“Косметика”, новий альбом і шатаути поважним людям. Інтерв’ю з молодим артистом і продюсером, який зміг зрозуміти музику і використати це розуміння на свою користь і користь української сцени.
Після виходу твого дебютного альбому “Косметика”, ти дав велике інтерв’ю Суспільному, в якому в деталях розказав про цей реліз. Скажи, чи вже постфактум, через півтора роки ти хотів би додати щось до того, що вже було сказано?
Насправді у тому інтерв'ю я зміг сказати усе що хотів, і може навіть трохи зайвого. Я перестав думати про перший альбом як тільки він вийшов. Вже на відстані часу, я радий бачити, що цьому альбому вдалось навіть із достатньо скромними прослуховуваннями привернути купу уваги і профільних видань, і музичних ентузіастів і спільноти загалом. Шатаут Юлії Ткачук!
Щодо кількості прослуховувань. Для тебе взагалі важливий цей показник? І чи є у тебе якась стратегія просування своєї музики?
Мабуть головне це не кількість аудиторії, а її якість, залученість в музику. Звісно хотілось би вийти на якийсь пасивний дохід зі стрімів, але я точно не буду шукати компромісів аби "вгодити" слухачеві. Тіпа камон, я не буду отуплювати свою музику, аби можливо заробити дві булочки з маком замість одної. Цим мені здається грішить більшість українських інді-артистів.
Хороший приклад зворотнього це Ницо Потворно, який з порівняно невеликою кількістю прослуховувань стабільно збирає солдаути та продає мільйон мільйонів мерчу без того щоб підлаштовуватися під людей. Як казав Янг Лін, музику для людей пише Дрейк, а я пишу музику для себе.
Ти слухаєш Джеффа Розенстока, американського рок-артиста, який зібрав свій гурт The Arrogant Sons of Bitches в 13 років і в 16 випустив з ним свій перший альбом. “Косметика” вийшла, коли тобі було 17, вірно? Формат сольної творчості і роботи в гурті сильно відрізняється. Чи ніколи в дитинстві ти не думав про те, щоб зібрати свою групу, і що, можливо, тоді твою музику люди почули б набагато раніше?
Мені здається мою музику і так помітили дуже рано :) Взагалі, в мене були численні спроби створити гурт. До повномасштабного вторгнення ми з моїм близьким другом писали під назвою "Куди дзвонити?". Переважно це був такий дурашливий пост-панк на манір Idles і Protomartyr, але руками тоді ще 15-річного мене. Пару років тому ми видали більшість треків силами Потопу, тож при бажанні це можна знайти і послухати. Вже потім, ми з моїми друзями почали kinda-анонімний-але-не-зовсім реп-гурт, який для мене зокрема є майданчиком втілення найпридурошніших (в хорошому сенсі) ідей. В минулому році ми виступали з мешапами наших треків і всяких скрілексів, джейн ремуверів і плачів єремії напроти семиста людей, з яких нас знало дай бог пʼять. Мушу сказати це був мій улюблений концертний досвід в житті.
В ідеї музичного гурту, мені завжди подобалась можливість захопити в музику легкість і "магію дружби". Грати гарячу картоплю мікрофоном, приймати усі ідеї і просто веселитись. І такий гурт в мене є, і такі друзі в мене є, і це справжє шо не є благословення.
А свою музику я все ж обираю робити повністю самотужки, бо мені хочеться передати в ній максимальну кількість себе. Мене в цьому плані надихає музика Квадеки, або Ліл Аглі Мейна – вона наастіііііількиииии беззаперечно їхня на усіх етапах виробництва. Шатаут Джеффу Розенстоку!
Творчість Lil Ugly Mane стала настільки повноцінним дзеркалом його “я”, що, здається, на останніх п’яти-шести альбомах артиста не було жодного фіта. Це, зважаючи на жанр, доволі незвично і випадає з якихось загальноприйнятих патернів. А є артисти, про фіт з якими ти мріяв чи мрієш зараз?
Особливо мені подобається, що його "я" чути в будь-якому жанрі за який він береться. Це те до чого прагну і я. Фітів мрії в мене немає, я частіше думаю про артистів, яких хотів би продюсувати. Мабуть я би непогано справився з альбомом Bring Me The Horizon. Не фіт, але я був би був щасливий якби Джастін Вернон з Бон Івер записав мені пару-другу доріжок цього року, я думаю йому би сподобалось
З BMTH якого їх періоду? Чи це не важливо?
