У цей день, 18 квітня 1946 на останньому засіданні організації було ухвалене довгождане рішення про саморозпуск та передачу основних активів в ООН. На той час ООН поставала як нова унікальна міжнародна організація, вплив та важелі тиску якої майже безкінечні. Та насправді це виявилось найбільшою ілюзією для світу, наслідки чого ми бачимо прямо зараз. Та чи є вихід з цієї ситуації? Чи є тут альтернатива?
Почнімо з того, який сенс був у Лізі Націй та ООН та чому їх було створено? Обидві організації були утворені після світових війн. Ліга Націй - після Першої світової, ООН - після Другої світової. Обидві війни забрали життя десятків мільйонів людей, спричинивши пошук можливостей для запобігання майбутнім конфліктам, аби ніколи знову не повторились ці світові трагедії. Для суспільств різних держав і щодо Ліги Націй, і щодо ООН створювали образ нездоланних "міжнародних рятівників", через які ведення війн у майбутньому не відбуватиметься, або, принаймні, буде швидко регулюватись мирним шляхом. Звучить чудово, але всі ж ми повинні розуміти для кого ці ілюзії творились і які реальні важелі впливу мала Ліга Націй тоді та ООН тепер. І от саме це є, було і буде найбільшою слабкістю обидвох організацій та можливим їхнім аналогам (у такому ж форматі, якому вони існують зараз), адже їхні важелі впливу на агресивні держави закінчуються засудженням (яке ще НІКОЛИ не спромоглось реально зупинити агресію та війни) та вимогою вивести війська. Але, заради справедливості, треба сказати що в ООН є ще один "інструмент" - введення миротворчих військ та резолюції, що схвалюють війну певної коаліції держав проти агресора. Найяскравіше це проявилось у 1991 році після того, як Ірак Саддама Хусейна відмовився відводити війська з окупованого Кувейту, через що була сформована ціла антиіракська коаліція, яка місяць бомбила Ірак, а потім всього за 100 годин знищила найбоєздатніші частини іракської армії. Перед цим ООН дозволила резолюцією номер 678 використовувати "всі необхідні засоби" коаліції. Можна також згадати і введення миротворчих військ на територію колишньої Югославії та в деякі країни Африки. Проте це був максимум, на який була здатна ООН. Коли ж розпочалась агресія московії проти Сакартвело (Грузії) у 2008 - ООН вперше проявило свою слабкість, і замість організованої відсічі агресору та реальної відповіді - були підписані мирні домовленості, через які у Грузії досі відібрані Південна Осетія та Абхазія. Та найжахливішим проявом того, коли ООН ні на що не спромоглось - це вторгнення московії в Україну у 2014 році, після чого і ліберальний світопорядок, і сама система міжнародної безпеки, яка здавалась монолітом протягом десятиліть - почали тріщати. Це свідчить про те, що миротворчі дії ООН обмежуються тими країнами, де інтереси "великих держав" обмежені, а ситуація - вигідна для ведення миротворчих місій. Вже тоді необхідно було задуматись про необхідність альтернативи ООН, особливо для України, та більшість просто проігнорувала це і забула. З початком повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році ці ідеї стають актуальними знову, враховуючи також і те, що якраз після 2022 року у світі почалась гібридна Третя світова війна, що ми можемо бачити і через конфлікти на Близькому сході, і через ситуацію в Африці та Латинській Америці. Якщо ви гадаєте, що широкомасштабне вторгнення в Україну є лише імперіалістичним бажанням московії - то ви будете праві, але не варто забувати і про глобалізацію, через яку всі світові процеси пов'язані між собою, в тому числі і ця війна також. Україна у цій ситуації постає як держава з надзвичайним економічним, військовим та ідеологічним потенціалом, реалізація якого буде смертельною для сучасних імперій зла, таких як росія та КНР. В той же час країнам Заходу мати такого союзника - вигідно, але не вигідно через економічну диспропорцію, особливо в аграрному секторі, де Україна виграє.
Саме тому з Україною зараз пов'язано все і всі, і саме через Україну постане новий світопорядок та нові системи безпеки, які постануть як альтернатива сучасній міжнародній немічності.
Що ж, перейдімо до альтернативних союзів, які потенційно здатні замінити ООН.
За основу візьмемо проєкти 2 українських націоналістів - Юрія Липи та Романа Шухевича, а також проєкт "Міжмор'я", запропонований польськими інтелектуальними колами ще у ХІХ столітті. Почнімо з останнього. "Міжмор'я" з'явилось як відповідь поляків на розділення Речі Посполитої наприкінці ХVІІІ століття. Ґрунтувалась концепція на тісному союзі країн, які мали вихід до Балтійського, Чорного та Адріатичного морів, звідси і походить сама назва. Передбачалось утворення кількох незалежних держав, умовно кажучи: Польщі, України, Румунії, південнослов'янської та балтійської федерацій, а також Угорщини. Центральне місце у цій концепції надавалось Польщі, як об'єднуючому фактору. Основною метою такого союзу був захист населення цих держав від вторгнень, по - перше - зі сторони Заходу, особливо Німеччини, яка на той час розбудовувала свою гегемонію, а по-друге (і найважливіше) - зі Сходу, проти впливу варварської московії - основного світового зла на Землі. Виходячи з цього концепція передбачала певне порозуміння із країнами заходу Європи, якщо геополітичні інтереси будуть збігатись. В той же час знову ж таки в країнах заходу Європи з'являлись і свої концепції регіональних союзів, а практично це втілилось у 1950х з утворенням Європейського об'єднання вугілля і сталі, а згодом і ЄС. За десятиліття сформувалась видна "трійка" провідних держав заходу Європи - Німеччина, Франція та Британія, разом звісно з країнами Бенілюксу, Скандинавії та півдня Європи. Виходячи з цього, подібні союзи можна було б утворити і в інших частинах світу (звичайно ж якщо в цих союзах немає країн сьогоднішньої вісі зла Пекін-Москва-Тегеран-Пхеньян) та, що випливає звідси, перенаправляти інтереси країн таких союзів із країн вісі зла та підтримуваних ними терористів до інших союзів, ізолюючи останні людиноненависницькі імперії в людській історії. Це і збереже основні інтереси членів таких союзів, дозволяючи не прогинатись під інтереси великих держав, що ділять світ. А це в основному і є ті ж імперії зла. Це стосується і наступних 2 концепцій. Так, з цим можуть і будуть виникати проблеми, оскільки не завжди інтереси країн співпадають, а проте іншого виходу не існує.
Перейдімо до "Чорноморської доктрини" Юрія Липи. Вона була повноцінно створена у 1940 році. Вона передбачала союз, схожий до "Міжмор'я", але акцент тут зміщений на Південь з Україною в провідній ролі. Союз передбачав утворення такого собі "захисного кільця" навколо Чорного моря та особливо Криму, або ж "Тавриди", як головного форпосту. Союз передбачав співпрацю між Україною, країнами Кавказу, Ідель-Уралом, Туреччиною, Румунією, Болгарією,Курдистаном та Білоруссю, з можливим потенційним включенням інших країн поблизу, на кшталт Ірану, якщо ситуація цьому сприятиме. Усі вищеназвані країни виконували б роль, подібну в НАТО, проте, будучи об'єднані спільними інтересами без якогось такого "центрального" важеля, як США - вони зберігали б участь в союзі, просуваючи і свої інтереси, і те, що вигідно іншим. Економічна вага такого союзу була би рівномірною Євросоюзу зараз, оскільки регіональні гегемони, особливо разом з Україною - це конкуренти на світовому ринку цілим наддержавам, якщо ресурсний, інвестиційний та демографічний потенціал реалізувати повністю. Такий союз диктував би умови на ринку, як мінімум в аграрному секторі, а як максимум - в сфері корисних копалин, якщо б існувала співпраця з подібним союзом країн Перської затоки, або ж деяких арабських держав (які також були б зацікавлені у цьому). І попри те, що захист союзу передбачався з різних сторін, все ж основною загрозою була і залишається московія, проти якої робився основний акцент (Ідель-Урал виконував би роль форпосту та авангарду проти нових імперських амбіцій московії та заздалегідь їх разом з іншими придушував би).
Ну і останнє - концепція "Скандинавсько-чорноморського союзу" Романа Шухевича.
І тут, як це не парадоксально звучить - ми теж маємо союз держав, спрямований проти зовнішніх ворогів, а особливо московії. Проєкт був запропонований у 1949 році в умовах Холодної війни, які частково актуальні і знову, оскільки гібридні протистояння у світі розпочались ще тоді, і продовжуються знов. Згідно концепції передбачався союз України, Білорусі, балтійських держав, Фінляндії, Карелії, Ідель-Уралу, а також Кавказу, країн Середньої Азії, Сибіру і Козакії (тобто держави донських козаків) проти московії. Нічого не нагадує? Точно таке ж було і в попередніх концепціях, і в більшості - це одні і ті ж країни. Можна звісно сказати, що концепція застаріла, як і попередні, оскільки з того часу пройшло немало років, але це і є найбільшою хибною думкою, оскільки такі союзи створювались не лише для того часу, але й з перспективою на майбутнє. Так, існують певні розбіжності та відхилення в сучасних інтересах до прикладу Туреччини та країн Середньої Азії, ну і звісно ж Білорусі, але ж те, що ми маємо сьогодні - це те, що є саме сьогодні, а майбутнє ми можемо змінити вже, закладаючи фундамент під такі союзи та співпрацю з іншими подібними геополітичними утвореннями. Ми це зараз чудово бачимо на прикладі співпраці з арабськими країнами Близького сходу у сфері військових технологій, а також з Туреччиною, ще й у сфері економіки. Так, бувають певні неприємні моменти, коли турецький прем'єр Ердоган домовляється про щось з московитами. Це називається прагматизм, і нажаль - він без емпатії, та наше завдання - повернути його в потрібну сторону, роблячи все для того, аби не дати можливостей і московії, і КНР, і потенційно іншим (на кшталт США) диктувати виключно свої умови.
Висновок
Як можна побачити - всі 3 концепції мають під собою разюче схожі задуми, а це ж лише те, що нам відомо зараз. Скільки подібних планів існує зараз, про які ніхто не чує? Скільки потенціалу було втрачено раніше, геополітична реалізація якого можлива зараз? Реалізація таких концепцій життєво необхідна і навіть з точки зору українського націоналізму, оскільки Україна виходить за рамки регіональної держави, стаючи глобальним гегемоном разом з іншими, союзними їй державами. Тому підтримуйте співпрацю з іншими, робіть все, аби знищити імперії зла, та першочергово - московію. Слава Україні! Слава вільним народам!
