Почнемо з того, що текст внизу - історія особиста. Внизу - досвід, який я пережив, прорефлексував у себе в голові; я зробив висновки, винайшов методи та застосував ці методи на практиці, в реальному житті.
Відповідно, я не очікую від вас, читачів, жити за тими самим постулатами, якими я ділюсь, я лише висловлюю свої думки.
Читайте, якщо погоджуєтесь, а якщо не погоджуєтесь - теж читайте, тільки ще й критикуйте . Дискусія для мене - найбільша нагорода.
Це був важливий момент уточнення, бо кожен досвід унікальний та індивідуальний.
Коментар.
Ця стаття - інструмент пошуку себе. Наше життя - це шлях у полі. Іноді ти думаєш, що ти ступаєш на землю, але провалюєшся. Іноді ти протоптуєш стежку, а вона веде не туди. А іноді, коли повертаєшся назад у думках, неодмінно йдеш вперед з відчуттям ніби ти все вивчив на цій дорозі. Але ні, іноді і там проскочить заєць, якого ти до цього не бачив.
Перед початком я йшов сюди з однією думкою - пояснити мій світогляд і чому він працює. Але я знайшов у себе в голові речі, які не вкладались у початкову ідею. Більше того, вони є протиставленням до цієї ідеї.
Я знайшов для себе дещо більше ніж просте пояснення оптимізму і я ділюсь цим із вами.
Вступ.
Останнім тижнем я часто розмірковую на тему своїх цінностей, намагаюсь знайти відповіді на різноманітні питання. Чому я щасливий? Чому мені хочеться того, чого хочеться? Чому я маю саме такі цілі, а ніякі інші? Яке моє щастя і.. чому я його маю?
Одним з таких питань було:
“Чому я маю цей мислення оптиміста, цей фреймворк, у якому варяться мої думки, які потім переходять у дії, звідки це береться?“
Тож, я спілкувався з людиною і вона зазначила таку думку:
оптимісти - люди, які обманюють себе.
Для мене, як для оптиміста (яким я себе точно вважаю), очевидно, це контроверсійна думка. У порівнянні з тим як я відчуваю своє життя це ніяк не стикувалось, я точно себе не обманюю. Бути чесним перед самим собою - моя найбільша цінність, і я не продав би її за те, щоб бути оптимістом.
Я трохи, подумав, почав одразу відповідати (ніколи не робіть так, завжди думайте головою спершу), я почав пояснювати свою точку зору, але десь на середині виникла думка:
wait, hold on, а що, якщо мій оптимізм - інший?
Що ж таке оптимізм?
Давайте спочатку звернемось до того, що таке оптимізм в його класичному значенні. Вікіпедія нам каже це:
Оптимізм — погляд на життя з позитивної точки зору.
Оптиміст стверджує: світ чудовий, з будь-якої ситуації є вихід, усе вийде добре, всі люди загалом хороші. Загальноприйнятою ілюстрацією оптимістичного підходу на противагу песимістичному є наполовину пустий (або наповнений) стакан з водою. Песиміст скаже, що він наполовину пустий, а оптиміст -- що наполовину наповнений.
Насправді, загуглити я вирішив саме зараз, у процесі написання цього матеріалу, до цього я чомусь не додумався до цього, але о’кей, це не так важливо.
Повертаючись до того визначення з Вікіпедії: звучить наче логічно, всім все має бути зрозуміло.
Моя модель поведінки не вкладається у визначення “оптимізму“ з Вікіпедії, це називається якось інакше.
І ось на цьому моменті я зрозумів, що моє тлумачення “оптимізму” є іншим і треба його розкрити. Я вже бачу несумісності моїх поглядів та визначення зверху в декількох ключових аспектах, але все по черзі.
Оптимізм vs. Песимізм
Нам треба трохи дати ясності в оце все, що куди йде?
Отже, представляю вам мій ДУЖЕ СПРОЩЕНИЙ варіант того, як я бачу цю ситуацію.
Нескладно здогадатись, що та як, усе очевидно, але давайте однаково розберемось, щоб картина була повністю ясною.
Враховуючи класичне визначення оптимізму, то оптимізм - такий собі far-whatever від світу сприйняття світу. Що нам каже оптимізм? У світі все добре і немає нічого поганого.
На противагу його стоїть його антипод - песимізм. У світі все погано та безнадійно.
