Мочарі - це болотяна локація, в якій ростуть унікальні болотисті рослини та не менш унікальні тварини. Крім звичних свиней та кабанів, які адаптувались до цього місця, також можна зустріти трохи менші версії вже знайомих нам крабів. Найбільшу небезпеку представляють мутовані змії. Деякі з цих плазунів мало чим відрізняються від своїх оригінальних версій, крім збільшених розмірів, збільшеної сили отрути та маскувального забарвлення луски. Рогачі є найдивнішим представником змій, вони декілька метрів завдовжки, мають декілька рядів гострих немов бритва зубів, а також унікальні вирости на голові, які вони можуть втягувати, немов кішка свої пазурі. За допомогою цих “рогів” вони викопують собі нори поблизу водойм з обов’язковим виходом в воду. Рогачі полюбляють копати під корінням дерев, або іншої рослинності, оскільки це дає їм змогу закріпитись хвостом за коріння. Коли плазун повністю зробив свою нору - він виходить на полювання. Після прикріплення, змія випливає у водойму, ледь висовуючи свою голову та починає очікування. В момент наближення жертви рогачі швидким рухом впиваються в жертву та занурюють її під воду, очікуючи подальшої смерті, щоб приступити до трапези.
Копальні відрізняються малою кількістю рослин та величезною кількістю підземних шляхів, лабораторій та аномалій. Крім цього велика кількість різного залізяччя та покинуті військові склади є візитівкою цієї локації. Ця місцина приховує велику кількість мутованих людей. Крім трав'яних зомбі, викрутнів та сплячих по цим просторам блукає мутант, якого кличуть некромант. Він представляє собою високу людину, з неймовірно довгими руками, які достають до підлоги. У нього немає очей, але вони йому і не потрібні, він орієнтується за допомогою ехолокації, тому час від часу видає дуже голосні звуки. Крім цього, він може контролювати розум простих мутантів та мертвих людей, у яких цілий мозок. Своїми психічними властивостями він може впливати на мізки мертвих та утворювати в нервових клітинах імпульси що дозволяють контролювати тіло. На живих людей його психічний вплив виражається накладенням галюцинацій та дезорієнтацією, що допомагає йому підібратись ближче до жертви та задушити, або проткнути своїми довгими загостреними немов пазурі кінчиками пальців. Чим більший страх тим більш нестабільний мозок і тим легше в нього проникнути. Щоб захиститись від значного впливу галюцинацій місцеві використовують заспокійливі аномальні трави, та речовини, які підвищують зосередження та ясність розуму. Крім некромантів в підземних лабораторіях можна знайти відлюдників, мутантів які живуть невеликими групами та наводять страхітливі видіння на своїх жертв. Вони розміром з людину, мають щупальця замість рук, вовчу пащу та ноги. Коли жертва починає панікувати, вони підкрадаються та настрибують на неї, душачи щупальцями чи перекушуючи шию. Вони бояться болю, та яскравого світла, тому уникають прямого контакту якнайдовше.
Розплідник - це одна з найбільших локацій яка має широкі степи, зони підліску та густий ліс, має мережу підземних тунелів та лабораторій, включає майже всіх мутантів з попередніх локацій, оскільки межує з ними. Мутовані ведмеді, вовки, лиси, трав'яні зомбі, викрутні, сплячі, некроманти, відлюдники, кабани, свині, козулі. Кожен з цих мутантів знайшов свій куточок в розпліднику, однак поміж них виділяється цербер, триголова мутована рись. Цей хижак є однією з найнебезпечніших породжень саду, має надгострий слух, нюх, зір, його шкіра надміцна, не має шерсті, замість неї з’явилась унікальна властивість - ставати невидимим на певний час. Чим старше цербер і чим більше сутичок він пережив - тим краще та довше працює його маскування. Побачивши 3 сяючі пари очей в темноті краще якомога швидше покинути цю місцевість. Ці тварини дуже територіальні, часто б’ються одне з одним та не підпускають до своїх мисливських угідь інших хижаків. Численні підрозділи мисливців та групи досвідчених подорожніх з страхом в очах розповідали про сутички з цим породженням пекла. “Єгер” - один з небагатьох кому вдалося вбити цербера, він розповідає про унікальну особливість цієї тварюки, а саме про його три голови. Щоб умертвити цю погань треба пошкодити всі голови. Недорозвинута відіграє функцію “автопілота”, коли основні 2 мозка знищено - керування переходить на неї, яка наказує тілу стрімголов тікати до безпечного місця. Маючи надзвичайні регенераторні здібності з часом дві голови можуть відрости, однак до цього моменту церберу треба ледь не наново вчитись виживати. Якщо тварині вдається пережити цей процес, то вона стає ще небезпечнішою, оскільки має 3 повноцінно функціонуючі голови. Її пам’ять покращується, у неї з’являється більш креативний підхід то полювання і вона в декілька разів швидше пристосовується та адаптується до нових умов і це не кажучи про покращені рефлекси та реакцію.
Пекельна тропа - це локація яка знаходиться з одного боку між болотом та розплідником, а з іншого між центром саду, аномальним містом та чистилищем. Представляє собою коридор заповнений аномаліями, сміттям та деякими вкрай рідкісними рослинами. Тут немає такої кількості мутантів, однак чим ближче до кінця “тунелю” тим більша небезпека з Чистилища.
Чистилище - це локація яка є основною базою женців. Угрупування “Жнець” - це люди сенсом життя яких є захист центру саду будь-якою ціною. Вони проживають в гармонії з ним, тому поросли рослинами, які відлякують мутантів, новобранці та бувалі солдати цього угруповання нічим не відрізняються від інших людей саду, однак мають на костюмах спеціальний рослинний покрив, який може відрізнятись в залежності від призначення конкретного бійця, ветерани часто мають великий бутон, який проріс з їх тіла, часто він може бути на плечі, шиї, спині, голові та грудній клітці. Тут наявні військові бази, лабораторії та рідкісні рослини. Чистилище є єдиним проходом до центру саду, скупчення охорони тим більше чим ближче до переходу, а мутанти здебільшого представлені фауною початкових локацій та різного роду людськими мутантами в катакомбах цього суворого місця та на поверхні, переважно біля входів в підземні комплекси або на закинутих будівлях чи заводах.
Центр саду - це найбільш незвіданий куточок сірої зони. Достеменно ніхто не знає що там знаходиться, однак оточений центр живоплотом та колосальним радіаційним фоном. Ходять лиш легенди про це місце, а єдині відомості про центр представлені невеликим фото-колажем “Фотографа”. Найпопулярнішою світлиною є “поле кратерів” на якому зображено рівнину всіяну вирвами, які залишили ядерні боєголовки, заповнені квітучими рослинами та аномаліями. Багато подорожніх ставиться скептично до цих фотографій, однак є і ті кого вони надихають до ще більшого дослідження глибин саду - це справжні ентузіасти своєї справи, які готові покласти життя, щоб побачити місця з похмурого колажу на власні очі.
