Головна помилка в спробах зрозуміти акселераціонізм, це уявляти його телеологічно, уявляти що він швидкість. Швидкість це відстань пройдена за одиницю часу і телеологічно ми це розуміємо як швидкість руху по простору, від точки а до точки et cetera, але акселераціонізм не про це, він про відсутність відстані, яка була подолана за допомогою інтернету, її як такої в якомусь вимірі більше не існує, тому що акселераціонізм це про прискорення, про інтенсифікацію процесів. Як і татко-капіталізм, акселераціонізм це про емерджетність, тобто мова в ньому не йде в при-швидшенні руху від нинішньої ситуації до запланованої Події аля есхатологія.
“Сингулярність – це точка, в якій обчислення функції більше не дає здійсненного результату, тобто інформація про функцію до досягнення цієї точки абсолютно не корисна для прогнозування її майбутньої поведінки. Асоціація акселераційного моделювання з «Сингулярністю» є розпливчастою (стосується «людства» та його нездатності «контролювати» «технології») та схильна до забруднення есхатологією. Сингулярності, у множині, відносні до різних сукупностей, які вони незворотно трансформую”
“Cute Accelerationism”
Акселераціонізм це визнання факту що точка біфуркації вже пройдена і прямих ліній після неї немає, немає цілі до якої варто рухатись, немає Абсолютного Духу і абсолютного знання, так як ці речі можуть застаріти, не став старий софтвер на новий хардвер, так як технокапітал розвивається швидше за якусь соціологічну чи філософську базу яка би його підкріплювала. Філософія сучасних техномагнатів це дуже реакційна прочитання якогось Шмітта, що якщо подумати стидно - авангард техномагнатів Тіль філософ по освіті, і від нього хотілось би чогось більшого ніж аналіз One Piece з точки зору Біблії.
1.ТЕХНОТРИВОГА 2000 І ПАДІННЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
Але в 90х, коли Мережа була тільки немовлям, люди в різних куточках планети відчули щось - тривога нового тисячоліття виразилась і в мистецтві і в філософії, апокаліптицизм боровся з оптимізмом, і в один момент вони зійшлись. Взагалі акселераціонізм це назва образлива, придумана Бенджаміном Нойсом для опису філософів послідовників Дельоза/Гватарі і Бодрійяра. Ці мислителі доволі різні, техноязичництво Д/Г і кібергностицизм Бодрійяра поєднували в собі момент “пришвидшення процес” описаного Ніцше. Цитуючи самого Нойса “«На даний момент те, що ми можемо назвати акселераціонізмом, це щось спрямоване на спробу осідлати ці сили капіталістичного виробництва та спрямувати їх на дестабілізацію самого капіталізму».Звісно нам захочется впасти в роздуми про травень ‘68, про розпад Союзу та інші речі пов’язані з таким підходом, але от розпад Союзу нам буде цікавий як точка з якої ми можемо пояснити свій погляд на акселераціонізм.
На момент свого розпаду, СССР був хоч і сильною індустріальною країною, але при тому в часовій лінії існував далеко в минулом – тіло деспота, чи точніше вертикальна централізована партійна бюрократійна демократія витратила неймовірні зусилля на контроль потоків виробництва. Ніяким “соціалізмом” і не пахло – називайте це як хочете, дирижизм чи державний капіталізм, система яка працювала суто на анти-виробництво в один момент перетворила свою економіку в нефтяне рабство, поки Китай в свою чергу почав акуратно загравати з ринками. Падіння Союзу означало принципіальне падіння ідеї того, що потоки можна ефективно контролювати, що технокапітал можна всеціло підкорити волі людини. Для всіх це означало “перемогу капіталізму” але для нас це означатиме перемогу одного конкретного підвиду капіталізму над іншим - іронічно, що марксисти що не могли заткнутись про свою прогресивність, програли Заходу саме в прогресивності.
Те саме стосується, з відповідними коригуваннями, російської «соціалістичної» держави. Її відхилення від буржуазного суспільства полягає не в тому, як стверджує її дискурс, у владі Рад, тобто не в збільшеній (а теоретично навіть більшій) близькості робітників до рішень, що приймаються, щодо економіки та суспільства, а отже, у більшій гнучкості потоків виробництва, слів, думок та предметів. Навпаки, воно полягає в владі держави над цими течіями, владі такій же міцній, як і у царизму. Така же «раціональна» (тобто ірраціональна) та вторинна (у фрейдівському сенсі) – влада соціофагської держави, що поглинає громадянське, економічне та інтелектуальне суспільство, що проникає в усі його кровоточні канали, заливаючи в них цемент своєї бюрократичної підозри. Тоді вона більше не коливається і менш репрезентативна; навпаки, така ж централізована, тоталізуюча та параноїдальна. І, можливо, ще більш централізована. І тут знову відбуваються події в іншому місці: соціалістична революція породжує новий тип деспотичної держави, яка намагається поєднати поліцейську патерналістську зневагу до мас та лібідо з («американською») технічною ефективністю та ініціативою капіталізму, але зазнає невдачі.