Я думаю всі погодяться, що обидві заяви не є правдою. Абсолютно. Світ не має одного забарвлення і це знають усі, навіть діти, які не мислять свідомо.
Отже, погоджуємось на тому, що це нереальність. Більше того, щоб зрозуміти цю модель, треба зрозуміти, що як оптимізм, так і песимізм, в їх ідеальних сприйняттях є абсолютно ірраціональними явищами. Обидва визначення відкидають реальність як таку та логічні аргументи, що пов’язані з нею.
Так як є крайній позитив (+) у явищі оптимізму та крайній негатив (-) у явищі песимізму, посередині лежить усім добре знайомий реалізм = реальність.
Але реальність не одна і вона різна. Колись вона схиляється вправо, а колись вліво по шкалі. Ці відхилення я назвав “раціональним оптимізмом“ (у випадку з переважаючим позитивом у житті людини) та “раціональним скептицизмом“ (ближче до песимізму).
Ви скажете, як так вийшло, що оптимізм, який за твоїми словами, явище абсолютно ірраціональне, став раціональним? Для цього треба зрозуміти, що оптимізм (на мою думку, знову ж таки) - явище суто емоційне, без залучення розуму як такого, що неможливо в нашому світі = ірраціональне. Але якщо людина мислить у цьому ключі, то її можна назвати раціональним оптимістом (те саме з песимізмом).
Отже, по центру в нас реальність, з боків - крінж, бо нереальність.
Хто я?
звичайна домогосподарка з Житомиру?)
Якщо без жартів, для того, щоб зрозуміти хто я є, мені треба позиціонувати себе якось на тій шкалі, “відчути простір“, так би мовити.
Багато людей кажуть мені, що я оптиміст. Та я і сам так вважав до сьогодні. Чому так і.. чи це дійсно так?
Я постійно посміхаюсь, сміюся, кричу, стрибаю, танцюю, шукаю можливість у кожній ситуації, якою б вона не була на перший погляд. Я дійсно бачу хороше в багатьох речах. Але не у всіх, і це найважливіше тут.
Повернемось до визначення оптиміста:
Оптиміст стверджує: світ чудовий, з будь-якої ситуації є вихід, усе вийде добре, всі люди загалом хороші. Загальноприйнятою ілюстрацією оптимістичного підходу на противагу песимістичному є наполовину пустий (або наповнений) стакан з водою. Песиміст скаже, що він наполовину пустий, а оптиміст -- що наполовину наповнений.
Розберемо це по цеглинах:
Світ чудовий - погоджуюсь (але він також і жахливий та повний жорстокості)
З будь-якої ситуації є вихід - погоджуюсь (але вихід куди?)
Усе вийде добре - погоджуюсь, але.. що таке добре?
Всі люди загалом хороші - не погоджуюсь абсолютно
Тобто, якщо розглядати це з точки зору того, що я не погоджуюсь як мінімум з одним постулатом (взагалі це просто тлумачення з Вікі, але ніхто не заважає мені називати це постулатом) оптимізму, а з іншими лише частково, то я не оптиміст.
Що таке “раціональний оптимізм”?
На цьому моменті я б ідентифікував себе як раціонального оптиміста. Що це значить?
Повертаючись до розмови з подругою, я вирішив покопатись у своїй голові і вийшло це якось так:
я сиджу і думаю, як би краще пояснити фреймворк у якому я міркую та приймаю рішення.
я вчора назвав це раціональним оптимізмом, але якщо бути конкретніше:
уявимо, що існує ситуація.
неважливо яка, але завжди є причини, наслідки і сам факт ситуації
мій, назвемо його "оптимізм", будується на тому, що треба не концентруватись на тому, як усе добре і нічого не робити, це сліпа віра, яка робить тільки гірше.
але я так само і не буду фокусуватись на тому, як усе погано, бо це також робить тільки гірше. чому? бо це емоційний аспект, який у моменти прийняття важливих рішень заважає, треба думати холодною головою.
мій "оптимізм" включає в себе концентрацію уваги на "можливостях" - діях, вчинках, які я можу зробити, щоб змінити цю ситуацію на ту, яка мені потрібна.
either it's dealing with causes, preventing consequences or changing the status-quo.
тобто суть не просто в емоційному сприйнятті, де ти сам себе налаштовуєш на те, що все добре. це як казати, що я сьогодні ввечері стану мільйонером, але нічого для цього не робити.
мій "оптимізм" полягає в елімінуванні негативних факторів.
наприклад, щось зламалось або розбилось, втратилось, whatever, це на всьому працює, не тільки на предметах, так само з негативними ситуаціями загалом.
замість того, щоб думати ой як мені тепер погано буде без цього, я починаю думати логікою:
а. які були причини? як мені їх виправити, щоб не допускати тих самих помилок?
б. як мені адаптуватись під нові реалії? що я можу зробити щоб покращити теперішнє становище?
в. які потенційні наслідки? що я можу зробити, щоб не відбулося ситуації гірше?
і от у цьому і полягає оптимізм, як на мене, тут ніякого самообману.
людина або фокусується на проблемі, або на її вирішенні. і поки що, я не побачив схеми, яка б працювала краще :)
але це поки що, життя довге та повне відкриттів :)
Я клянуся, я починав писати цей текст з думкою, що моя модель ідеально працює, але, як завжди, виникли нюанси.
Давайте сконцентруємося на основних засадах:
Неприємна ситуація (проблема): відбувається/стається
Я (раціональний оптиміст):
Концентрація не на проблемі, а на її вирішенні
Проблема вже сталась, це минуле, ти нічого з цим не зробиш, єдине, що ти можеш змінити - твоє теперішнє.
Міркую у рамках причини-ситуація-наслідки.
Розмірковуємо над причинами, які вони і як не допустити повторення одних і тих самих помилок.
Як змінити ситуацію з неприємної на приємну?
Які потенційні наслідки ситуації, що можна попередити, щоб виконати п. 2?
Після аналізу та висновків приступаємо до рішучих дій з вирішення проблеми
Кайфуємо!*
*і по колу.
Як сказав Джон Ф. Кеннеді декілька разів у 1959 та 1960, а потім ця фраза стала крилатою:
У китайській мові слово “криза“ складається з двох ієрогліфів: “небезпека“ та “можливість“ .
Правда це чи ні, але кожен дійсно вбачає в цьому щось своє :)
А чи завжди це працює?
Я, чесно, не бачив ніякої проблеми з тим, що я написав зверху, до написання цієї статті. Але в цьому світі не буває ідеальних речей, вічний двигун не винайшли. Мій “раціональний оптимізм“ - не панацея, і це треба визнати.
І десь на цьому моменті, коли я почав думати й писати про мінуси раціонального оптимізму, до мене прийшло усвідомлення, що я насправді реаліст. Чому?
Повернемось до неприємних ситуацій. Вони виступають таким ніби тригером, який відкидає тебе вправо по шкалі до раціонального скептицизму. Отже, коли ми повернемось до моїх засад “раціонального оптимізму“, то ми знайдемо там аналіз причин, який не може бути приємним сам по собі адже ми починаємо копатись у ситуації і ставити під сумнів нашу ж модель поведінки до цього.
Це означає, що насправді не існує ні раціонального оптимізму, ні раціонального скептицизму, я просто все це вигадав (але не щоб вас заплутати, а випадково), щоб пояснити собі, хто я є насправді.
Я - реаліст. Я просто щасливий реаліст, а коли людина щаслива - їй добре.
Відносно песимістично налаштованих людей вона буде виглядати оптимістом, але вона є реалістом.
Якщо ви себе не обманюєте в тому, що ваше життя є таким, яким ви його бачите, а не інакшим, то це найголовніше.
Люди схильні думати що вони щасливіші, ніж вони є насправді, а також, що вони більше нещасні, ніж вони є насправді. Не обманюймо себе і будемо щасливими.
Додаток. Так повний чи порожній?
Насправді, якщо сказати, що стакан наполовину порожній, має цілком логічні позитивні сторони і я не погоджуюсь з тим, що цю частину треба віддавати песимістам. Якщо у вас є простір (у випадку зі стаканом - пустота), ви можете розвиватись далі, наповнюватись ще більше.
У той же час, коли ми кажемо, що стакан наполовину повний, це можна інтерпретувати як те, що нам цього достатньо і ми зупиняємось у розвитку.
Але це все так, балачки. Думки близько опівночі.
Напевно, тут ми і закінчимо.
Найкраще цю статтю я б підсумував фразою:
Сподівайся на краще, готуйся до гіршого
Це і є я. Я так живу.
А взагалі.. Я надто ускладнюю прості речі.
Дякую, що прочитали. До наступних зустрічей :)
