Друкарня від WE.UA

Коли сил уже немає…

Що робити душі? Коли серце не в змозі? Коли розум втомився, мовчить? Коли тіло реагує болем? Що робити душі?...Коли сонце вдень не світить? Коли вночі гаснуть зорі? Коли за вікном дощ? Коли в дорозі мороз? То що ж робити душі?!...Може мовчати? Чи навпаки – кричати щосили?!...Що ж допоможе душі?...Краса, любов?...Бог чи людина?…Природа і фотографія?…Спогади чи плани?…Що сильніше? Втома чи бажання? Зневіра чи мрія? То що ж допоможе душі?! Хто має зробити вибір? Я?...А де я? Я тут? Чи є я? Так! Я є! Я тут! Я жива і буду жити! Душа моя жива! В мене є слово. І слово це – дар. Дар чути, бачити, відчувати…Дар жити, любити, кохати…Дар бути собою, дар бути різною…Бути як хочу, жити як хочу…Я – це дар! Я – це слово! Слово – мій голос. Його чути, його видно…Я – у шумі вітру і шелесті листя. Слово моє – у співі птахів і поміж рядків не забутих книг. Це душа моя звучить! Грає піснею посеред гаю. І не дарма вона співає. Це душа так до неба летить. Бо вона вже знає, що їй робити. Говорити, писати! Жити! В промінні щасливого сонця…В тихім спокої блакитного неба…В невгамовній зелені просторого лугу…І тут вона вже не знатиме спочину. Не боятись! Летіти! Бо крила втомились чекати! Вони хочуть обіймати вітер…Рахувати зорі на небі, які не погаснуть…Ловити сніжинки, які ніколи не розтануть…І тут вона вільна…І тут вона своя…І свобода тут у її єстві! Бо вона нарешті собі дозволила…Бути там, де має бути. У просторі уяви і фантазії…В невагомості мрій та амбіцій…Нарешті вона вдома…І з нею те, що неможливо забрати. Її сила…Жага…І ніщо її не знищить. Бо як фенікс повстане вона з попелу. І завжди веселкою гратиме життя. На цимбалах добра і любові, щастя і кохання. Бо все, що її ламало – робило сильнішою. І тому нездоланою стала вона. А що ж серце?! Горить, кипить, тріскоче! Виривається з грудей! Воно так жити хоче! Йому віра належить…Рішення всі за ним…Бо ніколи воно не обманить, не зрадить…Воно бачить без очей…Чує без вух…Відчуває без шкіри…І правда тільки за ним…Воно ніжне і сильне…Крихке і незламне…Любов його осяює. А добро захищає. І тільки воно істину всю знає. А як же розум?! Він мовчатиме? Буде холодний, гострий? Інтуїція його сила. В самопізнанні – знання. І робота його посильна – в аналізі. Енергія – його двигун. І не зрушить з місця новина – без ідеї. І не зникне ідея – без мотивації. Усі разом вони єдине ціле. Разом на благо. Разом – на життя.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Віта Зварич
Віта Зварич@JrGwJP-CUwjvm_r

1Довгочити
3Перегляди
На Друкарні з 18 листопада

Це також може зацікавити:

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити: