Витоки
Першим еквадорським поетом вважають Антоніо де Бастідаса-і-Каррансу (Antonio de Bastidas y Carranza). В 1676 році надрукували його збірку в співавторстві з його учнем Хасінто де Евією (Jacinto de Evia) і колумбійцем Ернандо Домінґесом Камарго (Hernando Domі́nguez Camargo) під назвою «Букетик різноманітних поетичних квітів» (Ramillete de varias flores poе́ticas) у жанрі ґонґоризму (Gongorismo), притаманному іспанській бароковій традиції.
Давня еквадорська література не могла обійтися без складання хронік. Однією з таких є «Історія громадянської війни між Атавальпою і його братом Атоко, відомим як Васкар Інка» (Historia de la guerra civil entre Atahualpa y su hermano Atoco, conocido como Huа́scar Inca). Її на межі 17 і 18 століть написав місцевий вождь на ім’я Хасінто Кольявасо (Jacinto Collahuazo). Зробив це він мовою кечуа. Проте, побоюючись популярності твору мовою корінного народу, влада заарештувала автора і спалила всі примірники.
В 1767 році іспанський король Карл III доручив вигнати з колоній єзуїтських місіонерів, багато з яких також займалися літературою. Вони зрештою оселилися біля італійського міста Фаенца. А в 1960 році видали 1255-сторінкову збірку під назвою «Єзуїти з Кіто у вигнанні» (Jesuitas quitenos del extranamiento), в якій зібрано поезію здебільшого саме еквадорських єзуїтів.
Народним романом у 19 столітті став твір «Куманда, або Драма серед дикунів» (Cumandа́ o Un drama entre salvajes). Цю книжку, написану Хуаном Леоном Мерою (Juan Leо́n Mera) в 1877 році як відповідь на твори Шатобріана і Фенімора Купера, можна розглядати по-різному. Якщо коротко, це історія кохання індіанки до білого чоловіка (втім, згодом виявляється, що вона теж біла, просто вихована тубільцями в джунглях, і взагалі вони брат і сестра). Ці ознаки дозволяють віднести роман до романтизму й індіхенізму, водночас тут є сильна християнська етика і навіть нашарування постколоніальної думки.
20 століття
В Еквадор модернізм прийшов достатньо пізно. І він не має яскравіших представників, ніж так зване «обезголовлене покоління» (generación decapitada) у складі: Медардо Анхель Сільва (Medardo А́ngel Silva), Ернесто Нобоа-і-Кааманьйо (Ernesto Noboa y Caamano), Артуро Борха (Arturo Borja) і Умберто Фієрро (Humberto Fierro). Найбільше шани з них здобув Сільва, який видав лише одну збірку «Дерево добра і зла» (El а́rbol del bien y del mal) в 1918 році, тому що в 21-річному віці вчинив самогубство, як це свого часу зробив і Борха, і, можливо, зробили двоє інших.
Панівною течією 1930-х став соціальний реалізм. Його настання позначене виданням у 1930 році збірки «Ті, що йдуть» (Los que se van) від Гуаякільської групи (Grupo de Guayaquil), в якій реалії життя метисів із тихоокеанського узбережжя зображене через народну мову, ненормативну лексику і брутальні сцени. Однак найвідомішим письменником тієї доби безперечно є Хорхе Ікаса Коронель (Jorge Icaza Coronel), але про нього буде в наступному дописі.
Зараз десь кожен двадцятий житель країни – афроеквадорець. Їхні голоси не залишилися непочутими завдяки Адальберто Ортісу Кіньйонесу (Adalberto Ortiz Quinonez). Книжка «Диявол» (Juyungo), що вийшла друком у 1943 році, – про традиції, утиски і несправедливість, яку пережив і сам автор. Суть твору – темношкірі еквадорці, попри все, протистоять культурній асиміляції.
В 1973 році виходить сучасна класика – роман «Бруна, висотна хвороба і дядьки» (Bruna, soroche y los tі́os). Це була дебютна книжка Алісії Яньєс Коссіо (Alicia Yа́nez Cossі́o), в якій змішано магічний реалізм, фемінізм і пошук ідентичності як метиски. Дізнавшись про історію пригнічених жінок у своїй родині, Бруна вирішує протистояти стагнації, апатії і упередженням, які супроводжували її сім’ю з покоління в покоління.
Література 21 століття так само багата на жіночі погляди. Скажімо, доволі популярною є збірка «Півнячий бій» (Pelea de gallos) від Марії Фернанди Ампуеро (Marі́a Fernanda Ampuero), в якій авторка досліджує насилля, мачизм і соціальну нерівність у Латинській Америці. Ця збірка 2018 року видання складається з 13 оповідань, які торкаються таких тем, як міграція, гендерне насильство, сімейні стосунки, дитячі травми, статеве дозрівання й інцест.
Перекладені книжки
Хорхе Ікаса. Лихі пригоди Ромеро-і-Флореса (Дніпро, 1967)
Деметріо Агілера Мальта. Тигр (Видавництво Юліяна Середяка, 1986)
Переклади в журналі «Всесвіт»
Хорхе Ікаса. Шаблі (1976, № 2)
Хорхе Каррера Андраде. Ленінове слово (1980, № 4)
Хорхе Каррера Андраде. Поезії (1994, № 3)
Хорхе Каррера Андрада. Поезії (1998, № 11)
Хорхе Каррера Андраде. Поезії (2002, № 9-10)
Алейда Кеведо. Короткий метр (2022, № 1-6)
Алейда Квеведо Рохас. Короткий метр Алейди Квеведо. Вибрані поезії (2024, № 1-4)
