Шрифт, він буває дуже різним. Один нам здається грубим, другий великим, а третій взагалі ніякий. Але ж знаєте, на ринку праці мені конче не вистачає такого маленького, ледь не дитячого шрифту, такого прям супер милого.
Щоб дивитись на нього і не важливо, що буде написано, пост про безпритульних тварин чи кіллерів, все одно будеш умилятись. Від цього ж одразу настрій в людей покращуватиметься, може й в кінці кінців здоров’я.
А то от подивився на справку про свою хворобу Альцгеймера і цілий день думаєш, як красиво лікар її оформив. І неважливо, в тебе перша стадія хвороби, чи остання, пам’ятаєш ти своє ім’я чи ні. Ти все одно хоча б пару днів будеш дивитись на цей прекрасний шрифт та радіти. Показувати його всім, люди навкруги тебе будуть радіти, ставати щасливішими, війни закінчуватимуться, бідні почнуть перепродавати ідею і збагачуватись, всі кризи та лиха минуть. А потім люди від постійного занадто щасливого стану помруть від виснаження.
