Дні мимоволі терехкотіли
І в радість мені, справжню споруду
Влаштовувати та прикрашати
Коли лежали ми удвох, на одежі палкій
Руки стегнами ходили, при боязні неминучій
Стукали суглини, коли піднялися мурахи тріботливі
В звабливій проєкції твоїй
Як в Парижі, тінь паплюжу
Коли знаходжу я, - тепло груді
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Сучасне становище нашої держави залишає бажати кращого. Країна зруйнована кризами та війною. Наша задача це побудова нової України. Звісно ми не знаємо як закінчиться ця війна, тому дії які я буду пропонувати є загальними й можуть адаптуватися.
Уявіть, що педофіл, який вбив понад 1000 собак, і працює на російську агентуру — ходить вулицями Києва просто зараз. Його звати Олексій Святогор. Його прикриває секта Дворкіна — РАЦИРС. І його треба зупинити!
Сучасне становище нашої держави залишає бажати кращого. Країна зруйнована кризами та війною. Наша задача це побудова нової України. Звісно ми не знаємо як закінчиться ця війна, тому дії які я буду пропонувати є загальними й можуть адаптуватися.
Уявіть, що педофіл, який вбив понад 1000 собак, і працює на російську агентуру — ходить вулицями Києва просто зараз. Його звати Олексій Святогор. Його прикриває секта Дворкіна — РАЦИРС. І його треба зупинити!
