Моє коротке інтерв’ю з людиною, яка неймовірно сильно вплинула на історію поп-музики і продовжує це робити сьогодні. Він рідко спілкується з журналістами і дає публічні коментарі, зазвичай знаходячись поза лаштунками публічних та культірних процесів. Мав за честь.
Люди часто люблять говорити про те, що колись музика була краще, ніж зараз, оцінювати мистецтво, запроторюючи його в певні часові рамки. Ти вже багато років є важливою частиною музичної сцени. Чи відчував ти коли-небудь розчарування з приводу того, що відбувається в індустрії? Був розчарований тим, куди рухається зараз музика та які тенденції в ній з’являються?
Так, ці часові рамки через скло рожевих окулярів. Але я ніколи не розчаровуюсь у музиці, якою б вона не була. Я відчуваю певне хвилювання, щоразу коли чую нову, доволі несподівану і нетривіальну творчість у її найкращому, живому вигляді. І це відчуття завжди буде в мені кипіти.
Однак спостерігати, як діджеї підіймають руки догори, показуючи всім, що програмне забезпечення їхніх Pioneer виконує всю роботу «без цих рук», випльовуючи треки, які я хотів би почути у живому виконанні самих артистів, розчаровує. Розчаровує те, що ці люди не дотримуються вищих стандартів своєї роботи.
Озираючись на твою неймовірну кар’єру, чи є якісь роботи, які б ти зараз хотів змінити? Або альбом чи пісня, над якими ти не захотів працювати і зараз шкодуєш про це?
Щодо жалю, то в мене його зовсім мало, але я точно не можу слухати музику, яку робив у сквоті на протилежному боці каналу в районі Портобелло-Роуд наприкінці 70-х. У цій старій школі. В мене досі є кілька моїх старих касет тих часів. Я хотів би повернутись у часі, щоб отримати базові навички продакшну. Дізнатись, де краще трохи стриматися, де спростити. Отримати базу аранжування.
І я хотів би зробити ще один альбом із відданістю артистизму в поєднанні з розмахом «Ray of Light». Ми з Мадонною створили його в своїй бульбашці, без втручання звукозаписної компанії. Думаю, це неможливо відтворити зараз, завдяки існуванню певних правил нашої сфери діяльності. “І хоч хтось там стоїть на крилах, я відчуваю це своїми кістками”.
Яким ти бачиш майбутнє музики і себе в ній? Чи є виконавці, з якими ти хотів б попрацювати?
Для мене майбутнє музики – це її ЖИВЕ виконання. Я прийшов до цього пізно, буквально тиждень тому погравши на різних інструментах із однодумцями та чудовими колегами-музикантами. У чарівному скромному за розміром місці The Notting Hill Arts Club. Раніше для мене музика була скоріше чітко продуманою композицією, яку продюсував рекорд лейбл, і я в цьому процесі був більше музичним керівником, ніж виконавцем.
У мене була вчора дуже цікава і жвава розмова з вашим земляком Славою Вакарчуком на всю цю тему, і як це пов’язано з Океаном Ельзи за межами України, з їхньою зворушливою музикою, якій не вистачає ширшої аудиторії, що відчула б її силу.
Моя підтримка вашої гордої та відважної нації є цілковитою та беззаперечною, бо я відчуваю, що українська музика пронизана духом опору.
Щодо музики з вашого регіону загалом, я сказав Славі, що моєю першою любов’ю до електроніки був метал. І чим темніше, тим краще. Ось чому я відчув таку спорідненість із твоїм гуртом Заводь. Слухай, пісня “Ray of Light”, хоча й не в стилі дум чи блек метал, але досить гітароцентрична. Тепер, насолоджуючись можливістю випробувати себе, виконуючи музику вживу, чого я не робив раніше з усіма тими композиціями, над якими працював, я нарешті можу спробувати себе і в темному металі. Нещодавно мені довелося трохи потренуватися в грі на гітарі і я залишився в захваті від тих гострих відчуттів, які мені дали живі рифи. Нічого подібного я раніше не відчував. Особливо гра на розстроєних струнах…
Особисто я не знаю, чи залишилась на даний момент в моїх архівах ще якась невидана стандартна продукція для студій. Останнім часом я вигадував і записував всі можливі відтінки і форми звуків, але не випускав більшу їх частину. Я бачу, що вони не підпорядковуються алгоритмічній хвилі існуючого потокового цунамі. Втомлений такою стіною байдужості, яку я відчув у музичному бізнесі близько десяти років тому, я звернувся до мистецтва, до візуального дослідження, хоча й продовжував створювати музику вже лише для власного задоволення. Все це є на сайті williamorbit.com/labs. Я дуже податливий до своїх колег-музикантів і співаків. Обожнюю возитися з ними та додавати якісь свіжі елементи в нові чудові «спільні роботи»!
Зараз я перебуваю на сцені і відчуваю, що можу бути найкращим, просто будучи там або керуючи музикантами на шляху до втілення їх мрій. «Виконавче виробництво» — це термін, який спадає на думку. Або «Чарівництво». Я маю неохайні сірі замки чарівника та певні звукові заклинання, то чому б і ні.