Ліотар, Енергумен Капіталізм
Перемога Капіталу викликала питання - що далі? Нас це питання не цікавить, але саме воно дало ходу тій дивній атмосфері 90х, яка і породила ідею акселераціонізму.
“Природа не будує ні машин, ні локомотивів, ні залізниць, ні електричних телеграфів, ні самохідних мулів тощо. Це продукти людської промисловості; природний матеріал, перетворений на органи людської волі над природою або людської участі в природі. Це органи людського мозку, створені людською рукою; сила знання, об'єктизована.”
Карл Маркс
Цей уривок з Маркса про машини видавав пару важливих для нас позицій.
1.Машини як об'єктивоване людське знання, розширення людської волі над природою
2.Машини дедалі більше замінюють пряму людську працю; люди стають вартовими та регуляторами замість активних виробників
3.Можливість «механічної свідомості»
4.Капітал постійно революціонізує виробництво.
5.Він руйнує попередні соціальні форми (давні громади, феодалізм), оскільки не може терпіти фіксованих обмежень.
6.Капітал стає суперечністю самому собі: Він розвиває продуктивні сили настільки, що має виникнути інший спосіб виробництва.
7.На кінець, Маркс каже, що капіталізм не може реалізувати свою власну універсальність; інша (вища) система повинна.
Ну тут багато чого з чим можна почати сперечатись, але це загальновизнаний перший акселераціоністький текст, так що приведені сім пунктів можна вважати чимось типу 10 заповідей. Якщо зменшувати ще, то аксіомою є те що капітал та машини існують в симбіозі та паралельно один одному еволюціонують, йдуть нога в ногу, та універсалізм капіталізму робить універсальними машини, але реалізувати він цього не здатен, та перетвориться в інший спосіб виробництва щоби цього досягти. Звідси наводиться простий зв’язок - чи не машини будуть грати інструментальну роль в цьому переході?
А тепер покинемо минуле, та повернемося в сучасність.
2.ПЕРЕХІДНИЙ МОМЕНТ І ТРИ СТОВПА
Ніхто не буде сперечатись що ми досі живемо при капіталізмі – хтось почне мавпувати Пітерсона та говорити про його late stage, але насправді в момент сучасності нас цікавлять фундаментальні моменти.
Капіталізм вимагає:
1.Найманої праці
2.Виробництва вартості (додаткова вартість, реалізована через продаж)
3.Узагальненого товарного обміну (ринкового обігу)
Це так кажучи три стовпа Капіталізму. Варто звісно провести межу Капітал ≠ Капіталізм, так як капіталізм це система при якій Капітал домінує, хоча існував до, існувати можливо буде після.
Знову ж сперечатись про ці три стовпи ніхто думаю не буде, і прекрасно побачить як будь який існуючий економічний режим дотримується або існує при подібних умовах, від Кореї Північної до Південної. Але що по словам Маркса любить капіталізм більше всього?
Він руйнівний щодо всього цього та постійно революціонізує його, руйнуючи всі бар'єри, що перешкоджають розвитку продуктивних сил, розширенню потреб, всебічному розвитку виробництва, експлуатації та обміну природних та інтелектуальних сил.
З цього проситься висновок - якщо капіталізму функціонує подібно тому як його описали Дельоз та Гватарі, а саме в циклічному процесу детериторіалізації (знищенні рамок) та ретериторіалізації (створенню нових рамок) то в якийсь момент він ударить собі в ногу, тобто по фундаментальним стовпами що ми описали тут. Ерозія чи стрибок, подолання цих трьох стовпів несумнівно приведе нас в щось що під визначення капіталізму не підпадає - новий спосіб виробництва, якому зараз на перегонки придумують назви, від комунізм до типу D по Каратані, але нас не стільки цікавить ось цей новий спосіб виробництва, так як передбачати його особливості це як гадати на кофейній гущі, тобто займатись тим що ми критикували на початку - телеологічне розуміння акселераціонізму як руху до якоїсь мети. Капіталізм наступив не всюди водночас, він проходив різні стадії розвитку ще до того як Маркс зловив та дослідив його, як Набоков метелика, тобто якийсь аналіз та розуміння цієї нової системи наступила вже давним давно після появи на світ самої системи.
2.1. Ерозія найманої праці – гіг економіка
Через гіг-платформи (Uber, Instacart, DoorDash тощо):
2.1.1 Працівники стають незалежними підрядниками. Тобто формально це свобода, як пролетарій вільніше кріпосного, фактично — алгоритмічне підпорядкування. Це класичний момент “суспільств контролю”: замість начальника – платформа.
2.1.2 Відсутність стабільної заробітної плати, пільг чи відтворення робочої сили. У Маркса капітал зобов’язаний забезпечувати відтворення робочої сили (мінімум прожиття). У платформного капіталу це зникає
2.1.3 Працівники продають виконання завданнь, а не робочу силу як товар.У класичному капіталізм робітник продає свою робочу силу як тривалість часу при платформах продається окреме завдання час між якими не оплачується, як і очікування.
2.1.4 Автоматизація + ШІ скорочують робочий час і зменшують вартість, підриваючи таким от простим чином основу капіталу. Чим більше розвиваються продуктивні сили, тим менше потрібна наймана праця, яка одночасно і є основою капіталу.
2.1.5 Якщо наймана праця скорочується, капітал руйнується, тому що капітал заздалегідь припускає найману працю чи взагалі має її у собі.Для капіталу критично необхідно купувати та експлуатувати робочу силу, але автоматизація зменшує обсяг оплачуваної праці та руйнують базу додаткової вартості.
2.2. Ерозія виробництва цінності
2.2.1 Конкуренція платформ призводить до тенденцій нульових граничних витрат: Безкоштовні пробні версії, безкоштовна доставка, безкоштовний контент, безкоштовні кредити, знижки, що призводять до збитків і обвалу цін. Цифрові товари майже не мають додаткової вартості виробництва так як копії коштують ≈ 0. Платформа заробляє не на товарі, а на даних, на користувачах та їх життєдіяльності на платформі.
2.2.2 Платформи втрачають гроші роками; M → C → M′ (гроші – товар – більше грошей) стає M → C → M, тобто без профіту, а інколи навіть і собі у збиток.Amazon, Uber, Twitter, Spotify роками працювали у збиток заради, захоплення ринку та мережевого ефекту. Тобто ціль це не отримати прибуток зараз, а стати інфраструктурою майбутнього, як капіталісти минулого вкладались в залізну дорогу. Тут обмінна вартість відкладається в майбутнє, а інколи зникає зовсім.
2.2.3 Цінність більше не може бути реалізована через ринковий обмін, бо виробляється через увагу, дані, залученість, майнінг поведінки .Рекламна монополія або антиконкуренція замінюють еквівалентний обмін.
Це капітал, що здійснює самогубство, руйнуючи форму вартості, яка його і підтримує.
2.3. Ерозія товарного виробництва.
2.3.1 Платформи переходять від товарів для продажу до розподілу на основі використання. Тобто платять вже не за річ, а за тимчасову участь у платформі.
2.3.2 Товари/послуги існують для підтримки взаємодії, а не для продажу – безкоштовні месенджери, соцмережі, free-2-play ігри, їх функція це утримувати користувача та майнити дані, тобто підтримувати платформу як середовище. Продаж перестає бути головною логікою.
2.3.3 Розподіл базується на споживчій вартості, а не на обмінній вартості. Ви користуєтесь а не купуєте, це повернення до комунальної економіки на основі приватної економіки, про що ми поговоримо згодом.
Короче кажучи :За капіталізму виробництво призначене для обміну, але платформний капіталізм зміщується в бік виробництва для залучення уваги, даних, їх утримання та інших мережевих ефектів. Це означає, що товари виробляються не для продажу. Вони виробляються для того, щоб ви залишалися на платформі.
