Меланхолія Харухі Судзумії

Почнемо з того, що звати мне Олександр Костянтинович, і я маю мрію. Мрія моя така: щоб ранобе по Харухі Судзумії було закінчене, а “Kyoto animation” знову взялись за його екранізацію. Звісно, шанси цього нескінченно малі, але ж хочеться вірити.

Дисклеймер

Вже після написання бачу, що вийшло так собі. Просто потік свідомості без структури, але це всього-навсього моя перша спроба, наступного разу має вийти краще. Буду вдячний за будь-який фідбек.

Кота за хвіст прийдеться ще трішки потягнути, адже потрібно розглянути одне важливе питання, перед тим як я перейду до самого аналізу, - порядок перегляду. Для багатьох, думаю, не дивиною буде новина, що коли аніме крутили по японському телебаченню, то порядок показу серій і порядок у якому ці серії відповідають хронології сюжету не зовсім збігаються. Якщо ж бути точнішим, то не збігаються вони взагалі. Ось таблиця:

І, дивлячись на усе це, у випадкового глядача виникне логічне питання: “А у якому порядку краще дивитись?”. Відповідь дуже проста: в якому вам хочеться. Якщо говорити конкретніше, то якщо хочете краще вникнути в історію - хронологічний порядок; хочете більше загадковості і вам подобається розбиратися в історії, складаючи цільний сюжет з небагатьох її шматочків, що вам поступово дають - порядок показу по ТБ.

Відразу зазначу, далі буде дуже багато спойлерів. Якщо тайтл ви не дивилися, то рекомендую все ж відкласти мій відгук у довгий ящик.

Зав’язка історії

Якщо ви не дивилися, але все ж хочете почитати цей текст, то ось синопсис історії, щоб ви хоч приблизно розуміли про що тут йдеться. Хлопак на ім’я Кьон тільки-но перейшов до старшої школи. Під час знайомства з класом він зустріає дивної натури дівчину - Харухі Судзумію. В першу ж їхню зустріч вона заявляє, що її не цікавлять нормальні люди, а лише хтось надзвичайний, накшталт прибульця, людини з майбутнього чи екстрасенса. І зручно, однак, вийшло, що коли Харухі створила свій шкільний кружок, на що її випадково наштовхнув наш головний герой, то в увійшли в нього, окрім самих Кьона та Харухі, такі індивіди: прибулець Юкі Наґато, людина з майбутнього Мікуру Асахіна та екстрасенс Ітсукі Коідзумі. А Харухі взагалі виявляється богом, який може міняти світ по свому бажання як тільки захоче. Сама Судзумія, правда, про це не знає, для неї вони звичайні однокласники, і ніякою силою вона не володіє. Отже, про пригоди цієї четвірки диваків плюс Кьон аніме і буде розказувати.

Про головного героя

Тут я хочу поговорити про Кьона - головного героя цього аніме. Що ми про нього знаємо? Насамперед, я скажу чого ми НЕ знаємо - його справжнього імені. Кьон - найзвичайніший японський школяр, звичайніших не буває, але все ж є у нього одна особливість - у порівнянні з багатьма іншими тайтлами, саме цей представник свого архетипу найкраще резонує зі мною, та і, мабуть, з багатьма іншими глядачами. Чому ж так? Либонь відповідей на це питання існує безліч, але моя буде такою: у більшості аніме тайтлів, навіть коли головного героя представляють як рядового школяра, мета котрого як персонажа, щоб глядач себе з ним асоціював, його всеодно наділяють багатьма гіперболізованими якостями. Взяти, наприклад, найочевидніше - герой непритомніє, лише від виду дівчини в спідньому, або декілька років по самі вуха закоханий у якусь однокласницю, чи взагалі улюблена у японців річ - гіперреакції на будь якусь дрібницю. Особисто я досвіду як перечислено вище не маю, і не думаю що його має хоч хтось в реальному світі. Не має його, відповідно, і Кьон. Але з іншого боку, він має купу рис, які допомагають глядачу себе з ним асоціювати: середні оцінки в школі, не багато, але і не мало друзів, відносно спокійний і апатичний до речей навколо, цинік в здорових межах, і найголовніше - Кьон, на відміну від маже будь-якого персонажа аніме, не має ніякого бажання брати боти його головним героэм. Він, по його ж словам, просто заручник обставин, і не вибирав опинитись поряд з Харухі щоб супроводжувати її у пригодах, для нього це лише непотрібна морока.

Стиль оповідання

Вся розповідь іде від лиця головного героя, але на відміну від багатьох інших тайтлів, тут акцент на цьому зроблений набагато сильніший. Буквально усі дії усіх персонажів супроводжуються закадровими коментарями Кьона, а на екрані ми дуже часто бачимо вид від першого лиця. Описаним вище чином автори ще більше поєднують глядача з головним героєм, і виходить так, що ми вже не дивимся на сюжет зі сторони, а сприймаємо події через посередництво Кьона. Саме заради посилення ефекту, до речі, нам і не розкривають його імені.

Розвиток та розкриття персонажів

Потрібно уточнити одну річ: аніме адаптує тільки частину ранобе, а в цій історії автор робить акцент на кожному персонажі по черзі. Конкретно у адаптованій в аніме частині увагу концентрують на головному герої та Юкі. Так, є арки, у яких головними виступають інші герої, але ті серії орієнтовані більш на сюжет, ніж на розкриття та розвиток якихсь конкретних персонажів.

Безкінечна вісісмка

Безперечно, саме ця арка є найбільш суперечливою з усіх, адже у ній режисер ультанув, і видав найрозумнішу ідею в світі - зробити 8 цілковито однакових серій, які відрізняються лише в незначних деталях. А якщо серйозно, то по сюжету, через небажання Харухі щоб літо закінчувалось, вона ініціює часову петлю, через що останній тиждень літніх канікул повторюється більше 17000 разів, і ніхто про це не знає, навіть сама Харухі. Ніхто, окрім Юкі Наґато. Вона пам’ятає кожну мить кожного з днів, і проживала їх раз за разом, без намагань якось завадити ситуації. І хто б що не казав, але саме Юкі є головним героєм цієї арки, адже фактично власне тут були перші натяки на її розкриття та подальший розвиток. Відносно ж даного “ексцесу” режисера, то як на мене, задумка полягала у тому, щоб глядач зміг проникнутись драмою Юкі, тобто разом з нею пережити ці безкінечні повторення одного і того ж дня, хоча б 8 разів. Але, на жаль, ідея виявилась провальною, і ось чому: нудьга - єдине почуття, що ні в якому разі не повинне бути у глядача при поглинанні певного продукту. Звісно, існують виключення, але, це явно не той випадок.

Зникнення Харухі Судзумії

Зав’язка проста: все надприроднє у цьому світі зникає, а єдиний, хто пам’ятає як все було раніше - Кьон. Узагалі, головна функція такого тропу - показати персонажів в альтернативних умовах, за допомогою чого розкрити їх з неможливої для оригінального світу сторони. І тут, звісно, це є. Однак, у даному конкретному випадку акцент все ж ставлять на головному герої. Саме у цьому фільмі показують його розвиток як персонажа. Якщо пам'ятаєте, в одному з попередніх розділів, я писав, що Кьон не занадто тішиться своїм становищем. Насправді, це - брехня. Так, звісно, він навіть сам казав, що хотів би просто жити спокійним життям, але на рівні підсвідомості він хоче продовжувати вірити а Санту, прибульців та екстрасенсів, прямо як у дитинстві. І функція фільму - заставити його це усвідомити, адже деякі речі ми починаємо цінувати тільки коли їх втрачаємо. Відносно Юкі: накінець вона зірвалась, початок чому був покладений ще в арці безкінечної вісімки. Не дуже люблю троп з появою почуттів у роботів, але у цьому випадку не вважаю що тут це було зроблено дуже добре, за рахунок того, що ми просто-напросто не маємо достатньо інформації про неї, і не можемо судити про виправданість такого сюжетного ходу.

Про розкриття Харухі

Мною особисто Харухі сприймається як людина-функція, просто привід для сюжету, в якості ж персонажа вона мені не занадто цікава. Звісно, це такий же персонаж як і інші, але як такого розкриття чи розвитку у неї за час серіалу не було. Навіть в ранобе не було. Максимум, це періодичні двозначні натяки.

