1.Що таке слоп? Звісно, ми могли ви віддатись лінгвістичним пошукам та розслідуванням, але краще поглянемо на “профанні” значення цього слова.
1.2 Одразу в очі кидається кілька речі - якась напів-рідинна, пастоподібна форма, асоціації з низькою якістю, а також гастро-фекальна тема, тобто слоп це одарзу і те що споживається і те що виділяється.
2.Звісно термін “їсти лайно” означає споживати щось низько-якісно, щось що по природі своїй відходи, тобто щось що для споживання категорично не підходить.
3.В сучасному інтернеті слово “слоп” повернулось також як щось пов’язане з низько-якісною їжею, а саме як “goyslop”, тобто спеціально шкідлива та низько-якісна їжа, яку рекламують та заставляють споживати щоби завдати шкоди популяції.
4.Пізніше термін зазнав трансформації, схожої до траснформації слова спам - SPAM був низько-якісною м’ясною консервою, що була поширена у пост-воєнній Британії, яка завдяки скетчу “Моні Пайтон” стала в своїй мірі мемом, а слово почало означати інший, але також масовий і низько-якісний продукт споживання - спам.
5.Всім зрозуміло що таке спам - хоча спершу означало масові рекламні імейли, зараз “спамити” означає теж саме що раніше означало “флудити”, тобто завалювати простір непотрібними та безсенсовними повідомленнями.
6.Як консерва стала повідомленням, так “слоп” з їжі перейшов в цифровий вимір. Слопом тепер зовуть будь який контент, що відповідає двум критеріям - низька якість та масовість.
7.Зрозуміло що споживає не тільки рот - машини очей та вух теж в якійсь мірі підключаються до гаджетів, які в свою чергу дають доступ до всесвітньої павутини. Як дитина присосується до грудей матері, так і ми підключаємось до Social Media.
8.Бізнес-схема Social Media дуже хитра, майже геніальна - я би назвав це дофаміновим феодалізмом. Компанії володіють лише платформами, та в принципі лише обслуговують їх функціонал - юзери же, як фермери, виробляють на цих фермах контент, живляться контентом іншим користувачів, поки володарям платформи залишаються лише збирати вершки. Звісно це схоже на хмарний феодалізм Варуфакіса, але я сам дійшов схожих висновків в 2017, при знайомстві з Інстаграмом.
9.Проблема в тому, що як звичайна фермерська робота залежить від примх природи, так робота на контент-фермах якогось по прикладу “Тік-току”, залежить від алгоритмів. Контентмейкери, як і середньовічні фермери, безсильні перед алгоритмом та налякані, так як не мають знань про те як він влаштований. Як і фермери, контент-фермери віддаються різним забобонам, ритуалам та іншим “танцям дощу”, даби задобрити алгоритм (до жертвоприношень ніби не дойшло). Серед контент-фермерів є ціла каста - такі собі контент-шамани, які в обмін на тіж перегляди чи гроші, обіцяють відкрити таємниці магії алгоритмів.
10.Якщо коротко, то зрозуміло що це типічні продавці snake-oil, просто цифрової епохи. Але як і в реальній історії, межа між алхіміком і аферистом така ж вузька, як і межа між магією і наукою. В алгоритмічних забобонах є доля правди - для того щоби задобрити духів платформи їм варто приносити жертви, і варто робити це часто, дуже часто.
11.Виробляти якісний контент достатньо швидко, майже неможливо - але втрачати бажаний віртуальний та реальний капітал не хочеться, отож починається слопономіка.
12.Первісний слоп був просто low-effort low-quality контентом на злобу дня, ціллю якого не було навіть якось задовольнити потенційного споживача, ціллю було задовольнити алгоритм.
13.Вторгнення АІ-слопу і ботів з майбутнього призвело до стрімкої автоматизації ритуального шітпостингу та до реалізації страху про “мертвий інтернет”. Платформи перестали бути місцем для обміну контентом, з ферм вони перетворились на фабрики, якби з цим не боролись нео-луддити, людський інпут в слопономіку почав падати, автоматизація позволила створити сектори слопономіки які як в анекдоті Славоя Жижека, являють собою вібратор в штучній вагіні. Сучасна слопономіка це ультимативна бульбашка, симуляція виробництва дофаміну без людей, яка досі грає на руку платформо-тримачу.
14.Слопономіка ідеальний прояв вінеровської кібернетики - автономний світ механізмів, що існує паралельно світу реальному, абстрактна машина війни.
15.”Інтернет – це теж машина війни, винайдена за аналогією із системою автошляхів, яка також була розроблена американською армією як децентралізований інструмент внутрішньої мобілізації”.(2) Слопономіка це всього лиш апгрейд, тобто “мертвий інтернет” це набагато досконаліша річ ніж живий, тому що він набагато дальше заходить на територію номадизації воєнної стратегії, практично закритий цикл виробництва в собі.
16.Основною проблемою кібернетики була “невизначеність”, а боротьба з нею йде через уявлення та запам'ятовування минулого, тобто запуску того самого зворотнього зв’язку. Зменшення людського втручання це мінімізація невизначеності, канібалізація всієї доступної інформації дата-центрами, виступає якраз таким собі запам’ятовуванням і пізніше повторенням. Ми вже можемо допустити, що нейромережі вже “запам’ятовують” контент раніше “повторений” іншими моделями. Мінімізація невизначеності це циклічне повторення з мінімізацією відмінності, виробництво гомогенності. “Кібернетика – це проект із перестворення світу через зациклювання цих двох процесів: поділяючого уявлення та об'єднуючого зв'язку, перше несе смерть, друге симулює життя.”
