Усім прихильникам Говарда Філіпса Лавкрафта відомо про його, певне, найголовнішу любов, яку той проніс через усе своє життя, — до котів.
Після свого розлучення із Сонею Ґрін, Лавкрафт із Нью-Йорка перебрався назад у рідний Провіденс й оселився там у домі №66 на Коледж-Стріт. Поруч із будівлею знаходився хлів із пласким дахом, на якому нерідко відпочивали коти. Цьому котячому товариству Лавкрафт дав назву K.A.T. із алюзією на Kappa Tau Alpha, однак свою абревіатуру він розтлумачував як Kompson Ailouron Taxis, що можна перекласти як «Товариство чепурних котів». Для цього товариства Лавкрафт склав щось на кшталт гімну й змалював його герб. Одному з котенят Лавкрафт навіть написав прощальний вірш, коли знайшов малюка мертвим у кущах: у ньому описується, як сад сумує за маленькими лапами, які нещодавно ворушили його траву. Письменник знав майже кожного місцевого кота: знайома його тітки пригадувала, що коли вона розмовляла з ним на цю тему й згадувала якогось потенційного представника цього товариства, Лавкрафт неодмінно розпізнавав його.
А якось, коли Говард поїхав у Нарранґасетт (місто в штаті Род-Айленд), він прогулювався вулицею й зустрів двох котенят: один із них був сором’язливий і не давався на руки, а інший ж навпаки хотів, аби з ним погралися. Так Лавкрафт і взяв його під мишку й ходив, поки той, що був більш боязкий, переслідував його й нявчав, бо боявся, що чоловік кудись далеко віднесе його товариша.
Улюбленими котами Лавкрафта були чорненькі з помаранчевими очима, та насправді ж він був по-своєму прихильний до них усіх, чого не можна сказати про собак. На думку одразу спадає його знамените есе Cats and Dogs, у якому письменник усіляко принижує собак та їхніх власників, називаючи цих тварин заледве не клоунами через те, наскільки вони залежні від того, аби їх бавила людина. Коти ж, згідно зі слів Лавкрафта, відтворюють «досконалу красу та безособовість самого Всесвіту» завдяки своїй самодостатності, мудрощам та таємничості. Лавкрафт писав, що якщо ви любите собак — ви не думаєте, а відчуваєте, а ще ви поверхнева, сентиментальна й надміру емоційна людина, яка ведеться на «дешеві» почуття. А от з котами все інакше — вони звертаються до «космічного сприйняття у людській свідомості», тож є тваринами, призначеною для аристократії. Собаки володіють, «буденними, рабськими та плебейськими якостями», у той час як котами захоплювалися такі класики, як Едґар Аллан По та Шарль Бодлер
Повністю прочитати есе й підгоріти, якщо ви у клані собак, можна тут. А на світлині у нас вищезгаданий герб Kompson Ailouron Taxis.
