...Християнська держава, особливо у формі монархії, та експансіонізм – це явища, які здаються суперечливими лише на перший погляд. Праві радикали часто ототожнюють ідею національної величі із вузьким етноцентризмом чи шовінізмом, забуваючи про універсальний характер християнського послання та його здатність формувати імперії, що виходять за межі етнічних кордонів. Насправді ж, християнська монархія не тільки здатна поєднати ці дві ідеї, але й є прикладом гармонійного синтезу національного й універсального.
Експансіонізм християнської держави – це не просто геополітична стратегія, а онтологічна необхідність, адже Христос заповідав своїм учням іти й проповідувати всім народам. Отже, християнська монархія не може бути ізольованою чи оборонною, адже її завдання – не лише захист власної культури, а й активне поширення Божого царства. Навіть у випадку націоналізму християнська держава відкидає вузький етнічний егоїзм і спрямовує енергію народу на універсальну мету.
Тому праворадикали, що ототожнюють націоналізм із виключно етнічною замкнутістю, помиляються: вони роблять з ідеї народу ідола, що йде всупереч самій суті християнства. Водночас, християнська монархія визнає цінність національної ідентичності, але лише як частини вищого задуму. Патріотизм у такій державі сполучається із місіонерським духом, а кордони – стають не межею, а точкою, з якої починається рух назустріч світові. І тут не може бути компромісу між вузьким шовінізмом і всеосяжною величчю християнського імперського духу.
Mox in polis vestris
Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу