Автор тексту: Владислав Остроухов // Vladyslav Ostroukhov
Для НГО ProSvita
Рівно рік тому була зруйнована Каховське ГЕС. Понад 80 затоплених населених пунктів, тисячі постраждалих. Загроза нестачі води для охолодження ЗАЕС. Тисячі мін і боєприпасів змитих до Чорного моря, його локальне опріснення і розвиток патогенів. Україна відкриває провадження за статтею екоцид.
Що ми знаємо через рік після катастрофи? Невже росіяни нічого не підривали? (притримайте гнилі помідори). І що відбувається з Великим Лугом зараз? Одним словом великий детальний розбір і зокрема дещо, чого ймовірно не розкажуть на телемарафоні.
Коротка історія
Її ви знаєте і без нас: довге будівництво, затоплення і поховання під Каховським морем Великого Лугу з усією його культурною і екологічною цінністю. Працююча ГЕС дала нам щорічно біля 1420 млн. кВт год., це трохи менше за 1% всього споживання електроенергії в Україні за 2021 (а це доволі багато). Що важливо, так це те, що як і будь-що станція потребує догляду і своєчасного ремонту. З 1996 по 2020 проводилися реконструкційні роботи задля налагодження стабільності і безпеки роботи та збільшення потужності. Такі заходи разом із регулярними первірками це те, що забезпечує безпеку всіх, хто живе нижче за течією і до цього ми ще повернемося.
Повномасштабне
Ранок 24 лютого: ще в першій половині дня окупаційні війська рф доходять до Нової Каховки і беруть під контроль стратегічний об’єкт - ГЕС, греблею якої прокладена дорога, що сполучає два береги Дніпра. Липень 2022: ЗСУ наносять декілька ракетних ударів з М142 HIMARS по мосту що сполучає греблю з берегом. Пошкодження дорожнього полотна що має на меті ускладнення логістики росіян. Такі удари після цього стануть постійними аж до деокупації Херсону, але наряд матимуть значний вплив на греблю, бо ракети РСЗВ HIMARS несуть надто малі заряди.
Жовтень: позаду контрнаступ на Харківщині, високоточні удари по Антонівському мосту і мосту біля КГЕС лімітують можливості підтримки росіянами свого угруповання на правому березі Дніпра. 20 жовтня: Зеленський заявляє про наміри окупантів підірвати ГЕС і закликає світ звернути на це увагу. Наступного дня Інститут Вивчення Війни робить заяву про можливі плани росіян на підрив заради прикриття власного відходу з Херсонщини. 11 листапада Херсон звільнено. Відступаючи росіяни підривають мости через Дніпро, зокрема і той що на КГЕС aле тепер з протилежного боку від мосту, ударів по якому завдавали ЗСУ. Це видно на знімках MAXAR.
На цей момент саму греблю значно не пошкоджували, адже підрив при відході росіян та наші ракетні удари до цього були спрямовані на дорожнє полотно і не були достатньо потужними аби завдати значних проблем конструкції. І от про Каховську ГЕС в медіапросторі забувають майже на півроку аж до 6 червня минулого року.
Розслідування CIT
Але до цього сталося ще декілька речей, на які звертають увагу OSINT-розслідники з Conflict Intelligence Team.
Скид води з каховського водосховища регулювався двома кранами, що підіймали заслонки греблі. 11 листопада, коли росіяни відступали з правого берега, заслонки були закриті і вода не скидувалась.
15 листопада згідно із супутниковими знімками почався скид води, що не зупинявся аж до 6 червня. Принциповим є положення відкритих заслонок. Відкриті ті, що розташовані найближче до машинної зали, з того берега, що контролюється росіянами. Таке їх положення є порушенням техніки експлуатації, адже призводить до того, що кінетична енергія води погано гаситься відповідно чинить більший і нерівномірний тиск на конструкцію фундаменту греблі.
Більше того, потік води за таких умов чинить тиск на дно на значно більшому відрізку після греблі. З цієї причини скид води за нормальних обставин має відбуватися симетрично. На фотографіях експлуатації КГЕС до повномасштабного вторгнення скид води відбувається рівномірно з обох боків греблі. CIT на підтвердження цієї частини свого розслідування посилаються на інженера гідротехнічних споруд, але я знайшов декілька наукових робіт, що детально оглядають це питання. Джерело 1 Джерело 2
Як заявляють в CIT, скоріше за все скид після 15 листопада не корегувався. Що зокрема призвело до значного зниження рівня води (на понад 1,5 мети) на початку 2023 і потім до підвищення рівня води ближче до дня Х. Як можна побачити на супутниковому знімку від 5 червня, вода настільки високо, що переливаеться через греблю (особливо добре це видно в лівій частині, де відсутнє дорожнє полотно).
28 травня знімок MAXAR показує, що скид продовжується, нових ушкоджень гребля не має.
30 травня на знімках Planet Labs і пізніше від 5 червня MAXAR видно, що міст до греблі, по якому до того восени били ЗСУ, зруйновано, хоча даних по нових ударах по ньому не було знайдено.
Таким чином на момент початку червня ГЕС експлуатується зі значними порушеннями вже понад 6 місяців. За тиждень до знищення греблі, руйнується міст на одній з частин греблі, хоча зовнішнього впливу на нього не зафіксовано. До дня Х лишається всього нічого. Але є ще дещо.
Стаття в Nature, яку не помітили в нашому інфопросторі?
В квітні 2024 року Nature в вийшла стаття з назвою “Моніторинг деформації передколапсного простору Каховської греблі, Україна, з 2017 по 2023 рік”. Дослідники аналізують дані отримані із супутникового інтерферометричного радару з синтезованою апертурою (MT-InSAR). Така методика використовується в геодезії вимірів деформацій земної поверхні (з точністю до міліметрів), наприклад, для передбачення землетрусів. Стаття в свою чергу розглядає використання методики для моніторингу критичної інфраструктури.
Отож, ми в декількох годинах від катастрофи. Вже майже два роки окремі частини греблі значно деформуються. Півроку не регулюється скид води: Каховське море переповнене і вода б’є через шлюзи саме в точці, яка до того деформувалася найбільше (2). Саме ця нестабільна частина буде зруйнована першою.
День Х
2:20 ночі в місцевих чатах починають з’являтися повідомлення про вибухи.
Норвезькі експерти з NORSAR опісля проаналізують сейсмічні хвилі зафіксовані українськими і румунськими сейсмічними станціями та прийдуть до висновку що перший вибух стався о 2:35 десь в радіусі 35 км від ГЕС (така неточність викликана віддаленістю сейсмічних станцій та методикою аналізу).
2:45 на део фіксується прильот по греблі зі сторони лівого берега (окуповано росіянами). Видно, що гребля вже знищена (саме в місці де до того відбувався скид води), але машинний зал (праворуч) все ще стоїть рівно та не має ознак пошкодження.
2:54 згідно даних NORSAR в цей час відбувається другий вибух. Ймовірно, його ж фіксують за допомогою ще декількох методів. Річард Кодрано, фізик, що спеціалізується на магнітних аномаліях від вибухів і їхньому аналізі, надає дані з магнетометру з Бухаресту. Основа цього методу полягає в тому, що ракети і вибухи посилають акустичні хвилі у верхні шари атмосфери. Там вони стають магнітоакустичними хвилями, які впливають на магнітометри на широкій площі.
Окрім цього фіксується значні інфразвукові коливання, приблизно в той самий час, хоча і робиться зауваження, що тоді ж відбувалися й інші події, що могли б бути відображені на датчиках. Тож ці дані можна вважати в кращому випадку вспоміжним доказом.
Згідно New York Times, посадовець США говорить, що шпигунський супутник зафіксував в районі ГЕС інфрачервоне випромінювання, що відповідає великому вибуху, хоча не уточнює, хто на його думку може стояти за підривом.
На ранок почалася евакуація мирного населення. І ми і росіяни обмінялися взаємними звинуваченнями в підриві заради досягнення власних цілей на лінії фронту. Одначе мотивація для таких дій з будь-якого боку є доволі сумнівною.
Для нас це, окрім примарних шансів форсувати Дніпро та розвивати контрнаступ вище Каховки, означало б затоплення значної частини лівого берега з населенням в ситуації, коли допомогти їм було б просто неможливо. Одночасно з цим є безліч негативних довгострокових наслідків, що точно усвідомлювалися, і тому підрив греблі з нашого боку вкрай складно уявити. Приблизно те саме можна сказати і про росіян, значна частина їхніх позицій на лівому березі була затоплена, а їх самих про планування підриву ймовірно ніхто не попереджав. Зупинення нашого контрнаступу теж є доволі сумнівною метою, бо території нижче КГЕС навряд могли стати головним напрямком удару.
Аналітика
Загалом, в дискусії довкола КГЕС доволі небагато уваги приділялося тому, як саме гребля була знищена, таким чином слід особливо подякувати команді CIT за всю інформацію, яку вони зібрали (добра її частина якої була використана вище). Після інциденту головною версією став підрив.
CIT ж наголошують на версії, що гребля сколапсувала в першу чергу через порушення росіянами техніки експлуатації. Водночас Їхнім головним аргументом проти зазначених вище фіксацій сейсмічних хвиль та інфрачервоного випромінювання є неспівпадіння в часі. Так, заявляється протиріччя між вибухом коло 2:54 та тим, що відео вже зруйнованої ГЕС має час 2:45, а повідомлення про вибухи ширяться чатами з 2:20. Одначе слід зазначити, що не зрозуміло чи повідомлення з чатів відносяться до подій на ГЕС, бо на відео від 2:45 зокрема видно прильот по греблі. Можливо і до цього вівся артилерійський вогонь. Окрім того, перший вибух NORSAR фіксують ще о 2:35, і відповідно часового протиріччя нема. Тож сейсмічну активність та ІЧ випромінювання виключати з аналізу не слід.
Спробуємо розібратися з кожним із фіксованих феноменів окремо.
Зазначені вище дані з Європейської Мережі Інфразвуку не можуть бути гарним підтвердженням версії з вибухом, адже одночасно з цим на планеті відбувалося ще декілька процесів, що мали б відобразитися на записі інфразвуку.
Доволі складно підтвердити чи спростувати правдивість заяви посадовця США про теплову сигнатуру вибуху, зафіксовану супутником. З можливих джерел ІЧ випромінювання можна назвати вибух та пожежу. Слідів другого довкола КГЕС зафіксовано не було. Загалом явище випромінювання світла може спостерігатися за руйнування кристалічних граток мінералів (триболюмінесценція), але таке світло зазвичай слабке і відповідає ультрафіолетовій та синій частині спектра. По-друге, це явище не спостерігається для бетону, якщо навмисно не додавати до його складу спеціальні мінерали. Тож за умови публікації даних з супутника, факт вибуху можна було б вважати встановленим. Одначе, дані ми навряд побачимо, зрештою мова про військові технології США.
Наступним фактором є сейсмічні сигнали. Варіантів їхнього походження декілька: вибух, колапс греблі та власне сейсмічна активність. Руйнування дамби разом з падінням великої кількості води навряд могли викликати сейсмічні сигнали. Особливо враховуючи, що їх було два. Монографії, що описують історію досліджень сейсмічних хвиль зазначають, що поверхневі впливи на земну поверхню використовувалися заради створення сейсмічних хвиль на самому початку і згодом були заміщені більш ефективними підземними вибухами. Тож поверхневі впливи, як зокрема вода і бетон, загалом є більш слабкими. Також, за доволі довгу історію руйнувань дамб та гребель, їхній колапс не викликав значних сейсмічних явищ. Одним з виключень є гребля Вайонт, колапс якої супроводжувався сейсмічною активністю магнітудою в 3,7 балів, хоча це радше було викликано обвалом породи об’ємом біля 260-270 млн. м куб.. Масу і об’єм води, що одночасно вдарив по землі після колапсу КГЕС неможливо з цим порівнювати.
