Маґнетизм орієнти

  Орієнта захоплювала розум і серце європейської людини на протязі багатьох століть своєю незвичайною, екзотичною культурою, унікальн

   І тим найяскравішим елементом, є саме воїнська традиція самураїв, яка брала свій початок іще з імператорських часів, будучи форпостом збереження істинного японського духу, покритого вітами пахучої сакури і окропленого гарячою кровʼю героїв.
  Першим стовпом, опорою для того духу, є покора господинові. Суцільно перейнята і сповнена цією безапеляційною підпорядкованістю така людина, ієрархічною формулою феодального штибу, де сюзерен є тим необхідним і бажаним гарантом існування і процвітання глибоко національних традицій.
  У системі орієнтального лицара господар виступає центром шляхетного прагнення вірности, що унікально проявляється у країні червоного сонця. Не задумуючись не на мить, кожен має бути здатний віддати своє життя у боротьбі, бо в такій смерті немає жодного сорому. Себто, мова йде про необхідність гідного фіналу, що врешті й оспіває все його життя.
  Отож, постає своєрідний бажаний вимір праведності, під назвою «Шлях самурая», якого всі повинні дотримуватися, вчиняючи з честю за ним. За кожної нагоди воїн має самовдосконалюватися, вправлятися із зброєю, вчитися новим методикам. Таким чином, виробляється, зокрема, дисциплінованість, що необхідна задля руху за наміченим орієнтиром.
  Сприйняття кожного ритуалу та дійства мало характер сакральний, а отже було повністю протилежним до уявлення таких речей, як чогось звичайного і рутинного. Тут не було винятком й прискіпливе підтримання витонченості у зовнішності, оскільки істинний солдат в будь-який мент здатен постати перед поглядом смерті, але всій своїй красі.
  Як писав Ямамото:

«Навіть якщо ти не сумніваєшся в тому, що будеш повалений сьогодні, і твердо впевнений у майбутній неминучій смерті, але якщо ти з'явишся на бій у неналежному вигляді, тим самим покажеш свою боягузливість, і твій ворог зневажатиме тебе.»

   Повне усвідомлення кінця, який неодмінно настане, бо така є природа всього живого. Тому його й не слід боятися, не слід тремтіти в його передчутті, а лише благородно, піднявши підборіддя, піти на зустріч. Це є фаталізм, що скеровує до вирізнення по-справжньому вагомих вартостей, культивує гордий баталійний ритм в глибинах свідомості, завдяки чому страх більше не верховодить над індивідом, але йому підкорюється.
   Деструктивною проказою виступає черезмірна розсудливість, що ставить перед людиною в якості пріоритету матеріальні категорії, відкидаючи неосяжні, позашаблонні  «божевільні ідеї», тобто істину. Даний раціоналізм просто розтоптує ірраціональні пориви, де вигоди є ніщо. Натомість, стоїть вища мета, в певній мірі недосяжна, але варта зусиль.

«Розважливі люди гідні лише зневаги. Причина цього полягає в тому, що розважливі люди керуються лише міркуваннями про збитки та доход, а такі думки не знають кінця. Смерть вважають збитком, а життя - доходом. Тому смерть їх не хвилює, і вони ганебні.»

- Цунетумо Ямамото

  Той же ідеал, приклад для наслідування, криється у певній одержимості воїна своєю справою, сприйнятті її своєю водою та їжею, розвагою та вічною місією. Така якість є навіть першоосновою, запорукою ефективності бійця у своєму змагові.

«Шлях самурая можна осягнути через безумство. Десяток чи навіть більше людей не зможуть здолати таку людину. Здоровий глузд ніколи не зможе зробити те, що може одержимий.»
- Наосіге

Орієнтальний магнетизм манить, заворожує европейців, виступаючи потягом до вічної інтелектуальної експансії та розширення. Її мотиви, розглядаючи їх рідною методологією европейської думки є універсально впізнаваними та героїчними принципами етики, вірности, чести, й воїнства, її дух, описаний колись Оссендовським та іншими великими адораторами є масштабним голосом прекрасної традиції.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи.
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: A_Rtuur