Привіт читачам. Сьогодні вже 5 листопада і в мене уже новорічний настрій. У жовтні я продуктивно прочитала 6 книжок. Серед них книги Тагере Мафі, які мені дуже сподобалися “Це зіткане королівство” читала як недовиконане завдання книжкового квесту вересня. Далі “Колиска для кішки” хотіла почитати трохи класики + завданням на жовтень було прочитати книгу в дизайні якої є синій/блакитний колір. Я не зовсім зрозуміла сенс книжки, але то вже нюанси. До цієї категорії не цілком зрозумілих книжок можна додати “Московіаду” сучасного українського автора Юрія Андруховича. Автор кидає тебе з одного місця в інше, часами навіть не зрозуміло як персонаж дійшов до якогось певного етапу сюжету. Цікаво читати як мінімум з двох причин: ти не знаєш що буде далі, тебе настільки заплутало у текст, що ти читаєш просто щоб вибратися з власних домислів “а що ж там таке буде”
Коли я на початку говорила про “книги” Тагере Мафі, а написала лише про одну ви могли подумати, що це друкарська помилка, але ні. Пешою книгою місяця було “Це зіткане королівство”, а останньою “Ці нерозривні зв’язки”. Так вже вийшло, що “Ці нерозривні зв’язки” мають синій зріз, тобто елемент синього у дизайні. Тож я випадково прочитала дві книжки з синюватою кольористикою. У першій частині описувалися взаємозв’язки Алізе та Камрана, а у другій Алізе та Кіра. Не знаю що очікує у третій, завершальній частині, але мені вже кортить, щоб її переклали, бо там така напруга між героями… Дуже інтригуюче. Всім рекомендую. Це одне з небагатьох фентезі, яке мені сподобалося, до того ж це цикл на 3 книги, а не на 5-12. Чекаємо продовження…
