди з цілями та цінностями, відмінними від тих, що панують у Брюсселі, можуть суттєво гальмувати процес ухвалення спільних рішень.
Ісландія: швидкий шлях до членства
Попри всі ці побоювання, Ісландія може приєднатися до блоку відносно легко. Цьому сприяють її тісні наявні зв'язки з ЄС, високий рівень доходів та доволі стабільна політична система. Марта Кос, єврокомісарка з питань розширення, цього тижня заявила, що Рейк'явік міг би завершити переговори за «один-два роки».
«Я вважаю, що зараз чудовий час для вступу Ісландії, зважаючи на геополітичну ситуацію, в якій ми опинилися», — зазначила нещодавно прем'єр-міністерка Ісландії Кріструн Фростадоттір у подкасті «The Rest Is Politics: Leading».
За її словами, прагнення Євросоюзу до зміцнення альянсів може забезпечити її країні сильнішу переговорну позицію.
«Вони стратегічно оцінюють ситуацію довкола, — додала вона, говорячи про європейський блок. — Вони усвідомлюють, що світ змінюється».
Джерело — New York Times
