Зазвичай я пишу про рок і метал, але сьогодні є настрій поговорити про дещо іншу форму музичного самовираження. Про людину яка вперто йшла до своєї мрії, поєднувала непоєднуване і яка надихає своїм прикладом що нема нічого неможливого.
Хоча трошки року буде і тут, оскільки в своїй творчості Ліндсі Стірлінг поєднувала зі скрипкою багато різних жанрів, як то хіп-хоп, дабстеп, елементи року…
В тому числі саме не обійшлось без рок музики в одній з її найкращих і найпопулярніших композицій “Roundtable Rival”:
Думаю багато кому знайоме бажання спробувати одразу купу різних речей, не обираючи щось одне. От і у юної Ліндсі таке бажання було. Через захоплення класичною музикою вона в 5-річному віці почала грати на скрипці, а ще їй хотілось займатись танцями. Але батьки не готові були потягнути навчання дочки одразу і тому і тому, тож їй довелось обирати. На той момент вибір зупинився на скрипці (грошей при цьому вистачало лише на пів уроку на тиждень), але бажання самовиразитись і в якості танцівниці також не зникало і з часом самомотивації вистачило щоб надолужити і в цьому напрямі.
В 16 вона приєдналась як скрипалька до шкільного рок-гурту “Stomp on Melvin” і в тому числі написала рок-пісню з соло на скрипці, що дозволило їй виграти конкурс Юна Місс Аризона.
Широка публіка вперше її помітила в 2010му, коли 23-річна Ліндсі прийшла на конкурс “Америка має талант”. На той момент вона вже встигла написати власних пісень на цілий альбом і виробити свій фірмовий стиль з поєднанням гри на скрипці і танцю. Дуже успішний виступ на відборі (повного відео виступу на якому я на ютубі не знайшов) приніс їй славу і прізвисько “хіп-хоп скрипальки”. Але все скінчилось вже на четверть-фіналі, де вона підготувала складнішу хореографію і отримала нищівну критику від одного з суддів.
Але навіть така коротка дистанція на шоу принесла дивіденди. Після шоу з нею зв’язався кінематографіст Девід Грехем і запропонував зняти разом кліп для ютубу. Для кліпу було обрано пісню “Spontaneous Me” і воно отримало дуже схвальну реакцію від аудиторії і підняло популярність виконавиці.
Після цього вона вирішує більше уваги приділити ютубу і випускати відео там. І це дуже швидко приносить великий успіх. Відео на пісню “Crystallize” стає восьмим за кількістю переглядів на всьому ютубі за 2012 рік.
А її перша колаборація з гуртом Pentatonix принесла їм премію YouTube Music Awards 2013. Разом вони створили кавер на “Radioactive” гурту Imagine Dragons.
Доволі швидко у неї почала збиратись вражаюча колекція як власних робіт, так і каверів. Як соло, так і в колабораціях з іншими успішними музикантами.
З колаборацій хочеться виділити три. Разом з Пітером Холенсом вони випустили шикарний кавер на титульну мелодію гри Skyrim:
Разом з Piano Guys вони зробили дуже прикольну роботу на основі мелодії до фільму “Місія нездійсненна”:
А в дуеті з вокалісткою гурту Halestorm Ліззі Хейл вони випустили яскраву авторську пісню “Shatter Me”:
Майже кожне її відео це маленьке унікальне шоу. Наприклад дуже цікавий монтаж вийшов до пісні “Shadows”. Таке маленьке шоу музикантки і її тіні, що трошки вийшла з під контролю.
Або шоу контрастів в відео до пісні “Elements”:
“Moon Trance” це взагалі такий собі міні фільм з сюжетним твістом наприкінці:
Ну а “Master of Tides” це вже повноцінне живе шоу, яке виводить ідею музичного фонтану на новий рівень:
Після участі в місцевих “Танцях з зірками” на її каналі з’являється одне з найкращих її відео на пісню “The Arena”. Постапокаліптичний сеттинг, ніби з “Скаженого Макса”, потужне повідомлення, що несе це відео і поєднання кількох якісних перфомансів створюють дуже сильне враження.
А кілька днів тому ця колекція поповнилась ще і шикарним відео на фоні Пірамід Гізи. Епічна музика створює ту магію яку ми і очікуємо почути від “східної” музики. І це все прекрасно поєднано зі східною естетикою в відеоряді.
Окремо варто згадати “святкові” роботи.
А конкретніше, класичні композиції, такі як “Hallelujah”, яка звучить просто шикарно в такому аранжуванні і зроблена на фоні поєднання її інкогніто виступу в метро і моментів сценічного успіху.
Чи наш рідний "Щедрик” (він же “Carol of the Bells”) в максимально епічному виконанні:
Незалежно від того чи йде мова про власні роботи, чи про аранжування вже відомих композицій, планка якості витримується завжди в усіх аспектах: музичному, шоу і зйомці. І коли хочеться просто красивої музики, без концентрації на текстах, вмикнути її відео це завжди цікава опція.
А на цьому на сьогодні все. Сподіваюсь для когось ця підбірочка відкриє щось нове. До зустрічі в наступних текстах і да прибуде з вами Музика!
