Два мільйони фоловерів, приватні джети, тусовки з криптоелітою – а за всім цим стоїть одна з найбрутальніших трансконтинентальних афер останнього десятиліття. І знаєте, що мене найбільше непокоїть у цій історії? Не сама афера. А те, як по-різному реагують на неї різні країни.
Карлос Фузіяма, бразилець японського походження, побудував цілу імперію на обіцянках легких грошей. Сотні мільйонів доларів збитків у трьох країнах. Почав він, до речі, не з криптовалют – у 2015-му прокуратура Мату-Гросу вже фіксувала пірамідальні схеми в One Thor Brasil, компанії, що торгувала всім підряд: від ортопедичних матраців до смартфонів. Класика жанру – красиві обіцянки перепродавцям, які так і не побачили своїх грошей.
Потім був D9 Club – 40 мільйонів доларів збитків. Фузіяма досі заперечує свою участь, але в мережі є відео, де він особисто отримує чек на 22 тисячі доларів як промоутер піраміди. Ну знаєте, таке "я там не був, мене там не було".
А потім настала черга України. 2018 рік, Mining Express, офіційна реєстрація в Кропивницькому. Нібито 17 тисяч графічних процесорів для майнінгу. Інвестпакети від сотні до двадцяти тисяч доларів із обіцянкою щоденного пасивного доходу. Загалом – сто мільйонів доларів залучених коштів. Стандартна піраміда, де нові гроші йшли на виплати старим клієнтам, доки бульбашка не лопнула.
Далі детективна історія перетворюється на хроніки абсурду.
Вересень 2022 року, міськрада Ріо-де-Жанейро, урочиста церемонія. Фузіяма отримує медаль "Хрест за заслуги підприємця Жуселіну Кубічека" від "Бразильської академії заслуг". Звання – "Міжнародна підприємницька особистість року". У його Instagram з'являється патетичний пост про честь бути визнаним як один із найвидатніших інвесторів Азії. Людина, яка публічно відмовляється від зв'язків зі своїми бізнес-проєктами, отримує державну нагороду за підприємницькі заслуги. Можливо, за інновації в побудові фінансових пірамід?
До речі, про коло спілкування. Фузіяма товаришує з Чанпенгом "CZ" Чжао – колишнім генеральним директором Binance, якого зараз переслідує позов на дев'ять мільярдів від FTX. Познайомилися на закритій вечірці Fantom в п'ятизірковому готелі Абу-Дабі. Випадковість? Та ні, закономірність. В екосистемі криптовалютних пірамід і сумнівних проєктів всі один одного знають. Обмінюються досвідом, фотографуються для Instagram, створюють ілюзію успішності.
Однак бразильська поліція не спить. Січень 2025-го: "Операція Фортуїто 2" накриває Ріо-де-Жанейро, Армасан-дус-Бузіос, Убераба, Сан-Жозе-дус-Кампус. Вісім ордерів на обшук. Триста мільйонів реалів – це близько 60 мільйонів доларів – заморожених активів. Конфісковано віллу на 5 тисяч квадратів з власним кінозалом і паркінгом на дюжину авто вартістю 1,3 мільйона доларів. Федеральна поліція зібрала матеріали за п'ятьма статтями: злочинна організація, відмивання грошей, порушення валютного законодавства, шахрайське керування фінансовою установою. Фузіямі світить понад півстоліття за ґратами.
А що Україна? У червні 2021-го та січні 2022-го правоохоронці проводили обшуки на кропивницькій майнінговій фермі. Кримінальне провадження відкрите. Збитки – понад мільярд гривень. П'ять років минуло. А справа досі не дійшла до суду. П'ять. Років.
І тут з'являються чутки про те, що інтереси Фузіями в українському парламенті міг лобіювати голова Комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас. Сам депутат, звісно, категорично відмежовується – мовляв, взагалі нічого не знає про цю історію. І для мене цей момент – насправді дуже показовий.
Якщо людина очолює профільний комітет, чому вона не зацікавлена в розслідуванні стомільйонного шахрайства на території України? Або навпаки – занадто зацікавлена, але з іншого боку барикад?
А тепер подивіться на контраст. Інтерпол видав на Фузіяму "синю картку". У Японії тисячі постраждалих ведуть цивільні процеси. Бразильська федеральна поліція навіть звернулася до українських журналістів за підтримкою – настільки важливою вони вважають цю справу. А в Україні – тиша. П'ять років розслідування, два обшуки, відкрите кримінальне провадження на мільярд гривень збитків. І жодного реального прогресу.
Можливо, проблема не в відсутності доказів? Можливо, проблема в тому, що хтось дуже не хоче, аби ця справа дійшла до суду? І це те, що мене найбільше дратує в нашій системі правосуддя. Коли політичні зв'язки виявляються сильнішими за закон. Коли верховенство права залишається просто красивими словами на папері.
Чи переважить справедливість? Закон поставить крапку в цій історії. Питання лише в тому, коли і де саме це станеться. Але я вже не здивуюся, якщо відповідь буде – не в Україні.
