Вибрані фрагменти з праці «China – a new Social-Imperialist power!» Комуністичної Партії Індії (маоїстської)
Ситуація в ревізіоністському Китаї після відновлення капіталізму
Після смерті Мао ревізіоністська і зрадницька реакційна кліка Хуа Гафена та Дена Сяопіна посилила свої позиції в партії, розмахуючи червоним прапором лише для галочки. Вони крок за кроком просувалися вперед, розгортаючи свою огидну змову. Лінія Хуа-Дена є продовженням контрреволюційної лінії, яку започаткували Лі Шао-чі і Лін Пяо. Таким чином, вони показали себе як затяті прихильники капіталістичного шляху. Товариш Мао Цзедун говорив:
«Коли ревізіонізм приходить до влади, це означає, що до влади прийшла буржуазія». «В даний час Радянський Союз знаходиться в руках диктатури великої буржуазії, диктатури німецького фашистського типу, диктатури Гітлера та інших подібних диктатур буржуазії».
Мао сказав про цих ренегатів у період Великої культурної революції:
«Представники буржуазного класу — це контрреволюційні ревізіоністи, які проникли в партію, уряд, армію та різні сфери культури. Коли умови дозріють, вони змінять пролетарську диктатуру на диктатуру буржуазну».
Ці ревізіоністи спочатку прикривалися революційною ідеологією, щоб теоретично/ідеологічно обеззброїти народ. Вони взяли на себе завдання ідеологічно формувати народ задля відновлення капіталізму в спотвореному вигляді. З цією метою кліка використовувала внутрішніх і зовнішніх реакційних імперіалістів і соціал-імперіалістів Радянського Союзу. Ревізіоністська кліка Дена опублікувала багато статей, в яких відкрито звинувачувала всі революційні цінності, закладені в свідомості народу під керівництвом КПК на чолі з Мао. Вони назвали Культурну Революцію авантюрною і відкинули всю її спадщину. Вони повністю відкинули цінності політики, революції, класової боротьби, соціально-політичної та економічної рівності, демократизації суспільства, самозабезпечення, пролетарської диктатури і знищили соціалістичне суспільство. Ці зрадники висунули численні помилкові звинувачення проти Мао. Ревізіоністська кліка Денга в усіх цих статтях висунула «прагматизм» як альтернативу марксизму-ленінізму-маоїзму. Капіталістичні діячі під керівництвом Денга підірвали авторитет послідовників Мао, таємно заарештували, придушили, вбили і повісили їх, зміцнивши таким чином своє становище.
…
Природа Імперіалізму ніколи не зміниться
Хоча імперіалізм ослаб після глобальних змін після Другої світової війни, він не зник. У цих умовах великий марксистський вчитель Мао неодноразово говорив про природу імперіалізму:
«Ми все ще перебуваємо в епосі імперіалізму, епосі пролетарської революції. Ленінський науковий аналіз імперіалізму, заснований на фундаментальних принципах марксизму, є абсолютно правильним. Фундаментальний принцип ленінізму не застарів».
Цей принцип товаришів Леніна і Мао є основою нашої теорії і практики навіть зараз. Отже, як стверджує марксизм-ленінізм-маоїзм, імперіалізм живе недовго. Імперіалістичний паразитичний капіталізм перебуває на смертному одрі, що є початком пролетарської соціалістичної революції. Імперіалізм не відійде з історії за власним бажанням. Імперіалізм буде повністю ліквідований з цієї землі лише тоді, коли пригноблені народи та маси об'єднаються і здійснять світову соціалістичну революцію під керівництвом пролетарського класу. Але, досягаючи своєї останньої стадії, імперіалізм буде ще жорстокіше боротися за своє існування. Така природа імперіалізму.
Зараз ми живемо в новій світовій революційній ері 21 століття. Після смерті Леніна і Мао ситуація у світі зазнала серйозних змін. Весь розвиток світової історії доводить, що революційні вчення Леніна є правильними і що марксизм-ленінізм-маоїзм є непереможними. Але історія має свої повороти. Так само, як ревізіонізм Бернштейна і Каутського з'явився після смерті Енгельса, ревізіонізм Хрущова-Брежнєва з'явився після смерті Сталіна, так само ревізіонізм Хуа-Дена з'явився після смерті Мао. У Радянському Союзі в 1956 році під керівництвом ревізіоніста Хрущова був відновлений капіталізм, а ревізіоністський Радянський Союз під керівництвом Брежнєва перетворився на соціал-імперіалізм.
Після смерті Мао під керівництвом Хуа-Дена в соціалістичному Китаї був відновлений капіталізм, і країна перетворилася на соціал-імперіалістичну державу.
Сучасні міжнародні умови показують важливість ще більш активного виконання цих завдань — викриття та ліквідації світового ревізіонізму, викриття соціал-імперіалістичної класової природи ревізіоністського Китаю, щоб показати історичну істину, що, як і капіталістичний імперіалізм, соціал-імперіалізм також впаде, і продовжувати боротьбу робітничо-селянської пригнобленої маси та пригноблених національностей проти імперіалізму, всіх видів ревізіонізму та всіх видів реакціонерів.
…
Китайський Соціал-Імперіалізм
Засуджуючи ренегатів Другої Інтернаціоналу, Ленін сказав:
«Соціалізм на словах і опортунізм на ділі перетворяться на імперіалізм». Радянська ревізіоністська ренегатська кліка також розвинулася з ревізіонізму і перетворилася на соціал-імперіалізм. Якщо ревізіоністська кліка захоплює політичну владу в соціалістичній державі, вона перетворюється на соціал-імперіалізм, як це сталося в Радянському Союзі, сказав товариш Мао. Це історичний урок.
«Історичний урок такий: як тільки ревізіоністська кліка захоплює політичну владу, соціалістична держава або перетворюється на соціал-імперіалізм, як у випадку Радянського Союзу, або перетворюється на залежну державу чи колонію, як у випадку Чехословаччини та Монгольської Народної Республіки. Тепер можна чітко побачити, що суть приходу до влади зрадницької кліки Хрущова-Брежнєва полягає в перетворенні соціалістичної держави, створеної Леніним і Сталіним, на гегемоністську соціал-імперіалістичну державу». («Ленінізм чи соціал-імперіалізм?» «На честь сторіччя від дня народження великого Леніна», редакції газет «Женьмінь Жібао», «Хунці» та «Цзефенцзюньбао», опубліковано в «Пекінському огляді», № 17, 24 квітня 1970 р.).
Ревізіоністська, зрадницька кліка Китаю також перетворилася на капіталізм з ревізіонізму під гаслом «соціалізму китайського типу». Висловлюючись словами ревізіоніста Дена, «всі економічні відносини повинні стати капіталістичними, а політичні відносини повинні перебувати під єдиною партійною владою під гаслом «соціалізму» і «народної диктатури». Під цією завісою Китай перетворився на соціал-імперіалізм. І КПК, і уряд Китаю навіть зараз намагаються обдурити, що їхня країна все ще є «соціалістичною». Вони намагаються переконати, що нинішня китайська система є «соціалізмом з китайською специфікою». Вони обманюють, кажучи, що буржуазні економічні реформи під керівництвом Комуністичної партії є китайським типом соціалізму. Вони розширюють це, кажучи, що «до 2050 року має бути досягнута соціалістична модернізація», і знову наголошують на китайському типі соціалізму.
Керівництво КПК продовжує закликати на конференціях «просувати ідеал побудови китайського соціалізму у всіх секторах і в XXI столітті». Воно навіть зараз обманює народ, спотворюючи чотири питання «соціалістичного суспільства», «диктатури пролетаріату», «керівництва Комуністичної партії» та «марксизму-ленінізму-маоїзму». Хоч у Китаї, хоч в інших країнах — лише ревізіоністи спотворюють реальні умови. Китай обманює народи відсталих країн під іменем соціалізму й реалізує власні соціал-імперіалістичні інтереси. Для ревізіоністів цілком «нормально» виставляти напоказ організації державного сектору (державні підприємства, SOE) та підміняти капіталізм «соціалізмом», уводячи громадськість в оману.
Китайський соціал-імперіалізм експлуатує природні ресурси відсталих та інших країн, експортуючи військове спорядження й капітал та провадячи нерівноправну комерцію. Він втручається у внутрішні справи цих країн і вичікує нагод, щоб здобути військові бази. Він конкурує з імперіалізмом США. Отже, китайський соціал-імперіалізм обертається тим самим колом імперіалізму. Він упроваджує імперіалізм із китайською специфікою. «Імперіалізм із китайською специфікою» — це не що інше, як імперіалізм. Оскільки він не діє відверто агресивно, не дає приводу для негайних антагонізмів і діє з максимально можливою хитрістю та пильністю, його слід розглядати як дуже небезпечний імперіалізм.
