На цвинтарі й у палатах військового шпиталю
Я бачила цінність власного життя!
Довіку цю дорогу ціну запам'ятаю,
Ні на мить не забуду до кінця свого буття!
Скільки ж коштує? Воно безцінне!
Чиясь рука, чиясь нога, чиїсь незагоєні рани,
Хтось упав, бо не перебіг те поле мінне,
Хтось молився, хтось просто хотів до мами.
Хтось утратив сина, чоловіка, брата,
А хтось ніколи не зустріне свого тата.
Кожен "хтось" - то чийсь знайомий, родич, друг чи брат.
Не буває чужих українців і так багато втрат!
