Хронічний біль у животі — це одна з найпоширеніших скарг, з якими пацієнти звертаються до лікарів. Водночас це може бути першим та єдиним симптомом серйозних онкологічних захворювань. Дослідження, проведене в рамках великого європейського когортного дослідження, показало, що серед пацієнтів старше 70 років хронічний абдомінальний біль підвищує ризик виявлення внутрішньочеревних пухлин майже в чотири рази.
Статистика та епідеміологія
Щороку приблизно 2,5% населення Європи звертається до лікарів первинної ланки зі скаргами на абдомінальний біль. При цьому у третини пацієнтів причина болю залишається нез'ясованою навіть після ретельного обстеження. Однак біль у животі був відзначений як передуючий симптом у 8% пацієнтів, яким згодом було встановлено діагноз раку.
Найбільш значущими є дані про те, що серед чоловіків віком понад 70 років хронічний абдомінальний біль асоціюється з ризиком виявлення злоякісного новоутворення на рівні 3,4%, що перевищує 3% поріг, який вважається достатнім для проведення додаткових діагностичних заходів.
Патофізіологічні механізми больового синдрому
Чому ж виникає біль при онкологічних захворюваннях? Механізмів декілька:
Ростуча пухлина може безпосередньо подразнювати больові рецептори в капсулі органа або навколишніх тканинах.
Компресія нервових стовбурів або судинних структур також призводить до больових відчуттів.
Особливе значення має інфільтративний ріст пухлини, який супроводжується порушенням архітектоніки тканин та запальною реакцією. Виділення медіаторів запалення, зокрема простагландинів, цитокінів та нейропептидів, сенсибілізує больові рецептори та підтримує хронічний больовий синдром.
Віддалені метастази також можуть бути джерелом болю. Метастатичне ураження очеревини, печінки або заочеревинних лімфатичних вузлів часто супроводжується значним больовим синдромом.
Характеристики болю при різних локалізаціях пухлин
Біль у животі може відрізнятися залежно від того, який орган уражений.
Рак шлунка часто проявляється тупим, ниючим болем у епігастральній ділянці. Біль може посилюватися після їжі або, навпаки, зменшуватися при прийомі їжі на ранніх стадіях. Характерною є іррадіація в спину, особливо при ураженні задньої стінки шлунка.
Рак підшлункової залози викликає один із найбільш інтенсивних больових синдромів. Біль локалізується в епігастрії та лівому підребер'ї, має опоясуючий характер, іррадіює в спину. Посилюється в положенні лежачи на спині, дещо зменшується при нахилі вперед.
Колоректальний рак може проявлятися різними варіантами больового синдрому залежно від локалізації. Рак правих відділів товстої кишки часто супроводжується тупим болем у правій здухвинній ділянці. Рак лівих відділів може викликати спастичний біль та відчуття неповного спорожнення кишечника.
Рак печінки характеризується болем у правому підребер'ї з можливою іррадіацією в праве плече. Біль може посилюватися при фізичному навантаженні та глибокому вдиху.
Чи не здається вам, що ваш біль має якісь особливості, які змушують вас занепокоїтися?
Супутні симптоми онкологічної настороженості
Хронічний абдомінальний біль у поєднанні з певними симптомами значно підвищує ймовірність онкологічного захворювання. До таких "червоних прапорців" належать:
Непояснена втрата маси тіла понад 5% за останні 6 місяців.
Стійка втрата апетиту.
Прогресуюча слабкість та швидка втомлюваність.
Субфебрильна температура невідомого походження.
Зміни характеру дефекації, що тривають понад 4 тижні (наприклад, постійні запори або проноси).
Анемія невідомого походження, особливо у чоловіків та жінок у постменопаузальному періоді, вимагає обов'язкового виключення онкологічного процесу. Поява асциту (рідини в черевній порожнині), збільшення лімфатичних вузлів або пальпованих утворень у черевній порожнині також є тривожними ознаками.
Вікові особливості
Ризик онкологічного захворювання при хронічному абдомінальному болі суттєво залежить від віку пацієнта.
Жінки репродуктивного віку мають нижчий ризик, оскільки хронічний тазовий біль часто пов'язаний з гінекологічними проблемами. Однак у постменопаузальних жінок ризик наближається до такого у чоловіків відповідного віку.
Діагностичний алгоритм
Що робити, якщо ви маєте підозри? Ось як відбувається обстеження:
Першим етапом є ретельний збір анамнезу та фізикальне дослідження. Важливо з'ясувати характер болю, його локалізацію, зв'язок з прийомом їжі, дефекацією, фізичним навантаженням. Наявність родичів з онкологічними захворюваннями, куріння, зловживання алкоголем також мають діагностичне значення.
Лабораторне дослідження повинно включати загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, біохімічний аналіз крові з визначенням печінкових ферментів, білірубіну, загального білка. Обов'язковим є дослідження калу на приховану кров.
Інструментальна діагностика починається з ультразвукового дослідження органів черевної порожнини. При виявленні патологічних змін або при збереженні підозри на онкологічний процес показана комп'ютерна томографія з контрастуванням.
Ендоскопічні методи дослідження – езофагогастродуоденоскопія та колоноскопія – є обов'язковими при підозрі на рак органів травної системи, особливо у пацієнтів старше 50 років.
Тактика ведення пацієнтів
При виявленні хронічного абдомінального болю у пацієнтів старше 60 років рекомендується активна діагностична тактика навіть за відсутності інших симптомів. У молодших пацієнтів обстеження проводиться при наявності додаткових факторів ризику або "червоних прапорців".
Важливим є динамічне спостереження за пацієнтами з нез'ясованим хронічним абдомінальним болем. Повторні обстеження проводяться через 3-6 місяців або раніше при погіршенні стану.
Шановні читачі, ваше здоров'я — у ваших руках! Не ігноруйте хронічний біль у животі, навіть якщо він здається незначним або ви списуєте його на стрес чи неправильне харчування. Прислухайтеся до свого організму, звертайте увагу на "червоні прапорці" і не відкладайте візит до лікаря. Рання діагностика — це ключ до успішного лікування та збереження повноцінного життя. Зробіть цей важливий крок заради себе та своїх близьких!
