Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

“Бріджертони” - фіаско фемінізму?

Кольорові рюші, бали і мелодрама ніколи б не зацікавили мене, якби життя минало своїм звичним шляхом. Тільки тотальна емоційна втома і хронічний недосип змусили мене шукати душевного укриття в розділі новинок на Netflix.

Відсутність обстрілів і насичене соціальне життя - цього виявилось достатньо, щоб на кілька годин занурити мене в барвистий світ початку дев’ятнадцятого століття, більш подібний до затягнутої еротики для вибагливих жінок. Я отримувала насолоду просто спостерігаючи за тим, як люди спілкуються між собою, прогулюються вечорами і ходять в гості. Це було пасивне задоволення, яке заповнювало вирву, сформовану війною, а перед тим пандемією, а перед тим декретом.

Якщо вірити звітам критиків, то “Бріджертони” стали справжнім феноменом серед серіалів. Я підозрюю, що вони посіли своє почесне місце серед інших якісних мелодрам, назв яких я навіть не знаю. І я впевнена, що окрім розповідей про розпусту і манери кожен з цих серіалів прагнув донести до свого глядача щось важливіше, ніж беззмістовна драматична солянка на кшталт “Дикого ангела”.

Серіал “Бріджертони” ставить гострі питання на тему стосунків і обов’язків, він препарує і вивчає під мікроскопом ставлення суспільства до жінок, не просто висвітлюючи, а прямо критикуючи несправедливість патріархального статуту. “Як же мої бажання?” - “У жінки їх немає, у неї є чоловік”, - парирує останній сезон, досягаючи кульмінації в своїх гендерних дослідженнях.

Але що насправді бачить глядач? Уявіть собі мільйони* жінок по всьому світу, які повертаються увечорі додому, виснажені розумовою, фізичною, емоційною роботою, спустошені світовими та особистими кризами. Вони тягнуться за горням чаю чи кави, чи іншими напоями, які я не маю бажання тут рекламувати, і вмикають улюблений серіал в пошуках ескапізму не для того, щоб роздумувати про “часи і норов”. Я підозрюю, що вони прагнуть на годину зануритися в світ, де жінки носять красиві сукні, пліткують з подругами, безтурботно розгулюють садами і приймають залицяння від добре вихованих чоловіків. Це світ, в якому чоловік піклується про дружину, батьки піклуються про дітей, брати піклуються про сестер. Тут порушення честі - привід для смертельної дуелі, а обіцянки є найчистішою суспільною монетою.

І це красивий світ, хоч і, безперечно, зі своїми складнощами. Але як **рно лишається **рно, скільки сюжету йому не додай, серіал про красиве і безтурботне життя лишається серіалом про красиве і безтурботне життя, хоч скільки філософії і правильних ідей в нього не вписуй. За дві сотні років від того часу, який умовно показано в історії, людство зробило значний крок вперед. Жінки досягли свого права на силу, а чоловіки - на слабкість. Ми стали вільними і необтяженими обов’язками, начебто. Але на шляху до своєї свободи ми розгубили щось важливе, за чим тепер гірко тужимо: жінки - за правом на турботу, чоловіки - за правом на повагу. Ми вибороли право не створювати союз і розбігатися за першим бажанням, і отримали соціум, в якому шлюб більше нічого не важить, бо навіть не знає, на чому він тримається.

Психологія дитячого виховання наголошує: створіть рамки, і в них дайте свободу. І це база не лише у вихованні. Бо в нашому новому світі вільному від рамок ми лишилися сам на сам зі своїми тривогами. Не знаючи, на що опертися, щоб відштовхнутися, ми більше не знаємо, куди рухаємося далі.

Зрештою ми безцільно живемо день за днем в світі, де залицяння заборонені політикою компаній, чоловіки давно забули, як спілкуватись з жінками, стосунки будуються в с*кс-додатках без романтики, щоб розсипатися на попіл через кілька тижнів знайомства, або, можливо, перерости в недолугий союз двох розгублених людей.

В таких умовах банальна історія про громаду, яка має чіткі правила, де чоловіки вимушені захищати честь жінок і піклуватися про сім’ю, виглядає солодкою утопією. І нехай весь день на роботі жінка була сильною, говорила правильні речі, вирішувала самостійно міріади проблем, насолоджувалася своїми успіхами, увечорі вдома її чекатиме Netflix, який єдиний знає, чого її серце хоче насправді: краси, любові і турботи.

*згідно з відкритими даними, третій сезон “Бріджертонів” набрав 45,1 млн. офіційних переглядів лише за перший уік-енд після випуску

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Червоні Лінії
Червоні Лінії@redlines

Пишу, щоб не здуріти

14Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 30 жовтня

Більше від автора

  • Про мотиваторів та інших продавців непроханих порад

    Живіть одним днем. Живіть так, наче завтра не настане. Будьте в моменті. Що знають про момент люди, які продають ці банальні вислови? Я точно знаю, як виглядає момент: це щось між виходом ракети ППО і влучанням або прильотом. Не той стан, який хочеться оспівати на лекції TED.

    Теми цього довгочиту:

    Мотивація
  • Чи мають дорослі право на радість?

    Чи маєте ви таку справу, що не можете її дочекатися? Достатньо хорошу, щоб заради неї вставати за першим будильником? Таку, від якої ви почуваєтесь живими?

    Теми цього довгочиту:

    Думки
  • Будьмо знайомі

    Вітаю, шановний читачу. Мене звати Олена, я молода мама і творча на свою голову особистість. Колись мій блог назвали б графоманією, але зараз це - терапевтична рефлексія, бо хто наразі не рефлексує - той вже здурів, чи принаймі виїхав з України.

    Теми цього довгочиту:

    Думки

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається