Нещодавно я переглянув історичний серіал «Королівство Вогню», створений за участі Об’єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії та Єгипту. Чим він мене зацікавив? Передусім тим, що у його сюжеті важливе місце займає Османська імперія та ширша геополітична картина довкола неї, зокрема на Близькому Сході. Вже у першій серії глядач бачить смерть Мехмеда ІІ Завойовника та боротьбу за престол між його синами Баязидом і Джемом. Та водночас одним із ключових персонажів стає не сам Баязид, а його син Селім. Втім, про все слід розповісти послідовно.
1. Історичний контекст
Сюжет серіалу переносить нас у початок XVI століття - час, коли Османська імперія під проводом султана Селіма І розгромила Мамлюцький Султанат. Це 1516–1517 роки - епоха кардинальних і драматичних змін для Близького Сходу.
У центрі подій - Туман-бай II, останній мамлюцький султан, показаний як шляхетний і патріотичний захисник арабських земель. Йому протиставлений султан Селім I, якого серіал малює жорстоким, владолюбним і безжальним.
З перших серій стає зрозуміло: тут немає спроби збалансованої історії. Це чітке протиставлення:
мамлюки = благородні герої,
османи = варварські загарбники.
2. Як показані османи
Особисто для мене найбільш помітним було те, наскільки однобічно й демонізовано показані османи.
- Без моралі. Їхні дії позбавлені будь-якої логіки, окрім прагнення влади й завоювань.
- Жорстокість. Постійні сцени страт, катувань, спалених міст, сліз простого люду. Важко знайти хоча б одну позитивну рису.
- Ідеологічний меседж. Серіал нав’язує думку: прихід османів зруйнував арабський світ і поставив його в залежність.
Усе це перетворює історичний факт завоювання Єгипту на трагедію без жодного «але». В серіалі взагалі немає місця для розмови навіть про культурну спадщину Османської імперії, не говорячи за інші речі. Звісно розумію, що без вищезгаданого не обходилась жодна імперія, але однобічність - це не про історичний твір.
3. Образ Селіма І — головного антагоніста
Тут я мушу зупинитися окремо, бо саме Селім - найсильніше враження серіалу. Він змальований не як реальний історичний правитель, а як майже демонічний персонаж.
- Вбивця власної родини. Селім постає тим, хто в юнацькому віці вбив свого двоюрідного брата (сина його дядька Джема), потім в дорослому віці - братів, навіть синів і фактично усунув від влади власного батька. Це подається не як політична необхідність, а як холодна жорстокість.
- Зовнішність і манери. Його показують у темних шатах, з різким, майже відразливим виразом обличчя, поглядом, що вбиває. Він завжди в тіні, у похмурій атмосфері, та ще й з сережками у вухах (доволі дискусійний образ, ще ведуться розмови чи взагалі він носив їх).
- Внутрішня політика. Сцени рад із радниками лише підкреслюють його деспотизм: він нікого не слухає, діє імпульсивно та жорстоко щодо інакодумства.
- Зовнішня політика. Усі завоювання подаються як прояв особистої ненаситності й садизму, та ще й показано так, немов він черпав сили від так званого секретного ордену «Джамархія» із їхнім містицизмом, та усі його перемоги були здобуті завдяки зрадникам-мамлюкам, які перейшли на його сторону.
У результаті Селім - це не історична багатовимірна особистість, а концентроване зло. Так як його цінності не мають духовного чи морального підґрунтя, вони будуються на простій логіці виживання і домінування. Лише сильний вартий поваги, лише той, хто готовий пролити кров і не зупинитися перед жодною жертвою, може залишити слід в історії. У цьому світогляді немає місця любові, співчуттю чи навіть справедливості.
4. Приклади демонічного зображення Селіма у серіалі
Щоб зрозуміти всю риторику серіалу, варто згадати кілька сцен:
- Страта братів. Подано так, що Селім відчуває задоволення від вбивства родича, особливо тоді, коли вбиває своїми ж руками.
- Зрада батькові. Старий Баязид у серіалі постає жертвою власного сина-тирана, який змушує його зректись престолу та принижуватись під час передачі султанський регалій.
- Насолода від крові. У батальних сценах камера часто акцентує на обличчі Селіма, який споглядає різанину з холодним спокоєм та задоволенням.
- Контраст із Туман-баєм. Мамлюцький султан змальований благородно, майже як мученик, що жертвує собою заради народу.
Цей контраст робить історію максимально чорно-білою, в арабську користь.
5. Ідеологічний підтекст
По-перше, серіал виразно протиставляє мамлюцький світ і османський світ. Мамлюки показані як носії честі, шляхетності, відданості своїй землі. Вони борються, навіть усвідомлюючи неминучість поразки, і в цьому криється їхня велич. Османів же, а особливо Селіма, подають як чужих завойовників, які не мають ані моральних цінностей, ані духовної глибини. Вони уособлюють лише силу та прагнення підкорити. Цей контраст створений не випадково: він апелює до сучасного арабського сприйняття історії, де Османська імперія часто асоціюється з колоніальним ярмом.
По-друге, серіал закладає ідею легітимності влади. Мамлюки показані законними правителями свого регіону, які мають моральне право керувати. Османи ж виступають як чужа сила, що захоплює владу не справедливістю, а грубою військовою потугою. Це перегукується з сучасними дискусіями в арабському світі про те, хто має право бути центром сили і хто може визначати майбутнє регіону.
По-третє, у серіалі присутня явна антиосманська ідеологія. Вона виражена в образі Селіма, який постає карикатурним антагоністом, майже демонічною постаттю. Він є втіленням тиранії, жорстокості та відсутності будь-яких моральних цінностей. Через нього Османська імперія в цілому показана як сила, що нищить місцеву культуру та несе лише смерть і рабство.
Цей підтекст напряму пов’язаний із сучасними політичними обставинами. Серіал створений в ОАЕ та Саудівській Аравії, країнах, які нині змагаються з Туреччиною за вплив у мусульманському світі. Турецькі історичні драми («Величне століття», «Ресуррекція: Ертугрул», «Величність Османа») формують позитивний образ Османської імперії і зміцнюють «м’яку силу» Туреччини. «Королівство Вогню» стало відповіддю на цю культурну експансію. Його завдання — показати Османів у максимально негативному світлі і натомість підняти пам’ять про місцеві арабські династії, зробивши з них справжніх героїв.
ВИСНОВОК
Як глядач я визнаю: це дуже дорогий, видовищний і якісно знятий серіал. Атмосфера, костюми, масштабні батальні сцени - усе на високому рівні. Але як історик я бачу інше: це маніхейська драма, де все розділено навпіл:
Мамлюки = благородство, честь, оборона.
Османи = деспотія, насильство, руйнування.
Тому серіал варто оцінювати як візуально досконалий і політично заангажований продукт. Він має чудові постановки, сильну акторську гру і якісну картинку. Але водночас він навмисне демонізує османське минуле і особливо образ Селіма, перетворюючи його на символ безжальності. Для глядача він працює не лише як розвага, а і як форма історичної пропаганди. Але водночас саме це робить його цікавим об’єктом для аналізу.