Діалоги з Коідзумі

Іцкі Коідзумі в аніме часто виступає такою от енциклопедією, тобто пояснює події глядачу, щоб той міг розібратися в тому що відбувається. Для когось ці моменти були дуже нудними, але особисто мені їх слухати дуже подобалось. Під час пояснень нам приводять багато наукових і не дуже теорій, піднімають немало цікавих тем, концептів, ідей. В аніме це не так сильно видно, але в ранобе цьому приділино набагато більше уваги. В якомусь роді, це і є суть цього даного аніме/ранобе - намішати безліч науково-фантастичних концептів в одному творі. До речі, дуже хочу похвалити тайтл за те, що у Іцкі багато хронометражу. До чого я це? А до того, що у більшості тайтлів подібного розливу персонажам чоловічої статі, за винятком гг, не дуже люблять давати важливу роль у сюжеті. Статистику я, звісно, не збирав, це лише моє власне відчуття після перегляду ~400 тайтлів. Але як би там насправді не було, а мені приємно, що в аніме про школу є важливий для сюжета персонаж чоловічої статі з великою кількістю екранного часу.

Розкриття світу

Автор ніколи не показує всі карти і кожного разу, коли нам відповідають на одне питання, то з’являється декілька інших. Хтось може сказати, що це погано, адже світ так і залишається нерозкритим до кінця. На мою ж думку, то баланс відомого і невідомого тут просто ідеальний. На найважливіші питання відповідь ми завжди отримуємо, але невідомого рівно стільки, щоб завжди було цікаво дивитись. І найголовніше: завдяки тому, що глядач багато чого не знає, у нього не будуть виникати питання щодо логічності речей що відбуваються, адже їх завжди можна виправдати тим, що ми не знаємо усіх фактів, або, на крайняк, тим, що це все - несвідома воля Харухі, яка згинає під себе світ.

Головний недолік

Є в цьому аніме єдина річ, яка дуже сильно заважає сприйняттю. Описати її можна одним словом - недожали. В аніме постійно кидають якусь круту зав’язку для історії, а потім зливають весь потенціал нової арки. Наприклад, під час серій про зйомками фільма на фестиваль, глядача весь час накручували на рахунок конфлікту Кьона з Харухі, і коли конфлікт накінець вибухнув, то чекаєш від аніме якогось розвитку подій, драми, сюжетних поворотів, чи ще чогось, але, на жаль, нічого не стається. Кьон просто вибачається, і про все забувають. Ще таким прикладом може стати Юкі Наґато. Тут я трішки залізу в ранобе, але буду старатись не спойлерити. В кінці Зникнення Харухі Судзумії нам явно натякнули, що всередині Наґато з’являються емоції, і що під впливом команди СОС її поведінка по-тихеньку міняється. І як ви думаєте, це отримало якись розвиток в подальшому? Ні, про це просто-напросто забули. Усе, що про від неї зилишилося - періодичні репліки Кьона, про бажання вирішувати проблеми не спираючись на Юкі. Останній приклад: дуже часто лякають організацією Іцкі, і наскільки там все жорстоко, які там кроваві розправи, закулісні інтриги і все таке. За 12 томів ранобе про це так ні разу й не згадали. Звісно, нам показали інших людей з його організації та трішки привідкрили завісу на всі ці речі з екстрасенсами, але після того, що нам казали раніше хочеться якоїсь дарковості, яка б чудово сприймалась на контрасті з, в цілому, дуже світлим тайтлом. Маємо те що маємо.

Висновки

Аніме безперечно має свої мінуси, але для мене, все ж, залишається одним з найулюбленіших. Також, тайтл дійсно унікальний, зі схожого, хіба що, Бакемоногатарі та Дівчинка-Зайчик, і то з натяжкою. Тайтл просто шедеврально поєднує фантастику та повсякденність, коли одне перетікає в інше і навпаки, а персонажі, хоч деякі і недорозкриті, але все ж дуже харизматичні та запам’ятовуються надовго після перегляду.