Як працює схема гібридної війни
Давайте розберемо одну зі схем гібридної війни: спочатку береться справжня проблема, навколо неї збирають підтримку, а потім цю підтримку спрямовують до потрібного політичного результату. У Запоріжжі такою вхідною темою стала екологія.
Для жителів це було забруднення повітря і довкілля, здоров'я родини та якість життя. А для політтехнологів, які працювали в інтересах Кремля на українському напрямку, судячи з витоків і аналізу RUSI, це був зручний вхід у тему «особливого статусу» регіону.
Що таке Surkov Leaks і до чого тут RUSI
Surkov Leaks - це витік листування людей з оточення Владислава Суркова, який пізніше проаналізував британський центр RUSI. За їхніми даними, така схема просувалася навколо Запоріжжя у 2014-2015 роках.
На перший погляд, тема виглядала абсолютно нормальною: Запоріжжя - великий промисловий регіон, де екологічні проблеми справді були і залишаються болючими для людей. Але саме в цьому і була сила схеми.
Береться справжня проблема.
До неї додається політичний сенс.
І далі людям пропонують не просто боротися за екологію, а підтримати «особливий статус» регіону.
Як усе починалося
За даними звіту RUSI The Surkov Leaks: The Inner Workings of Russia's Hybrid War in Ukraine, 25 жовтня 2014 року PR-фахівець Павло Бройде надіслав Іналу Ардзінбі, людині з оточення Владислава Суркова, кілька варіантів просування ідеї децентралізації та особливого статусу Запоріжжя.
Серед варіантів були різні «оболонки»:
економіка
історія
права людини
екологія
У підсумку, як вказує RUSI, екологічна тема виглядала найбезпечнішою на старті. Вона менше привертала увагу СБУ і простіше сприймалася суспільством.
Екологія як вхід у політику
За даними RUSI, кампанія включала мітинги з питань здоров'я та екології, обласний мітинг за спеціальний екологічний статус, круглі столи, петиції, форум місцевих рад і проєкт закону для Верховної Ради про спеціальний екологічний статус Запоріжжя.
Це була не спонтанна кампанія, а продуманий ланцюг дій: вивести тему в публічне поле, зібрати підтримку, підключити депутатів і довести справу до законопроєкту.
«Рада за особливий статус Запоріжжя»
З грудня 2014 року по квітень 2015 року, за даними RUSI, центральним елементом цієї кампанії стала «Рада за особливий статус Запоріжжя». Вона просувала не лише екологічну тему, а й політичні тези, близькі до кремлівської лінії того часу: шкоду європейської інтеграції, критику мобілізації, ідею федерації «як у Швейцарії».
Особливо показово, що Ардзінба отримував не загальні ідеї, а цілком практичні матеріали: макети банерів, шаблон підписного листа, організаційні деталі та проєкт закону.
Якщо це була просто місцева екологічна ініціатива, навіщо такі матеріали йшли в кремлівський контур?
Перехід до політичного тиску
Далі був ще серйозніший крок.
У березні 2015 року, за даними RUSI, Бройде запропонував отримати вплив у Запорізькій міськраді через «системне фінансування». Через два дні з'явилася депутатська група, яка підтримувала особливий статус регіону. Ардзінбі надіслали список із 12 депутатів.
А 28 і 29 квітня 2015 року, згідно з RUSI, комітети Запорізької міськради ухвалили звернення до президента, Кабміну та парламенту з вимогою змін до закону, які могли б надати Запоріжжю особливий статус.
І ось тут екологічний порядок денний уже фактично перетворювався на інструмент політичного тиску на українську державу.
Що пізніше заявляла СБУ
Пізніше, 21 лютого 2017 року, «Українська правда» з посиланням на брифінг голови СБУ Василя Грицака писала, що Росія фінансувала політичні проєкти в Україні, які підтримували федералізацію. Серед таких проєктів називалося і «Соціальне Запоріжжя».
Грицак тоді прямо говорив про мету «прихованої федералізації».
Це була не груба атака, а акуратна політтехнологія: взяти реальну проблему Запоріжжя, оформити її як народну вимогу і через місцеві структури підштовхнути регіон до ідеї «особливого статусу».
У розслідуванні Яна Ковальського «Викриття російської мережі впливу» ця логіка сформульована дуже точно:
«Провокація коштує дешево, а реакція держави обходиться дорого».
Висновок
Мене в цій історії найбільше зачіпає те, як справжню проблему можна акуратно повернути в бік чужої політичної мети.
Коли відбуваються подібні події, важливо дивитися глибше: кому вигідний результат? Хто спрямовує порядок денний? Хто отримує політичну користь? І чому за словами про захист людей раптом з'являється вимога, яка працює проти стійкості держави?
Джерело: розслідування Jan Kowalski, Révélation d'un réseau d'influence russe.