Я люблю альбом "amo", мені подобається крок у сторону відмови від псевдо-гітарщини. Але альбом тягнуть назад більш традиційні Linkin Park ahh рокові номери. Танцювали-танцювали і не вклонились. Я би хотів спробувати дотиснути ідею. Хоча інколи я згадую альбом "Flux" Poppy, його спродюсував Джастін Мелден-Джонсен, шикарний продюсер з шикарним підходом. Він займався останніми двома альбомами Deafheaven. І навіть він не зміг вибити з Poppy гамнарство.
Звідки у тебе взялось розуміння якості музичного продакшну і роботи зі звуком? Як ти відчуваєш об’єктивні критерії цих показників і відділяєш їх від того, що тобі диктують власні смаки? Чи є якісь гурти чи артисти, матеріал яких, на твою думку, псує саме робота зі звуком?
Я думаю немає обʼєктивних критеріїв, звук має задовільняти потреби пісні, а не закривати галочки. Загалом я зустрічаю дуже багато музики, визвученої по шаблону загальноприйнятого "обʼєктивно" хорошого звуку, і ця однотипність мене вбиває. Люди навпаки занадто нехтують особистими смаками. Продакшн повинен продовжувати композиційну ідею, а не хоронити її в ординарності або, ще гірше, байдужості до ремесла. Серед українських гуртів, мені здається потенціал Пропащої сили дуже обмежує безтолковий продакшн, але з часом стає дійсно краще. В гурту апатія просто звук неймовірне гівно.
Зробив би Апатії нормальний звук, якби вони до тебе звернулись? Я, насправді, саме через жахливий звук не зміг дослухати їхній останній альбом.
Нє, їх музика звучить якось занадто, вибачте, по-рускі для того щоб я з цим працював. Я бачив як колись седсвіт в інтернеті назвав їх музику дота-реп, і хоча я вперше почув цей термін я чомусь на 100% впевнений, що воно прийшло звідти. This shit stinks. Але це в жодному разі не звинувачення хлопців. Це не те шо вони як дк енергетик в тупу байтять рускі групи буквально маючи "дом культурьі" в назві.
Чи відчуваєш ти щось близьке в Портері Робінсоні, який в 24 році, вже маючи статус дуже успішного електронного артиста та продюсера, заграв кавери на MGMT і Fontaines D.C. та записав свій перший гітарний альбом?
Мені здається ми з Портером це апельсини і яблука індітроніки. Навіть наші інфлюенси в індіроці достатньо схожі і дуже далекі водночас. Там де в його музиці M83, в мене TVOTR; де в нього The Postal Service, в мене Wilco; де в нього MGMT, в мене Vampire Weekend. В нас обох першим інструментом був компʼютер, але він скачав FL Studio, а я Ableton :) Мені здається це все дуже кумедним. Шатаут Портеру Робінсону!
В твоєму віці люди зазвичай знаходяться в пошуку себе. Як змінились твої музичні смаки за останній рік? Чи були якісь відкриття, після яких ти подумав, що якби почув це раніше, то зробив би “Косметику” зовсім іншою?
Я би не сказав, що мій смак принципово змінився, але я почав його набагато краще розуміти. Для другого альбому я поставив собі таку амбітну goofy ahh мету як "написати свій улюблений альбом", і для цього довелось провести чимало самоаналізу. Я зрозумів, що найбільше ціную в музиці сонічний затишок і комфорт, це те що поєднує усі мої улюблені альбоми.
Щодо "Косметики", то я радий, що вона вийшла така як є і я не хотів би нічого в ній міняти. По-перше, альбоми які мене надихали під час роботи над дебютом все ще дуже класні, а все що я почув опісля мене вже надихало на щось нове. А по-друге, з мого дитинства і підліткового періоду не прям багато фотографій/відео мене, а цей альбом це з його усіма проблемами зрештою доказ мого існування, того яким я був. Шатаут Джей Полу!
Ти кажеш “був”. Вважаєш, що цей альбом став для тебе певним підсумком того періоду життя?
"Косметику" я писав, коли життя тільки-тільки виплюнуло мене у відносну дорослість. Мені хочеться вірити в те, що зараз я трошки краще розумію як жити життя ніж раніше.
Як зросла кількість пропозицій співпраці після 2024 року? Чи писали тобі якісь артисти прохання попрацювати з ними, але ти розумів, що це неможливо з тих чи інших причин?
В мене достатньо багато роботи останнім часом, але все одно хотілось би аби писали більше :)) Інколи я відмовляю людям, бо не бачу в їх творчості нічого цікавого для себе і не хочу будувати парасоціальний творчий звʼязок.