Є й інше малоймовірне пояснення, яке я тим не менш мушу зазначити. При різких коливаннях рівня води у великих резервуарах спостерігаються індуковані землетруси. Найбільше їх описано для епізодів первинного наповнення водосховищ. Фактом, що змушує про це замислитись є аномальні зміни рівня води, викликані відсутністю регуляції скиду води з боку росіян. Такий землетрус міг би стати спусковим гачком для колапсу значно деформованої греблі. З іншого боку, Каховське море розташоване на кристалічному щиті, тобто стабільному геологічному утворенні. Більше того мені не вдалося знайти повідомлень про сейсмічну активність при первинному наповненні каскаду водосховищ на Дніпрі. Таким чином подібне пояснення сейсмічних хвиль є можливим, хоча і вкрай малоймовірним. Останнім варіантом лишаються вибухи.
Що сумарно?
З цілого ряду причин доволі слабкою виглядає версія навмисного підриву. По-перше, гребля була зруйнована не одночасно і сейсмічних явищ було два. По-друге, первинне руйнування відбулося саме в частині, яка до того була найбільше деформована та зазнавала прямого некомпенсованого гідравлічного тиску продовж 7 місяців. По-третє, дуже складно уявити навмисне закладення такої кількості вибухівки чітко в тих місцях, де гребля була найслабшою, щоб зруйнувати їх, але лишити неушкодженими інші.
Водночас, вищенаведених даних недостатньо аби спростувати вибух, як це роблять в CIT. Все ще потребують пояснення сейсмічна активність та ІЧ випромінювання. Єдиною можливою версією самостійного колапсу був би слабкий землетрус, що стався внаслідок зміни рівня води у водосховищі і сили якого вистачило для критичного пошкодження греблі. Одначе це доволі малоймовірно і не може пояснити дані зі супутника США, якщо ми сприймаємо їх як правдиві.
Так чи інакше точно встановити причини колапсу ймовірно вдасться тільки після звільнення Нової Каховки та детального обстеження вцілілих залишків греблі. В обох варіантах винною стороною буде росія адже і вибух, і колапс були б викликані саме їхньою діяльністю. Іншим питанням, чи фахівці КГЕС фіксували деформації греблі з липня 2021, чи звітували про це і чи вживалися необхідні заходи. Зрештою, тоді, можливо кількість жертв і постраждалих можна було б зменшити.
Наслідки
Згідно заяви голови МВС Клименко 20 липня, на підконтрольній території загинула 31 людина.
Росіяни звітують про 59 смертей, але ці дані ймовірно значно занижені, бо саме окупований лівий берег затопило найбільше. Сумарно, збитки завдані руйнуванням КГЕС оцінюються в приблизно 2 млрд. доларів.
Окремо від прямих втрат від знищення інфраструктури, є й такі, що доволі складно оцінити в грошовому еквіваленті. Водою з Каховського моря було затоплено територію в 620 км2. Conflict and Environmental Observatory зафіксували чітке пошкодження водою як мінімум 88 місць, серед яких індустріальні об’єкти, де небезпечні відходи зберігались просто неба і були змиті.
Значна територія Чорного моря була на певний час спріснена, що призвело до аномального росту планктону, продукти життєдіяльності якого у великих обсягах є вкрай шкідливими для морських екосистем.
Більше то, Каховське море було джерелом води для іригації в доволі сухих областях півдня і сходу країни: Херсонщина, Запоріжжя, Донеччина. Без цієї води в перспективі можна очікувати зменшення врожайності, вичерпання ресурсу водоносних горизонтів та засолення грунтів.
Дискусійним залишається й питання відновлення греблі в майбутньому: з одного боку це вирішить проблеми іригації, з іншого Україна має можливість відновити природний вигляд заплавних лук (Великого Лугу). Такі екосистеми засновані на щорічних розливах ріки, що вимиває частину біомаси нижче за течією, роблячи тамошні території більш продуктивними та збільшуючи місцеве біорізноманіття. Враховуючи наші історичні складнощі із захистом заплавних лук (що показує зокрема історія екопарку Осокорки в Києві), такий шанс можна вважати історичним. Більше того, відкриття Великого Лугу може стати важливим для досліджень історії та культури, їхнього кращого усвідомлення. Однак ця тема окрема і вкрай важка.
Отаким вийшов збір та аналіз доступної наразі інформації про те що трапилося всього лише рік тому на Каховській ГЕС. Текст великий і для нас вкрай нетиповий, але якщо ви дочитали до сюди, висловлюю вам велику подяку.
/ᐠ｡ꞈ｡ᐟ\