Споживча вартість стає домінантною. Доступ до неї замінює власність
3.ТІЛО МАШИНИ
Моделі передплати це буквально «“You will own nothing and be happy.”». Навіть капіталісти, подумати собі, домінантний клас, залежать від інфраструктури платформ, залежати від нових рамок створених не ними, а рухом та еволюцією технокапіталу. На фоні бездушної машини-платформи всі будуть здаватись безсилими, і іронічно США будуть першими хто увійде в омріяний Альєнде “кібернетичний соціалізм”, який вони не дали побудувати роками раніше. І справді, така економіка нагадує планову, але не відміну від Союзу, замість легіонів бюрократів, плануванням та розподілом будуть займатись алгоритми, машини, ШІ-моделі, що будуть наділені своїми власниками повноваженнями вищими за повноваження людських співробітників. Можливо безбожність нашої епохи призвели до цього Богобудування, створення істоти яка нарешті буквально поєднає сакральність та економіку, тіло-машини стане новим тілом-землі.
Тіло Землі - записування через територію, спорідненість, ритуал, борг
Тіло Деспота - записування через письмо, закон, означник Єдиного
Тіло Капіталу - записування через аксіоми обміну
Тіло Машини - записування через алгоритмічну інфраструктуру, тобто знову територія, спорідненість, ритуал і борг, але провідником яких є не земля, а платформа. Виходить таке собі “глобальне село”.
Як деспот делегував циркуляцію лібідо та товарів капіталу, так капітал буде делегувати свою владу машинам - капіталізм зародився як рак всередині деспотичного соціусу, в такій же мірі симбіоз капіталу і машини закінчиться тим що машини відберуть руль.
Так само, як земля є поверхнею, де вирізаються позначки, тіло машини є поверхнею, де записуються дані. Первісний соціус писав на тілах та території - машинний соціус записує в базах даних, нейронних мережах, профілях користувачів, моделях прогнозування поведінки - безперервне захоплення життя як даних та модуляціях поведінки. Капітал поки нікуди не дінеться - він підпорядкований критеріям машинної оптимізації та використовується як (енерго)носій, паливо алгоритмічного зростання.
Міфічний технофеодалізм не є стабільним способом виробництва. Платформи не можуть вижити, виключаючи людей. Вони функціонують лише завдяки загальному доступу, загальній участі та загальній залежності. Як тільки все багатство проходить через централізовану інфраструктуру, якою насправді ніхто не володіє, воно стає тривіально соціалізованим - універсальний доступ до платформ допоможе капіталу побороти його обмеження, які не дають йому нарешті стати універсальним, але для цього йому прийдеться пожертвувати всім чим він є. Поетично?
Але якщо «Милий» вже полягає в тому, щоб здатися — зрівнятися з десуб'єктивуючими потоками «Конверсійної-Мое-Машини» Капіталу, зробити себе (чарівним) об'єктом, асимптотично наближаючись до нульової точки submission and breedability… тоді «Милий» як акселераційна позиція — це здаватися самому.
“Cute Accelerationism”
Ви звісно можете сказати, що я сам собі суперечу, коли кажу що описувати майбутній спосіб виробництва марно, а потім його описую. Як би не так - буде тяжко назвати описаний нами платформний лад або тіло-машини як щось окреме від капіталізму, так як всі висновки зроблені тут йдуть від процесів які ми бачимо в сучасному капіталізмі. Платформи уже домінують, повернення до індустріального капіталізму неможливе, а описаний нами лад може бути і перехідним етапом і реально новим засобом виробництва, і просто мутацією капіталізму. Але факт залишається, так як ми вже можемо бачити випадки платформного імперіалізму (привіт Вконтакте) та платформного протекціонізму (заборона Вконтакте в Україні - Китай та Росія намагаються замінити Західні платформи, заборонити їх, і якщо в Китаю це прекрасно вийшло, то Росія показує те як болісно цей процес відбувається, те як люди тянуться до платформ до яких звикли, в які вони інвестовані, і те як криво та погано відбувається інтеграція платформ зверху. Але по принципу імперіалізму нам зрозуміло що більша риба їсть меншу, тобто в Росії замало населення для створення подібних платформ, сила Вконтакте якраз полягала в тому воно йшло скоріше знизу і об’єднувало весь пост-радянський простір, зараз же російські платформи нікому окрім Росії і не потрібні.Російські техногіганти неефективні від слова взагалі, та існують на службі деспота, без конкуренції яку дає капітал, тому і еволюційно вони програють або китайським або західним платформам.
Що ж, варто закінчувати - цей текст пізніше отримає продовження, де я зайду на більш езотеричну територію, бо саме тут я хотів роз'яснити чіткіше та ясніше ті речі, які спеціально одягають в таємничі одежі.
‘Revolution is not duty, but surrender’ Nick Land, ‘Making it with Death: Remarks on Thanatos and Desiring-Production’
