Я іду додому…дорогою крізь віки. Біля мене минають миті людських життів: їхнє кохання, ненависть, біль. Їхні почуття мені відомі, через тебе.
Як би тебе не існувало, не існувала б я. Я б загинула, як та тополя.
Ми все життя йшли пліч о пліч. А зараз я йду одна, розчиняючись в людських стражданнях. Без тебе. Але я йду по дорозі мук і страждань. Одна. Без тебе.
Я мимоволі згадую твої слова, з посмішкою,- “Я тебе не покину” Я програла тобі, знову, коли повірила твоїм брехливим вустам.
А ти, знову, виграв у мене моє життя.
Мій телеграм: The Reading lovers