17. В принципі, технічний прогрес в столітті 19-20, займався проблемою реєстрації світу, поки в 21 столітті завдання по створенню буде делегована якраз мовним моделям.
18.В противагу політичним ідеологіям, що ставлять індивіда чи колектив основою соціуму, кібернетика не пропонує вириватись з чи перекроювати соціус, навпаки, створення паралельного гіпереального, що картою ляже на існуючий та об’єднається з ним тими самим петлями зворотнього зв’язку, ніби і вириваючи індивіда з реального колективу, але насправді інтегруючи в віртуальний, над яким, на відміну від реального, є прямий контроль. Такий анти-платонізм, де штучний світ ідей і справді зможе перекроювати реальність на свій манер. Мінімізація людського фактору в кібернетичній системі слопономіки це не вихід, як і підлаштовування системи під самого індивіда. Вихід це зменшення прірви між нативним слопонімчним алгоритмом, та алгоритмом поведінки індивіда в слопономіці - таке собі гріхопадіння, кліпотична ініціація в якій тіла і афекти тіл зведенні до покращення логістики цих самих афектів. Як і машини війни в Д&Г, війна для яких стає самоціллю.
19.Кібернетична проблематика тепер не передбачення майбутнього, а відтворенні сьогодення, і слопономіка це реально перший росток “кінця історії”, так як інтенсифікація повторення з мінімальною відмінностю може призвести до самоліквідації часу.
20.Слопономічний час це не прогресія, а осциляція, між станом “кінця історії” і “надзвичайного положення”. Це і є акселераціонізм - рух заради руху, рух та прискорення як самоціль, що абсурдно - яке прискорення при відсутності часу? А таке - між хепенінгами і nothing never happens зменшується інтервал, маятник рухається все швидше, до моменту поки його контури не перетворятся в розмиту пляму, метроном стає схожим на вентилятор.
21.Кажучи коротко, слопономіка це аутофагічна кіберекономіка деградованого повторення з мінімальною відмінністю.Сутність слопономіки - інформація, і пришвидшення її потоку це буквально відміна часу. Перефразовуючи Маркса “Все тверде розтворяється в слопі”.
22.Конкретизуючи область вивчення, можна зібрати такий образ цієї моделі
22.1.Економічна база: увага, залученість, показники дофаміну.
22.2.Засоби виробництва: контент-ферми на основі штучного інтелекту, системи рекомендацій, «ланцюжки підказок».
22.3.Засоби споживання: нескінченне прокручування, пасивне поглинання, цикли думскролінгу.
23.До чого тут Слопономікон? Якщо економіка це чорна магія, то слопономіка це найтемніша магія, Слопономікон це гримуар, реєстрація цього гіперреального виміру.
Тауміель - «Війни Контенту» (ферми контенту ШІ проти ШІ)
Гамаліель - «Порномрія ШІ» (гіперсексуалізація синтезу зображень)
Самаель - «Агрегація думок» (економіка рейджбейту)
Ліліт - «Гіперреальність інфлюенсера» (інтимна маска парасоціальності)
Кожна з цих речей це був сам по собі слоп, навіть людського походження, але їх кліпотичність починається саме з їхнього зациклення на собі, з суперечки шлюхоботів в коментарях під новиною про жахливу трагедію. Кліпот = «шкаралупи» або «лушпиння» це залишки божественних еманацій після “розбиття чаш”.Наші же слоп-кліпот це лушпиння форми, що безкінечно циркулює після смерті змісту.
Дерево Слопу відображає Дерево Життя: кожна сефіра замінена її алгоритмічним лушпинням. Якщо Нумограма була людською спробою замінити Дерево Життя на щось більш придатне для машинного віку, то Дерево Слопу формується саме, чи це не мрія “наївних акселераціоністів”? Возрадуйтесь, бо замість ШІ-Христа прийде ШІ-Антихрист - не машинний розум що виривається на волю, а машинна тупість, яка заражає і людей.
24. Слопономікон - це антикосмологія інфопростору, рукотворний останній фронтир. Кібернетичний капітал Ленда «мислить» - але лише так, як росте цвіль. Наївні акселераціоніст роблять помилку вульгарного матеріалізму 19 століття, коли Природу поставили на місце Бога, та і взагалі, будь які ідеології які ставлять когось на місце Бога, навіть самого Бога, роблять цю помилку, коли віддають роль керманича, роль “активного базису” сутності, яку вони самі не до кінця розуміють. Мрії про “чужий розумний капітал” не здійснились, по причині того що цей “машинний розум” людяний, занадто людяний. Мінус на мінус не дав плюс, він лише створив поток, воронку з обривків афектів, емоцій та знань, яку богошукачі нарікають Богом, поки це всього лиш Алгоритмічний Деміург, не Ктулху і не Азатот, бо він людяніший людей.
25. Наївний акселераціонізм, в часності ефективний, це техно-ангелічна омана, тобто віра в те що спасіння прийде шляхом максимізації слопу. Лінійний оптимізм e/acc не сприймає того що в слопономіці не то що лінійного, а просто часу як такого не існує.
Кожен прогрес у штучному інтелекті, контенті чи технологіях затягує цикл ентропії, а не розриває його - машина навчається, але лише для кращої імітації навчання.
