Третій студійний альбом колективу Bad Omens дійсно зображує втрату душевного спокою через щось особисте й інтимне.
Все починається з «CONCRETE JUNGLE» — опису дистопічного світу, в якому гроші, ЗМІ, влада і слава розділяють людей в нелюдський спосіб. Вони стирають шкіру до костей за мізерну платню, а ті, хто вище, говорять «дякуйте й за це». Доволі схоже на теперішню реальність, чи не так? Власне й назва передає холод і безбарвність позбавленого будь-яких відчуттів світу. Одні лиш бетонні стіни в джунглях («fell in a concrete jungle»).
Утім, протагоніст визнає й приймає сувору реальність, через що він повертається до токсичної поведінки. Хоч і намагатиметься це якось контролювати (в альбомі часто говориться про водіння, як от «I'm in the driver's seat now» з пісні «Nowhere To Go», що схоже на аналогію до контролю).
А підштовхуватиме його до змін кохання. Як романтично. Чи не зовсім.
У «Take Me First» знову ж порівнюючи контроль чи його відсутність з водінням («It's like we cut them brakes, tore 'em off the car»), нам описують головних героїв — розбитих, зламаних і непостійних. Протагоніст шкодує, що зробив багато помилок. Він навіть повернувся б в минуле, щоб виправити все, якби-то можна було так. Але звідки таке бажання?
Як описується у «The Death Of Peace Of Mind», чоловік божеволіє від фізичної близькості з дівчиною, ба навіть дозволяє їй домінувати над собою, контролювати його. Він охоче пожертвував би своїм душевним спокоєм заради цього.
Що ж, вона й користується його сліпим коханням (пісня «What It Cost»). Але хлопець знає собі ціну, тому й пропонує дівчині знайти собі когось іншого, без вм‘ятин. («You need a new clean slate without the dents»). Він називає себе пошкодженим товаром, тобто зізнається, що має внутрішні проблеми, а ці стосунки називає невдалими (пісня «Like A Villain»).
Ба більше, дівчина завжди вимагає чогось більшого від партнера, попри те, що дати більше він не може. Тож протагоніст порівнює її з вампіром («When you look into the mirror are you even there?»), мовляв, бо п‘є людську кров. Інакше кажучи, задовольняє свої потреби користуючись іншими. Й ось ця її штучна любов, спроба видати себе за когось іншого, відштовхує чоловіка.
Правда, пощезло все живе з його тіла й треба якось закрити цю порожнечу. Йому приходить найдурніша ідея — топити біль в алкоголі (пісня «bad decisions»). А знайшовши собі того, з ким можна поділитись найболючішим, він знову згадує свої помилки і зізнається, що взаємини з тією дівчиною було поганим рішенням. Хоча їхні стосунки були токсичними, між ними немов би існує сильний емоційний зв‘язок, ваблення, сексуальний потяг («Her skin feels unholy, but I'm still drawn»).
Відтак протагоніст вирішує просто вдавати, ніби вона повернеться й усе буде як раніше (пісня «Just Pretend»). Піддавшись спокусі, хлопець робить себе вразливим. Він готовий закрити очі на всі гріхи заради фізичної близькості. Доки не знаходить схожість між нею і собою («I know the pain that you hide behind the smile on your face»). Токсичність цих стосунків вражала їх однаково. Вони й досі страждають від нестерпного болю хоч і ховаються за удаваною посмішкою.
Проте у «The Grey» головний герой усвідомив, що все це спроба видати себе за когось іншого («I did it to myself, tried to be someone else»). І якщо повернутись до цих взаємин, він лиш зробить ті самі помилки та зрештою втратить себе повністю («I let it tear me down and I'll never be the same»). Отож він починає розмірковувати про завдану шкоду. А в «Who are you» він продовжує рефлексувати й оговтуватись від усього через сон та визнає, що давати контроль над своїм життям було дурістю.
Тоді як у «Somebody else» протагоніст розповідає про брехню. Її брехню. Здавалось, ніби вони почуваються щасливими разом. Стільки веселощів. А втім, його уявлення про стосунки були ілюзорними. Бо насправді у цих взаєминах панувало лише пияцтво, хтивість і безрозсудність. Тим часом його потягнуло в емоційну яму (пісня «IDWT$»). Хлопець шукає речі, на кшталт наркотиків, просто щоб продовжувати існувати («My water's full of chemicals»). Його мучить депресія, а порівнюючи будильник з сиренами («You wake up to sirens and quakes in your bed»), він підкреслює небажання прокидатись.
Утім, дозволити собі впасти на саме дно він не може. Й позабути її теж, доки вони відкрито не поговорять (пісня «What do you want from me»). Психічно неврівноважений і до того ж п‘яний, чоловік зустрічається з дівчиною і каже, що хоче забрати її з собою. При цьому запитуючи, а як все виправити? Що зробити, аби почуватись краще? А головне — чого вона хоче від нього?
На це є відповідь у «ARTIFICIAL SUICIDE». Дівчина бажає взяти його під свій контроль і перетворити на власну ляльку («still wanna play the game»). Однак він обриває всі нитки, виривається з її пастки й обіцяє собі більше не грати в такі ігри. Навіть якщо вона знову спробує, він на це не купиться («We're not gonna be a commodity»).
І як описав пісню «Miracle» Ноа Себастьян, вона про «зневіру, втрату контролю над собою і благання про допомогу». Своєрідне прощання з коханою людиною, з якою він дійсно хотів померти разом. Хай там як,, але насправді йому потрібно врятуватись від проблем з алкоголем і наркотиками.
