Лос-Анджелес звикли вважати містом, де без машини не можна навіть купити хліб. Але під бульваром Вілшир уже 33 роки їздять поїзди метро, а лише за останні два роки мережа виросла на десятки кілометрів.
У липні 2026 року метро й автобуси LA Metro перевезли майже 26 мільйонів пасажирів — на 2 мільйони більше, ніж роком раніше. Як місто автомобілів дійшло до підземки, чому місцеві досі її уникають і що змінюється перед Олімпіадою-2028 — розповідаю нижче.
Коротка історія: від червоних трамваїв до підземки
Місто, яке вже мало рейки
На початку XX століття Лос-Анджелес мав одну з найбільших у світі мереж електричок — компанію Pacific Electric з її знаменитими «Червоними вагонами» (Red Cars). У місті навіть була власна коротка підземна лінія, але останній поїзд пройшов нею у 1955 році.
Після війни ставку зробили на автостради. Електрички поступово закрили, і на кілька десятиліть місто залишилося без рейкового транспорту взагалі.
Повернення: метан, вирва і заборони
Планувати нове метро почали у 1975 році, а у 1980-му виборці округу схвалили податок з продажів на транспорт. Першим у 1990 році запрацював наземний трамвай Blue Line до Лонг-Біч (нині лінія A).
Підземка мала йти під бульваром Вілшир, але у 1985 році вибух метану зруйнував магазин біля перехрестя Ферфакс і Третьої вулиці. Конгресмен Генрі Ваксман добився заборони на тунелі в цьому районі, і трасу перенесли.
Район Ферфакс, відомий своїми магазинами та історичним фермерським ринком, є частиною нафтового родовища Солт-Лейк-Сіті багатого на вуглеводні типу метану. Мільйони років ці гази накопичувалися у пустотах, ближче до поверхні землі. Того весняного дня 1985 року суміш метану, кисню та каналізаційних газів вирішили вибухнути від маленької іскри. Вибух розбив вікна магазину та спричинив часткове обвалення даху, перетворивши інтер'єр магазину на понівечену руїну з металевих уламків. Було госпіталізовано 23 людини, а підземні пожежі тривали до ранку.
30 січня 1993 року відкрилася перша ділянка Red Line — 4,4 милі від Union Station до парку Макартур. Перший відрізок коштував 1,43 млрд доларів.
Далі почалися скандали. У 1995 році під Голлівуд-бульваром утворилася вирва, будівництво зупинили на місяці. У 1998-му обурені виборці заборонили витрачати податки з продажів на нові тунелі. До Північного Голлівуду лінія дійшла у 2000 році, а повна вартість усіх чотирьох етапів сягнула 4,5 млрд доларів.
Друге дихання
У 2008 і 2016 роках виборці округу підтримали нові транспортні податки (Measure R і Measure M), і будівництво відновилося. У 2020 році лінії перейменували на літери: Red Line стала лінією B, а Purple Line — лінією D.
Рік | Подія |
|---|---|
1955 | Останній поїзд старої підземки Pacific Electric |
1990 | Наземна Blue Line до Лонг-Біч |
1993 | Перша ділянка підземки Red Line |
1995 | Вирва на Голлівуд-бульварі |
1998 | Виборці забороняють фінансувати нові тунелі |
2000 | Red Line дійшла до Північного Голлівуду |
2022 | Відкрито лінію K (Креншоу — Інглвуд) |
2023 | Regional Connector з'єднав лінії через даунтаун |
2025 | Пересадковий вузол LAX/Metro і лінія A до Помони |
2026 | Лінія D дійшла до Беверлі-Гіллз |
Чому місцеві не поспішають під землю
Головна причина проста: метро в Лос-Анджелесі досі не довозить більшість людей туди, куди їм треба. Навіть сьогодні близько 76% усіх поїздок LA Metro припадає на автобуси, а не на поїзди.
Місто розкидане. Лос-Анджелес — це не один центр, а десятки районів-«міст», розкиданих на величезній території. Офіси, пляжі, студії та житлові квартали розташовані далеко один від одного, тож рейкова мережа покриває лише частину маршрутів.
Культура автомобіля. Місто будували під машини: широкі бульвари, автостради, паркінги біля кожного торгового центру. Навіть Олімпіаду-1984 називали «автомобільною нірваною». Для багатьох машина — це не розкіш, а єдиний нормальний спосіб жити та переміщатися містом.
«Остання миля». Станція може бути за 2–3 кілометри від дому, а пішохідних маршрутів і зручних пересадок бракує. Наземні лінії часто стоять на світлофорах разом з авто, тож поїздка на метро інколи виходить повільнішою, ніж за кермом.