Можеш сказати, кому ти відмовив?
Це все були маленькі інді-артисти, і я не хочу аби їх перші згадки в інтернеті відразу були, well, отакими(
Про який музичний експеримент ти думаєш, але розумієш, що це бажання залишиться нездійсненним зараз чи взагалі ніколи? Або просто зупиняєш себе в його реалізації, бо він не відповідатиме твоєму баченню розвитку своєї творчості і особистості?
Я намагаюсь втілювати усі свої ідеї, або під своїм іменем або ні. Нещодавно я виклав на саундклауд невеличке ембіент іпі, хоча це звісно страшенне кліше. Як то кажуть, "Don't ever call me stupid, I have a Brian Eno album on my iPod!". Єдині ідеї, які я, на жаль, змушений відкладати, це ідеї які потребують колективних зусиль, як наприклад лайв-альбом. Тут все впирається в те, що я просто не знаю достатньо людей яким би довіряв музично.
Чи є клавішні наприкінці “Лоботомії” омажем Афексу Твіну? І, взагалі, до музики яких артистів ти прямо звертався при написанні власної, якщо таке, звісно, було?
"Лоботомію" я загалом задумував радше як кивок у сторону дженгл попу, але якось по-діноблантівськи. "Знову майбутнє", моя улюблена з дебютника, багато бере в основу від Flume'а, але не настільки щоб це було списуванням, звісно. Гітарний кусок в "Бюро" мені трохи занадто нагадує якусь кашу з Loathe, Narrow Head та The Armed. До речі, так, The Armed! Деяка гіперактивність на "Косметиці" прийшла скоріше з бажання перенести енергійність і хаотичність маткору на поп-музику, ніж з глічпопу чи гіперпопу. Найбільш вдало це вийшло мабуть на пісні "Тіньовий Уряд".
Вже майже рік пройшов з моменту виходу "Косметики (Делюкс)". Малоймовірно, що після цього ти не працював над новими піснями. Чи варто слухачам очікувати нові треки Максима Тощо вже найближчим часом? Або, навіть, повноцінний альбом.
Кожну секунду, що ви не тікаєте, мій другий альбом стає ближче. Я почав над ним працювати ще після виходу дебютника. Мені подобається думати про різницю між ними як між "Cherry Bomb" та "Flower Boy", де в одному переважає продакшн, а наступний дружить продакшн з сонграйтингом.
З тим, що між релізами цих альбомів Тайлера пройшло 2 роки, ти виходиш на його графік. І це значить, що вже скоро будуть перші сингли?
2-річний цикл поки виглядає для мене комфортним. Альбом абсолютно точно вийде в цьому році. Зараз я хочу переконатися в тому, що він найкраще чим він може бути.
У "Косметики" був свій повноцінний лор, своя історія. Якою буде історія твого наступного альбому?
Відверто кажучи, лорні приколи на першому альбомі рудиментарні, без них би нічого не втратилось. Дивлячись назад, мені здається це якоюсь дурною ідеєю штучно зробити альбом чимось більшим ніж він і так є. Це поміщає історію в площину образів, які по суті розумію тільки я. Другий альбом більш приземлена історія дорослішання, і образи в ній відповідно зрозуміліші і ефективніші.
Не знаю, чи ти пам'ятаєш, коли виходив останній альбом Vivienne Mort, то в усіх медіа зазначалась його концептуальність. На ній прям наголошували. Думаю, це просто було написано в пресрелізі, а потім вже розтиражоване. Зі сторони доволі кумедно виглядало. Як я розумію, твій наступний альбом "концептуальним" називати не варто? До речі, чи має він вже якусь назву?
По суті, всі альбоми наділені якимось концептом, якщо не ліричним, то музичним. Окрім, звісно, цього чортішо, коли артисти вигадують об'єднати сингли, додати 2 пісні і назвати це альбомом. Мали б совість і назвали це вже хоча б мікстейпом. Але да, технічно на новому альбомі немає лінійної історії і назвати його концептуальним не можна. І слава богу.
Назву я придумав рано в процесі, і це дуже-дуже-дуже-дуже (дуже) сильно допомогло з усім іншим. Але поки розкривати деталей не хочу, шоб не псувати момент ролауту.
Є якийсь факт про майбутній альбом, яким би ти хотів поділитись вже зараз?
Кожна пісня викликає в мене щасливу думку "я завжди хотів написати таку пісню". Це неймовірне відчуття.
Підписатись на Максима Тощо і послухати його музику можна тут:
