Золоте правило: Відносимось до інших так, як хочемо, щоби Відносились до нас. Старе, як світ - але працює.
На людях легко бути добрим. Дома з рідними не завжди вдається бути на висоті. Близькі потребують нашої повсякчасної уваги, ми маємо постійно бути не лише люблячими, але й терпеливими, навіть, коли нервам потрібен відпочинок.
Дозволяймо собі робити перепочинок від сімейних турбот, переключаймо свою увагу на щось інше. Тоді з новими силами, з потрійною турботою звернемося до своїх, до свого.
Дозволяймо собі бути собою, але кращими версіями себе.
Коли хочеться крикнути - просто повисьмо голос. Коли образили - ображаймось, але пам'ятаймо, копити образу людині не варто. Є смисл у виговоренні свого болю, виписуванні своїх думок. Очищаймось, висвітлюймось, піднімаймось, рухаймось вперед, просто Живімо.
Не гризімо себе, дозволяємо собі помилки, але вчімось на них.
Прощаймо, це варто навчитись робити від чистого серця.
Мудрість і совість йдуть поруч, з ними краще жити, легше бути поруч.