Безпека та бездомність. Це, мабуть, найболючіша тема. Опитування показують, що більшість мешканців не почуваються в метро безпечно. Чимало пасажирів поїздів — бездомні люди, серед яких багато з залежностями та психічними розладами.
Удар пандемії. COVID-19 вибив систему з колії. Ще у 2024 році пасажиропотік становив лише близько 81% від рівня 2019-го, а в будні — 76%.
Сьогодення: метро вчиться бути привабливим
2026 рік став для LA Metro переломним: у травні пасажиропотік на рейках досяг найвищого рівня за понад шість років. Місто одночасно будує нові лінії, наводить лад із безпекою та знижує ціну проїзду.
Нові лінії та станції
Лінія D під Вілширом. 8 травня 2026 року відкрилися три нові підземні станції: Wilshire/La Brea, Wilshire/Fairfax і Wilshire/La Cienega. Тепер від Union Station до межі Беверлі-Гіллз — близько 20 хвилин без пересадок. Беверлі-Гіллз отримав пасажирську рейкову станцію вперше з 1954 року.
Далі — на захід. Станції Beverly Drive і Century City планують відкрити навесні 2027 року, а Westwood/UCLA і Westwood/VA — восени 2027-го. Біля UCLA житимуть олімпійці.
Лінія A до Помони. У вересні 2025 року легке метро вперше з 1951 року повернулося в долину Сан-Габріель.
Відкриття гілки до Помони у вересні 2025 року. Вузол біля аеропорту. У 2025 році відкрився пересадковий центр LAX/Metro Transit Center на лінії K. Автоматичний поїзд до терміналів LAX будували з великими запізненнями: його відкриття неодноразово переносили з 2023 року.
Безпека: власна поліція та «амбасадори»
Метро вирішило не покладатися лише на поліцію міста та шерифів. У 2024 році рада директорів схвалила створення власного департаменту громадської безпеки, а до кінця 2029 року він має вивести на лінії власних офіцерів. Очолив його Вільям Скотт, колишній шеф поліції Сан-Франциско.
Паралельно працюють «амбасадори метро» — неозброєні працівники в яскравих поло, які допомагають зорієнтуватися. Понад 60% пасажирів кажуть, що з ними почуваються безпечніше. За даними Metro, у 2025 році насильницьких злочинів стало найменше з 2021 року.
Дешевше і простіше
Звичайна поїздка коштує 1,75 долара. Але є гранична проїзду: з карткою TAP ви ніколи не заплатите більше 5 доларів на день або 18 доларів на тиждень. Школярі та студенти коледжів за програмою GoPass їздять безкоштовно — цю програму зробили постійною. Люди з низьким доходом отримують 20 безкоштовних поїздок на місяць за програмою LIFE.
Події та маркетинг
Metro активно «продає» себе через події. Під час Чемпіонату світу з футболу 2026 року спецрейси до стадіону перевезли понад 212 тисяч пасажирів за місяць. До відкриття лінії D продавали футболки «Ride the D», а біля нових станцій запустили пілотні ярмарки й поп-ап магазини.
Головна ціль — Олімпіада-2028. Програма «28 до 28-го» передбачала 28 проєктів до Ігор, але реально встигнуть реалізувати близько 18.
Якщо ви турист: як користуватися
Купіть картку TAP або додайте її в гаманець смартфона. Завдяки цьому кожен день активних поїздок обійдеться максимум у 5 доларів.
Лінія B довезе з даунтауну до Голлівуд-бульвару та Universal City.
Лінія D тепер веде до Музейної милі: станція Wilshire/Fairfax — поруч з LACMA і музеєм автомобілів Петерсена.
Лінія E — до пляжів Санта-Моніки.
До аеропорту — лінією K до LAX/Metro Transit Center, звідти до терміналів. Але перед поїздкою перевірте, чи вже курсує автоматичний поїзд, чи ще ходять шатл-автобуси.
Пізно ввечері краще обирати таксі: вечірні інтервали стають довші, а станції — порожніші. Можна нарватися на неприємності.
Замість висновку
Метро Лос-Анджелеса — це історія міста, яке спершу знищило свої рейки, а потім пів століття намагалося їх повернути. Воно досі не замінило машину для більшості місцевих, але вперше за багато років пасажирів стає більше, а не менше. Олімпіада-2028 покаже, чи зможе «місто автомобілів» нарешті пересісти на електропоїзди.
Щодо самого Лос-Анжелесу, буде окрема стаття — це місто дійсно “ходяче нещастя”, як його показують в американських фільмах-катастрофах: від повенів до масових пожеж чи розколів.
