Вступ
Коли мова йде про український театр, більшість згадає Карпенка Карого та корифеїв, і їх вистави « Запорожець за Дунаєм », « Енеїду » й решту. Проте, хто доклав свою руку до сучасного театру ? Лесь Курбас: його життя і роль у театрі.
Хто такий Лесь Курбас?
Народився 25 лютого 1887 року, на Львівщині, в родині акторів. Справжнє ім'я Курбаса — Олександр-Зенон.
Батьки були мандрівними акторами, проте не зважаючи на тяжкий сімейний стан намагалися дати гарну освіту сину. Що цікаво, так це те, що кошти на навчання дали за умови, що він не пов’яже своє життя з театром. Завдяки навчанню в Львівському та Віденському університетах він увібрав усі ідеї європейської культури. Вже тоді він мріяв працювати в театрі Садовського, який вважали сильним демократичним центром. Саме тут розвивалася та процвітала театральна культура, яка так вабила молодого Курбаса.
Але зараз не про театр.
Яким був Курбас як особистість ?
Як відомо, актори та творчі люди проживають життя інакше, більш гостро, чи що ? Не оминула така слава й Курбаса, куди не глянь усюди напишуть про кулю в серці через закоханість. У свої 26 він закохався в Катерину Рубчакову, вона була його партнеркою в театрі, примою. Одружена, мала дітей. Сміливости й рішучости молодого парубка хоч відбирай, не зважаючи ні на що, він зізнався у коханні Катерині, а коли почув відмову, вистрелив собі в серце. Доля дала йому шанс жити далі, а кулю дозволила не діставати(принаймні, так кажуть).
Та не все так трагічно в його любовному фронті. Йому вдалося зустріти кохання всього свого життя: Валентину Чистякову, балерину. Як тільки вони закохалися, щодня ходили на прогулянки Києвом. Я вже казала, що творчі особистости переживають емоції більш глибоко, не обійшлося без цього і в цій історії. Лесь настільки захопився жінкою, що часто почав запізнюватися до театру, на репетиції, через що його актори хотіли отруїти Чистякову, адже ревнували його до неї. Звісно, вони цього не зробили, а натомість прийшли на їхнє весілля, й стали свідками 15-тьох щасливих років подружжя.
Як описували Курбаса співмешканці будинку « Слово » ?
Звісно Лесь Курбас проживав у горезвісному будинку « Слово », тож сьогодні ми маємо декілька згадок та описів його персони від співмешканців комуни.
Про нього я згадую з надзвичайною теплотою, бо це був найкращий приятель тата і незрадним залишився до кінця, не зважаючи на пропозиції з боку партії від нього відпекатись. Курбаса можна було бачити в „Слові” або пізно вночі, коли повертався з театру, або рано, коли йшов на проби. Ходив задуманий, з невідлучним ціпком у руці, сяючи сивою головою, яка надзвичайно контрастувала з молодим, вродливим обличчям. — Володимир Куліш
Силою свого таланту Курбас міг дорівнятися хіба що Бучмі: був режисером такої ж сили таланту, як Бучма — актором. — Юрій Смолич
По-людському Курбас і Куліш були навдивовижу різні, зовсім не подібні один до одного, я б навіть сказав — абсолютні антиподи: Курбас — витончений інтелігент, Куліш, як сказано,— обрубкуватий сільський дядько. Чого було в одного надміру, того не тільки бракувало, а взагалі зовсім не було в другого. Зовні Курбас — денді, чепурун за останньою модою; … . Курбас торкався лише білого сухого вина і закусював виключно мигдалем, підсмаженим у солі. Курбас зачитувався сучасною, найновішою літературою — німецькою, французькою, англійською, іспанською. … — Юрій Смолич
Ось таким був Курбас, зізнавайтеся, хотілося б такого друга в колективі?
Діяльність Курбаса
Майже все своє життя він присвятив театру. Отже, перший театр який він створив мав назву « Тернопільські театральні вечори ». Разом із друзями в 1915 вони намагалися за допомогою театру прогодувати акторів, які опинилися в скруті через війну. Ставили українську класику та модернові п'єси Винниченка.
А вже в 1916 році Курбас переїжджає до Києва, та нарешті доєднується до трупи Миколи Садовського, про що давно мріяв. Там він за дуже короткі терміни грає чимало ролей, чим викликає захоплення. Проте за рік після цього він збирає навколо себе молодих акторів, яким до вподоби його ідеї та новаторські експерименти. Другий театр має назву « Молодий театр » .
Молодий театр
Основні ідеї Молодого театру як колективу однодумців, де творилося мистецтво нової образної якості, Лесь Курбас оприлюднив у статті «Молодий театр: генеза — завдання — шляхи», опублікованій у вересні 1917 року. Відповідно до програмних завдань, керований ним театр прямував до принципового оновлення репертуару, орієнтувався на високі естетичні зразки, працював за принципом студійності.
До речі, Курбас дуже прискіпливо ставився до гри своїх акторів, тому репертуар трупи протягом двох років діяльности був максимально різний. Від традиційно-реалістичного, побутово-психологічного до романтичного та комедій. Він уважав, що актор тоді стає універсальним, коли може схрещувати різні театральні стилі.
Хоча Молодий театр проіснував лише два роки, він радикально вплинув на розвиток українського театру — з його вихованців вийшла ціла когорта майбутніх театральних режисерів 1920-х років.
Майстерня акторів
Курбас заснував власну майстерню акторів, у якій навчалися навіть вже відомі на той час артисти, проте завдання для всіх були однакові. Часом він давав їм завдання робити безпредметні дії, наприклад, прасувати штани протягом 10 хвилин. І вже відомі актори, які зіграли чимало вистав, прасували штани на очах у молодняка. Курбас намагався змінити бачення актора, і декого це ламало морально.
Зокрема, для новатора основа праці актора полягала в уяві. Емоцій не має бути, має бути уява, відчути в нашій уяві, які ритми має щось, що хочемо зіграти, дійти до суті цього явища, а не лише поверхневого значення. А друга основа праці курбасівського актора це інтелект. Тому що лише інтелектуальна людина може зрозуміти символ: « за хвостом пізнати мишу, за люлькою Семенка ».
Березіль
Після переїзду до Харкова у 1922-1925 Курбас формує новий театр « Березіль ». Свій перший харківський сезон «Березіль» відкрив 16 жовтня 1926 року прем’єрною виставою Ф. Кроммелінка «Золоте черево» в режисурі Леся Курбаса. Попри очікування, «Золоте черево» викликало неприйняття публіки й партійного керівництва та спричинило гостру дискусію.
«Якщо вистава мала бути викликом Харкову, вона стала тільки шахом. Харківський глядач відповів матом. Виставу він збойкотував, заля була майже порожня, вистава йшла два тижні, себто дванадцять разів, і більше не відновлялася». — Юрій Шевельов
Наприкінці 1923 року в об’єднанні вже працювало чотири театральні колективи з різними завданнями і жанровими ознаками, які називалися театральними майстернями. Успіхи перших постановок МОБу увінчалися виставою «Газ» — зразком українського театрального експресіонізму та конструктивізму. Нової творчої висоти березільці сягають, створюючи виставу «Джіммі Гіґґінз». У цій постановці Курбас увів трансляцію відео на екрані на сцені. Відео символізувало потік підсвідомості головного героя. Тоді Курбас почав використовувати світлову проєкцію, як сценографічний засіб.
Заборона останньої вистави Курбаса «Маклена Граса» (1933) стала своєрідною межею між мистецтвом відносної свободи й тоталітаризму. Він розумів, що це може бути його остання вистава. Після рішення засідання колегії Наркомосу УСРР 5 жовтня 1933 року, яким режисера усунули від керівництва створеного ним театру, «Березіль» очолив його учень, режисер та актор Мар’ян Крушельницький. 1935 року театр «Березіль» було перейменовано на Харківський театр ім. Т. Шевченка, а частина провідних акторів перейшла звідти працювати до Київського театру ім. І. Франка.
Митець і система.
Ще тоді він писав, що ми не маємо дивитися в бік російського театру: « нам туди більш, як небезпечно ». Він хотів щоб ми брали приклад, ідеї, з країн Європи, й геть не дивилися на східного сусіда. Проте для радянської влади гарний митець - мертвий митець. Восени 1933 року Лесь Курбас змушений був переїхати до Москви. На ту пору – річ нечувана – в нього відібрали звання Народного артиста Республіки, яке дали одному з перших і по суті вигнали з заснованого ж ним театру «Березіль». Йому інкримінувалася сумнозвісна 58 стаття Кримінального кодексу РСФРР. За цією статтею особу підозрювали в контрреволюційній діяльності. Вона формувала поняття «ворог народу». У пред'яві звинувачення казали « є учасником контрреволюційної організації УВО й брав участь в її незаконній діяльности ». Але ж Курбас узагалі не мав відношення до політики, до організацій, він був лише митцем й любив Україну. Радянська влада вибивала з оточення Курбаса свідчення проти нього. І вже за якийсь час було достатньо свідчень, що себто: « так і є, так і було, він контрреволюційної й готував разом із іншими теракт ». Опісля всіх цих знущань його засуджують до 10 років таборів. Спочатку так і було, Лесь навіть намагався створити театр у таборах, про що писав у своїх записках. Проте все скінчилося 3 листопада 1937 року, коли в один день, в урочищі Сандармох було розстріляно Курбаса, його найкращого друга Куліша й ще понад тисячу української інтелігенції.
Висновок
Феномен Леся Курбаса можна обговорювати дуже довго, й занурюватися все глибше й глибше в його ідеї. Заперечувати його вклад в український театр - ганебно й ми маємо пам'ятати таких персон нашої історії. Тож сьогодні я розповіла( дуже коротко й доступно ) про цю людину. Але настійно раджу прослухати подкаст від HRADOLI, та аудіосеріал Горизонти Курбаса, якщо ви маєте таке бажання! Дякую, що прочитали цю статтю, буду вдячна коментарям та реакціям. До нових зустрічей!
Джерела:
