Друкарня від WE.UA
Публікація містить рекламні матеріали.

Хроніки бару “Зелений Змій”

 Отак я ще не встрявала. Ні, були ситуації й гірші, але з них завжди існував запасний вихід, хоч якась лазівка, хоч кривенький, але план “Б”. Та саме сьогодні - як на біду - жоден із них не підходив. Узагалі.

І от результат: я висю прив’язана до стовпа, а мої ступні ніжно “пестить” полум’я. Ах так, щодо полум’я - мені ж, за всіма законами жанру, слід зараз кричати від болю, благати про пощаду і виглядати максимально нещасною жертвою.

- А-а-а-а-а! Болить! Зніміть мене! Я не винна! - заволала я з усієї сили легенів.

Головне — не забувати при цьому корчити відповідні гримаси. Театр, як-не-як.

Картина, треба сказати, мальовнича: селяни стоять колом і дивляться, як я маю згоріти живцем. Чекають, коли на шкірі з’являться пухирі, коли запахне паленим м’ясом…

Чекають.

І чекають.

І ще трохи чекають.

А я - не горю. І не згорю. Ніколи. Принаймні не у звичайному вогні.

Може, дощ викликати? Ну, знаєте, як у дешевих легендах: мовляв, знак згори – “ця дівчина чиста і невинна, з демонами не водиться”.

Але щось мені підказує, що на місцевого старосту це не подіє. Я бачила, як у нього очі блищать - навіть попри здоровенний синець. Такий після невдалої страти ще й утопити здогадається. Про всяк випадок.

Камінь, що несподівано влучив мені в руку, повернув мене до реальності. Селяни, здається, втомилися чекати дива і вирішили трохи “прискорити” мій перехід у кращий світ.

Чудовий стимул ухвалювати рішення, нічого не скажеш.

Ех… гори воно синім полум’ям, це завдання.

- Додому! - вигукнула я серед розсипу іскор.

І зникла.

Залишивши позаду остовпілих селян і порожній стовп, до якого щойно була прив’язана мотузками, вимоченими у святій воді.

За провалену місію мені, звісно, влетить від керівництва.

І от скажіть мені: чому люди бувають настільки… темними?

Напевно, ви вже думаєте: “А хто ж ти така?”

Зачекайте. Зараз я переступлю поріг дому, вип’ю кави - і розповім усе по порядку.

Головне - дістатися квартири.

А поверх, між іншим, тринадцятий.

І ліфт, звісно ж, не працює. Як завжди.

…А ось і вона - омріяні двері. Моє маленьке укриття від усіх світів одразу.

Перше, що я зробила після цього марафону сходами - вирішила втамувати спрагу. І замість кави в моєму шлунку опинилося пів літра холодного пива.

А вода в зеленому пластиковому чайнику нехай собі гріється.

Кави ще захочеться. Потім. Можливо.

Ну що ви стоїте? Проходьте, не соромтеся.

Сідайте. Та не зламається той стілець - скотч його тримає на совість.

Цигарку будете? Ні? Ну, як хочете, я тоді сама.

Отже, питання. Так-так, слухаю і відповідаю.

Мене звати Ярина. Саме з “Я”. І саме через “и”.

Ярина Станіславівна Олійник.

Живу в славному місті Дніпро.

Чим заробляю на життя?

Офіційно - офіціантка в одному барі. Неофіційно - мандрівниця між світами і мисливиця за артефактами та всяким дивним мотлохом, за який чомусь готові платити шалені гроші.

Навіщо?

Не ставте зайвих питань. Девіз нашої контори – “Без зайвих запитань”.

Саме тому до нас і звертаються найпідозріліші особистості.

І платять, до речі, значно більше, ніж у чесніших і допитливіших організаціях.

Що? Вже п’ята цигарка?

І чайник давно вистиг?

Так, панове, на сьогодні досить.

Мені ще в душ і спати. Зранку треба бути як огірочок — витримати словесну битву з начальством через провалену місію.

…І, до речі, навіщо ви зламали стілець?

#Fantesy #Magia #Dnipro

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Наталія Шепель
Наталія Шепель@Nataliia_S_Shepel

Пишу фентезі та фантастику.

2Довгочити
55Перегляди
На Друкарні з 24 вересня 2024

Більше від автора

  • АНКЕТА.

    Було далеко за північ, коли жінка прокинулася від тихого скрипу дверей у сусідній кімнаті. Вона розплющила очі й кілька секунд лежала нерухомо. Старий будинок часто озивався нічними звуками, але цей скрип був інший - обережний.

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі

Це також може зацікавити:

  • Книга I: Екрон, місто Вельзевула

    Екрон вирізняється навіть з-поміж проклятих шістдесяти шести інфернальних володінь. Його цураються що смертні послідовники Пекла, що слуги Двору. Жоден куточок земний не подобає на криваву скверну Пекла так близько, як це гнильне місто Повелителя Мух, Вельзевула.

    Теми цього довгочиту:

    Trench Crusade
  • Книга I: Озброєння Великої війни

    За вісім невщухних століть Велика війна породила приголомшливе розмаїття зброї, оснащення та лат. Сили Раю та Пекла не стоять осторонь битви, і завдяки їм обидві сторони війни споряджені дивовижним арсеналом водночас стародавнього та сучасного озброєння.

    Теми цього довгочиту:

    Trench Crusade

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Книга I: Екрон, місто Вельзевула

    Екрон вирізняється навіть з-поміж проклятих шістдесяти шести інфернальних володінь. Його цураються що смертні послідовники Пекла, що слуги Двору. Жоден куточок земний не подобає на криваву скверну Пекла так близько, як це гнильне місто Повелителя Мух, Вельзевула.

    Теми цього довгочиту:

    Trench Crusade
  • Книга I: Озброєння Великої війни

    За вісім невщухних століть Велика війна породила приголомшливе розмаїття зброї, оснащення та лат. Сили Раю та Пекла не стоять осторонь битви, і завдяки їм обидві сторони війни споряджені дивовижним арсеналом водночас стародавнього та сучасного озброєння.

    Теми цього довгочиту:

    Trench Crusade