Події які залишилися невідрефлексованими в медіа, позаяк ангажована стаття Залужного змінила акценти. Якщо ви хочете нав'язати свою волю, то маєте користатися авторитетом, насиллям або думками, зрозуміло, що після провалу контрнаступу необхідно було дати своє бачення причин, щоб його не дали інші і власне це спрацювало, деякі події, тези залишилися поза увагою, сформувався пласт криптоісторії недоступної для суспільної уваги. Про що саме я веду мову?
Перше: нестача зброї для контрнаступу. Якщо немає чим, то який сенс наступати? Та ніякого, то можливо контрнаступу і не було? велись обмежені дії наступального характеру без стратегічної мети, умовно, вийти на азов? Робилось це, на мою думку, щоб приховати обмежену можливість заходу надати військову допомогу в необхідному обсязі. Якби стало очевидним, що захід неготовий до війни такої інтенсивності, то це мало би негативні політичні наслідки, наприклад, Китай більш рішуче надавав би підтримку росії, що привело би до ескалації в регіоні?
Друге: дивний характер наступальних дій. Всі ми знаємо, що більшість сил ЗСУ було сконцентровано на сході, в той час як головні події відбувалися на півдні. Це пояснювалось тим, що ЗСУ зв'язує значні сили росіян під Бахмутом. З військової точки зору це пояснення недолуге, оскільки територія у війні не має великого значення, її захоплюють, відбивають і все це здається важливим для стороннього спостерігача, ми романтизуєм подвиг наших воїнів під Бахмутом, сподіваємся, що деокупація Херсону буде мати політичні наслідки для путіна але насправді, полководи були би щасливі спостерігати, якби супротивник, раптом, спромігся вишикуватися колонами танків і вклинитися у глиб території, як це сталося на початку війни і байрактари тоді нищили техніку сотнями; отже логічно було би сконцентрувати всі сили на півдні, цього не сталося, питання чому? знову ж таки або наступу не було, або Залужний мав інші політичні цілі?
Війна це продовження політики, політичне керівництво ставить цілі, а військове їх втілює. Гарний генерал читає за планами яку політику проводить керівництво і може у потрібний момент сприяти їй або приректи на невдачу. В свою чергу політику ведуть таку яку вимагає політична еліта, політична еліта у нас олігархат. Олігархи керуються фінансовими і майновими інтересами, а отже могли би наполягати на військових діях на сході України, позаяк мають там свій інтерес? Все це звучить занадто жорстоко, якби ми не спостерігали події навколо зернового коридору. Історично аграрна країна Україна вивозить збіжжя через Одесу, ще герої Бальзака викуповували його для подальшої спекуляції в Парижі. Більш архаїчний шлях був суходолом, що унеможливлювалося багатьма чинниками, один з них ми спостерігали наочно: блокування кордону поляками, яке, до речі, можна було би розігнати відразу але Моравецький був зацікавлений у протилежному і тільки, коли змінилося політичне керівництво, відразу знайшлася політична воля і поліція розігнала мітенгувальників! тож спостерігаємо такі ж самі фінансово-політичні чинники і у наших сусідів.
Під час польського повстання поляки дуже ображалися, що селянство і українці не підтримало їх у визвольній боротьбі проти росіян, тоді вони зробили висновки, що населення політично несвідоме лол, що необхідна просвіта)) не емансипація селянства, а ще більша символічна кабала, через націоналіьний і історичний інтерес, так виникає національна держава. Сьогодні ми знову спостерігаємо несвідоме населення відмовляється мобілізовуваться, а свідомі пани кладуть бруківку і пиляють бюджети, торгуючи кров'ю козацтва на захід.
Цікаво було послухати коментар Залужного, коли журналісти запитали чи патова ситуація на фронті і які плани він має, відповідь була ні і озвучувати плани він не може, бо це війна, а статті він може писати? тут у мене і виникла підозра що статті і всі ці заяви про контрнаступи могли бути тупо спєцопєрацієй? ну не готовий захід до війни такої інтенсивності? так, у сша переповнений арсенал але можливо були якісь логістичні, політичні проблеми? загалом, свої спекуляції я виклав вище, оскільки великої кількості читачів я не маю, то шкода з цих припущень буде невелика, роздуми мають більш психологічно-терепавтичний характер))
