Чого ти плачеш? Сльози ллєш?
Це ти все допустила .
Сама дала зламать себе!
А де ця справжня сила?
Де твоя мудрість,
Що завжди лилася через край?
А де поділися ті очі,
Які неначе водограй?
Де твоє серце,
Що завжди вело тебе сліпую?
Де твоє сонце,
Що через роки не занесло імлою?
А де той місяць,
Що серпом показував дорогу,
Тим заблукавшим уночі,
Давав пересторогу?
А де зірки, що слухають,
І мрії, що збувались?
Коли ніхто не вірив,
Вони тебе тримали.
Де твої крила, зі свободи,
Що ввись тебе несли?
А де твої роздуми,
Що з тобою зросли?
Твоя любов, твоє кохання,
Твої найліпші сподівання.
А де твій розум, твій резон?
Одразу видно - не сезон.
Усе з тобою назавжди,
Нічого не втратила ти.
І плач, і біль - не на віки,
Хазяйка життя - це ти!
