Авторка: Мар‘яна
Якщо говорити про перші конкурси краси, то хтось, можливо, згадає початок двадцятих років минулого століття, коли вперше провели конкурс "Міс Америка". Хтось же пірне глибше та звернеться до давньогрецької міфології або наведе як приклад вибір найгарнішої наложниці в Древньому Китаї. Цілі та способи проведення подібних конкурсів трансформувалися з часом, наприклад, перші тридцять років існування тієї ж "Міс Америка" до змагань не допускалися темношкірі конкурсантки, та лише у 1950-х ситуація змінилася на їхню користь.
У сучасному світі, деякі конкурси теж намагаються йти в ногу з часом, змінюють фокус у бік репрезентації інтелектуальних здібностей конкурсанток, позиціонують себе як платформи, що дозволяють жінкам бути почутими та привертати увагу до гострих соціальних проблем. Та все ж, незважаючи на зміни, питання залишається відкритим. Чому ці конкурси дають можливість висловлюватися та демонструвати свої досягнення лише тим жінкам, які в першу чергу пройшли відбір за зовнішніми ознаками? Яка ж насправді головна мета подібних конкурсів?
БІЗНЕС НА КОМПЛЕКСАХ
Ні для кого не секрет, що основна мета проведення конкурсів краси – це гроші. Привабити більше публіки в нічні клуби, прорекламувати одяг, підняти телевізійні рейтинги – це були лише перші мотиви в розвитку індустрії, яка в майбутньому матиме величезні прибутки.
Конкурси краси засновані насамперед на необхідності конкурсанткам відповідати певним зовнішнім критеріям, і ці самі стандарти не можуть не мати вплив на інших жінок, які, дивлячись на дівчину в короні з титулом "Міс Всесвіт", свідомо чи підсвідомо починають порівнювати себе з цим "офіційно визнаним" ідеалом. У прагненні наблизитися до бажаної картинки, жінки віддають гроші б’юті-індустрії, купуючи різноманітні засоби та процедури.
Конкурси краси – це лише частинка великої системи, яка конструює збірний образ "красивої" жінки.
Звісно, варто відзначити, що конкурси краси – це лише частинка великої системи, яка конструює збірний образ "красивої" жінки, що може змінюватися кожне десятиліття, створюючи нові недосяжні стандарти. Величезна кількість вимог до конкурсанток вибудовує наратив, що красивими можуть вважатися лише жінки певного віку, тілобудови чи зросту. Більше того, незважаючи на додаткові етапи відбору, які включають у себе оцінку інтелекту або інших талантів дівчат, усе ж основний фокус залишається на зовнішності, закладаючи ідею того, що найбільша цінність жінки – це її краса.
ЧИСТА ШКІРА – ЧИСТА РЕПУТАЦІЯ
Звісно, список вимог до бажаючих узяти участь у конкурсі, не обмежується зовнішніми ознаками.
Образ "ідеальної" красуні включає в себе не лише відсутність шрамів чи пірсингу, а також відсутність дітей та чоловіка.
Конкурсантка не може мати шкідливих звичок чи бути пов’язаною з будь-якими сумнівними проектами, наприклад, зйомками у відвертих фотосесіях.
У 2018 році, модель Вероніка Дідусенко була позбавлена звання "Міс Україна" за те, що приховала своє розлучення та п’ятирічного сина. Цей конфлікт набув розголосу, пізніше пані Дідусенко навіть заснувала власну кампанію #righttobeamother, яка має на меті привернути увагу до недостатнього рівня інклюзивності в подібних конкурсах. Щодо цього скандалу організатори конкурсу в Україні не змогли взяти на себе відповідальність за дискваліфікацію Дідусенко, адже, за їх словами, вони керуються вимогами, які прописані на міжнародному рівні. Однак показовим є те, як про цю ситуацію відгукнувся один із членів журі. Він висловився, що факт наявності в дівчини дитини та колишнього чоловіка – це пляма на репутації та негативний приклад для наслідування.
Тобто, конкурси краси не лише просувають ідею певного стандарту в зовнішності, але й певну модель поведінки, яка, на думку організаторів, визначає "ідеальну" жінку.
КРАСА ВИМАГАЄ ЖЕРТВ
Нереалістичні стандарти в зовнішності, які закладені в подібних конкурсах, мають негативні наслідки не лише для глядачок, але і для учасниць.
За даними дослідження, яке було проведене в США у 2003 році, 26% конкурсанток страждають від розладів пов’язаними з харчовою поведінкою, а 57% учасниць заради конкурсу мали на меті скинути вагу (Thompson & Hammond, 2003).
Але не тільки вага має значення в списку вимог, такі фактори, на які не можна вплинути чи змінити, наприклад, зріст або відсутність шрамів на тілі, також враховуються при відборі конкурсанток. Ідеально гладка та чиста шкіра, білосніжна посмішка, довге волосся – це все складові образу, які хоча й не прописані як офіційні вимоги, але, так чи інакше, вони мають великий вплив та асоціюються зі штучно створеним концептом "жіночності" та "краси".
ВСЕ ЗАРАДИ ВИДОВИЩА
Сексуалізація та об’єктивація жіночого тіла – це ще один аспект, про який потрібно згадати. На конкурсах краси, жінок та їх тіла сприймають у якості розваги. Це не може створювати позитивний контекст, якщо ми говоримо про гендерну рівність. Навряд чи багато людей дивиться подібні шоу для того, щоби послухати цікаві думки конкурсанток чи оцінити їхні анкети та волонтерський досвід. У першу чергу ці конкурси – це видовище, у якому учасниць розглядають та оцінюють за їх зовнішніми ознаками. Це підсилює стереотипи та наративи, які заохочують сприймати жінок виключно як сексуальних об’єктів. Наявність великої кількості скандалів із домаганнями від журі або організаторів до конкурсанток на таких подіях – цьому підтвердження.
Тому необхідно привертати увагу до проблематичності деяких конкурсів, адже навіть із намаганнями інтегруватися в сучасні тенденції та зробити ці змагання більш інклюзивними, подібні шоу – це все ще демонстрація того, що жінок слід сприймати як прикрасу та розвагу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Thompson, S., & Hammond, K. (2003). Beauty is as beauty does: Body image and self-esteem of pageant contestants. Eating And Weight Disorders — Studies On Anorexia, Bulimia And Obesity, 8(3), 231–237. doi: 10.1007/bf03325019
Мовчан, У. (2020). Конкурси краси і фемінізм: завжди вороги?. Retrieved from https://genderindetail.org.ua/season-topic/feminism-in-detail/beauty-contest.html
