На обкладинці альбому «Sometimes I Might Be Introvert» британська реперка відвертає погляд від камери, дивлячись убік. Її поза скута: руки схрещені, спина напружена, коліна підтягнуті до грудей, що створює враження, ніби їй дискомфортно перед камерою, себто перед публікою. До речі, на фото також зображена назва альбому, де перші літери кожного слова складаються у слово «Simbi» — її нікнейм.
«Люди думають, що я груба, асоціальна або незграбна, бо я не дуже балакуча. Я знаю, що я тиха. Я просто дуже замкнута в собі, і мені було важко з цим впоратись. Особливо коли я потрапила в цю індустрію, де від тебе постійно очікують, що ти будеш відкритою й товариською. Я б хотіла, щоб люди зрозуміли: насправді я така за характером. […] Але коли справа стосується бізнесу і моєї роботи, я зовсім не сором’язлива. Тут я не стримую себе», — сказала авторка в інтерв'ю із The Guardians.
Ось тут важливо зазначити: часом термін «інтроверт» неправильно трактують. Це не про антисоціальність і не про тихих або замкнутих людей. Це радше узагальнення.
Безумовно, інтроверти бувають різні. Але в основному вони «заряджаються» на одинці, а з людьми витрачають енергію. Тобто у когось, можливо, будуть проблеми в спілкуванні з іншими. Проте інтроверти мають друзів. Відкрито говорять про своє життя. Діляться власними переживаннями. Як от це робить Simbi на четвертому альбомі «Sometimes I Might Be Introvert».
«Як на мене, важко зрозуміти інтровертів, бо ти не знаєш, що вони думають або відчувають. Але [для мене] це був шанс відкритись людям», — зазначила Simbi.
В інтерв‘ю з DIY вона сказала: «У цьому альбомі багато злості, непорозумінь, вразливості. Коли я слухала його знову, я подумала: бро, я розумію тебе. Цей альбом — це наступний рівень. Я все більше й більше занурююсь у себе, знімаючи шар за шаром».
Little Simz починає свою відверту розповідь з пісні «Introvert».
«Я занурююсь всередину себе, знаходжу спокій у власному світі серед усього хаосу, що відбувається навколо. Намагаюсь зосередитися, заземлитися, поставити собі справжні й чесні запитання, щоб рости», — сказала артистка.
Хаос про який вона говорить — це її почуття в період пандемії, коли вона записувала цей альбом. Також Simbi звертає увагу на несправедливість, з якою стикаються темношкірі жінки по всьому світу.
«У кожного буде своя інтерпретація — і в цьому краса мистецтва. Ви почуєте те, що найбільше зачепить вас особисто. Я просто сказала свою правду», — пояснила авторка.
Woman: «[ця пісня] була створена в підтримку жінок. Моїм ровесницям, моїй родині, моїм друзям, близьким жінкам у моєму житті, а також жінкам у всьому світі: я хочу, щоб вони знали — я на їхньому боці. Мені подобається, коли я бачу жінок, які досягають успіху і виглядають бездоганно. Я тут заради цього. Це надихає й додає сил. Я б хотіла їм за це подякувати», — сказала Simbi.
Вона додала: «Це буквально любовна записка жінкам усього світу. У цій [реп] індустрії часто виникає конкуренція, і це нормально. Але не тоді, коли це доходить до того, що жінки починають принижувати одна одну тільки тому, що існує наратив: «може бути лише одна» чи щось подібне. «Woman» створена для того, щоб ми підтримували одна одну, визнавали досягнення, говорили, яка кожна з нас прекрасна, і пишались одна одною».
I Love You, I Hate You: пісня, яку було досить важко записати. Адже дівчина відверто висловилась про ситуацію в родині, яка вплинула на неї в дитинстві — вона росла без батька. Він просто покинув сім‘ю. Simz придумувала будь-яку відмовку, на зразок «Та цей біт лайно!», аби тільки не торкатися цієї теми.
«Спершу я не хотіла давати батьку стільки уваги. Але потім зрозуміла, що справа не в ньому. Справа в мені й моїх почуттях. Я просто підходжу до цього з більш емоційно зрілого боку. Якби я написала цю пісню два-три роки тому, вона була б зовсім іншою. Зараз я перебуваю в такому стані, коли можу про це говорити. І якщо ми колись поговоримо [з ним], я зможу вислухати його. Бо я не хочу більше злитися. Це забирає надто багато енергії, займає надто багато місця в голові… Я просто не хочу гніватись на людину, яку ледь знаю», — сказала Simbi.
Вона вагалась чи слід взагалі додавати цю пісню до альбому: «Довго думала чи дійсно я хочу приділити цій людині стільки уваги? Чи готова я поділитися своїми думками й почуттями так відкрито? Але я дуже пишаюся тим, що зробила це. Коли побачила реакцію після виходу пісні скільки людей відгукнулося на неї, стало очевидно — це набагато більше, ніж просто моя історія».
Little Q, Pt. 1 (Interlude), Little Q, Pt. 2: «Я виросла в мусульманській сім’ї, тому в мене завжди був особистий зв’язок із Богом. «Little Q, Pt. 1 (Interlude)», «Little Q, Pt. 2» — це історія мого кузена, якого поранили ножем, і він деякий час був у комі. Я хотіла розказати його історію. Пролити світло на це, тому що знаю багатьох молодих хлопців, особливо тих, хто росте в Лондоні, які пережили подібне, але їхні історії рідко чують і не завжди ними діляться. Тому я хотіла створити в альбомі простір, присвячений саме йому [кузену]», — сказала Simbi і додала, що вона не дуже релігійна.
«Скоріше я просто вірю в Бога, — зазначила реперка. — На цей момент я не дотримуюсь жодної конкретної релігії. Але я маю дуже сильну віру. Мій кузен майже втратив життя, але він вижив. Ми сповнені надії, вдячності й навіть можемо радіти цьому. Я не хотіла, щоб ця пісня була надто депресивною. Тут все ще є світло. У нього все життя попереду і це прекрасно».
Gems (Interlude): це переломний момент в альбомі, коли Little Simz нагадує собі: «Не треба поспішати. Дихай... ти людина. Віддавай стільки, скільки можеш, але не вигоряй заради когось. Став себе на перше місце».
«Я написала ці слова, але не хотіла їх вимовляти. Тому запросила Емму Коррін, щоб вона розповіла цю історію разом зі мною, стала голосом у цих коротких інтерлюдіях. Я хотіла створити простір, де вона могла б уособлювати все, що слухач захоче в ній побачити, і щоб усе не подавалося надто прямолінійно. Чи є вона вашою підсвідомістю, чи кимось іншим — це вже вирішує слухач. Вона просто допомагає розповісти історію», — зазначила Simbi.
Там є момент, коли Емма каже слова «Do you want fifteen years or fifteen minutes?» Це майже повторення виразу «п'ятнадцять хвилин слави». Тобто йдеться про те, чи хочете ви, щоб ваша слава була короткочасною або прагнете по-справжньому вплинути на щось і залишити за собою слід.
Speed: водночас та фраза пов'язує «Gems (Interlude)» з цією піснею. Simbi співає «Still running with ease, marathon not a sprint», бо це про створення музики. Вона давно займається музикою і планує залишатися тут якомога довше.
«А якщо так, то треба правильно розподіляти сили, бути доброю до себе, знати, коли натискати на газ, а коли трохи пригальмувати, а потім знову прискоритись. Власне, про це і є «Speed» — про розуміння, що це марафон, а не спринт. Ми зараз на цьому етапі з цим альбомом, але далі буде ще один, а потім ще. Тому я просто рухаюсь вперед і намагаюсь зробити все правильно», — сказала реперка.
Standing Ovation: «Це момент, коли я усвідомлюю, де я зараз перебуваю [в плані музичної кар'єри], і що мені довелось зробити, щоб дістатися сюди. І я ніби поплескую себе по плечу за це, адже цей шлях був непростим. Але водночас я відкриваю двері для новачків, які тільки входять у цю гру, і вітаю їх. Так само як лікарів, працівників Національної служби охорони здоров'я, вчителів. Вони також заслуговують овацій та визнання, бо їхній внесок величезний. Тож ця пісня — велика подяка всім їм», — сказала реперка.
I See You: Little Simz не зізнається, про кого ця композиція, але вона описує її як «красиву й поетичну пісню про кохання».
«Іноді, як митці, ми схильні черпати натхнення з важких періодів життя — з болю, переживань, травм. Але цього разу було дуже приємно відірватися від цього й писати з позитивним настроєм», — каже Simbi.
The Rapper That Came to Tea: як пояснила авторка, у цій пісні вона намагається краще зрозуміти свою інтровертність. Вона ставить собі запитання, навіть якщо не має готових відповідей на них, просто щоб змусити мозок працювати.
«Мелодія тут дійсно дуже пишна, ніби ти потрапляєш у Країну Чудес. Але потім звучать слова Емми: ти опинилася в індустрії, де всі навколо — екстраверти, а ти інтроверт. То чого ти тут хочеш? Я ставлю ці питання і собі, і слухачу. Ти розумієш про що я кажу якщо переживаєш те саме», — сказала реперка.
Назва пісні, до речі, походить від дитячої книги Джудіт Керр «До нас на чай заходив тигр!» (The Tiger Who Came to Tea).
Rollin Stone: «Це та сама Simz із 2009–2010 років. Було круто знову зануритися в цю атмосферу і просто кайфувати від процесу: швидкі, різкі, дотепні рядки, вибухова подача. До того ж я хотіла показати людям іншу сторону себе. Ті, хто не слухав мене у 2009–2010 роках, можливо, і не здогадуються, що в мені є така сторона. Тож я знову показую свого «злого» двійника світові», — розповіла реперка.
Protect My Energy: «Я хотіла створити пісню, яка б нагадувала недільне ранкове весняне прибирання, коли я просто танцюю в домі. Або з друзями, коли ми співаємо разом і готуємось піти на вечірку чи ще кудись. І знову ж таки, це повернення до того, про що весь альбом — захист моєї енергії і внутрішнього спокою. Захист себе. Оскільки я так багато віддаю музиці, іноді мені потрібно приділити час собі», — зазначила Simbi.
Point and Kill: «Це моя спроба глибше зануритися у своє коріння, — каже Simz. — Я маю нігерійське походження, і це ще один спосіб виразити себе і показати людям, хто я й звідки я. Це музика, яку я слухала вдома, вона завжди була частиною мого життя. Мені випала можливість зробити це так, як я цього хочу, і покликати на допомогу одного з найбільш талановитих людей, яких я коли-небудь зустрічала — Obongjayar. Ми просто розважалися. І особливо, коли ми дійшли до цієї половини альбому, в ній багато свободи, самовираження і танців».
Назва пісні, до речі, походить від фрази, яку використовують у Нігерії, коли вибирають рибу на ринку або в магазині. Ти вказуєш, яку обираєш, а вони її вбивають. Але метафорично це ніби «я отримаю все, що хочу».
Fear No Man: схожий запальний настрій має й наступна пісня. Авторка ніби каже: «Я не вибачаюся за те, хто я є. Я не боюся жодної людини в цій реп грі. Я взагалі не боюсь нікого. Я дійшла до цього моменту сама, і я пишаюся тим, як далеко вдалось зайти». Словом, досить така відлюдна пісня. Вона ніби не хоче підпускати до себе людей, що контрастує з наступною композицією.
The Garden (Interlude): Реперка сказала: «Це та річ у глибині мого мозку, яка повертає мене назад. Мовляв: «так, це все добре, але зрозумій, звідки ти прийшла». І ти не завжди повинна бути сильною. Тому що це ще одна річ, особливо для темношкірої жінки — від тебе іноді вимагають бути надзвичайно сильною і говорять, що ти не повинна плакати. «The Garden (Interlude)» дає простір, де ти не завжди повинна бути такою, і в тебе є люди, на яких можна покластися. Люди, які хочуть почути твої проблеми, страхи, тривоги чи що б це не було. Люди, яким ти можеш довіряти, тому не потрібно завжди ходити в цій броні з високо піднятими грудьми і з остраху казати «мені ніхто не потрібен»… Я думаю ви цінуєте людей більше, коли впускаєте їх до себе. Тому ця пісня називається «Сад». Ви вирощуєте ці стосунки, піклуєтесь про них, поливаєте їх, і ви бачите, як вони ростуть і процвітають», — каже Simz.
У «How Did You Get Here» вона знову говорить про те, як важливо озиратись назад і пишатись тим, де ви опинились зараз, але також важливо розуміти, як важко було проходити через всі обставини.
А ось закінчується все певною невизначеністю.
Miss Understood: «Як би я не відкривалась, завжди є відчуття, ніби я ще не все розповіла. А я не хотіла так себе почувати. Справді воліла відчути щось на кшталт «ні, я віддала вам все, що могла»… Іноді я справді відчуваю себе так. І я знаю, що, ймовірно, я не єдина, хто це відчуває. Щось на кшталт «I Love You, I Hate You». Хоч це й моя історія, існує багато людей, які зможуть це зрозуміти та відчути», — зазначила співачка.
